Епіфаній чи Симеон: Хто очолить Помісну церкву

Про те, хто вони, читайте в статті Depo.ua

Вчора в Києві відбувся Архієрейський собор УПЦ КП, який визначив єдиного кандидата від цієї церкви на пост предстоятеля майбутньої єдиної помісної церкви (ім'я не розголошується), а завтра в Києві має відбутися Об'єднавчий собор, на якому ієрархи українських православних церков створять Єдину помісну церкву України та оберуть її предстоятеля. Суперечок про те, хто обійме посаду серед громадськості не багато (особливо після того, як голова УАПЦ Макарій взяв самовідвід, а в УПЦ МП дали зрозуміти, що Онуфрій участі не братиме), і більшість думок схиляється до того, що предстоятелем стане голова УПЦ Київського патріархату Філарет. Це було б логічно.

Але були і припущення, що Філарет, який в деяких вірян може асоціюватися з церковним розколом і не сприймається тими, хто роками принципово ходив в УПЦ МП, міг свідомо поступитися місцем предстоятеля на користь митрополита Переяславського та Білоцерківського Епіфанія і саме його кандидатуру вчора на Архієрейському соборі нібито вирішили висувати на посаду предстоятеля.

В той же час за деякими припущеннями від УПЦ Московського патріархату на посаду предстоятеля претендуватиме не Онуфрій, а Митрополит Вінницький та Барський Симеон. Саме його деякі ЗМІ нарекли "протеже Порошенка" і претендентом на найвищий статус у новій церкві.

Від УАПЦ кандидатів, наскільки відомо, немає. Тож, основні претенденти на те, щоб очолити Помісну церкву України: Філарет або Епіфаній і Симеон. Враховуючи, що Філарета всі, кому цікава тема церкві вже більш-менш знають, зупинимося на двох інших кандидатурах.

Епіфаній

Патріарший намісник, 39-річний митрополит Переяславський і Білоцерківський Української православної церкви Київського патріархату Епіфаній (при народженні – Сергій Петрович Думенко) свій кар'єрний шлях почав з посади секретаря-референта Рівненського єпархіального управління та особистого секретаря митрополита Рівненського і Острозького Даниїла.

Родом він з Одеської області, народився і ріс в селі, в простій робітничій родині, але вчитися дитину батьки змогли відправити в Київ. В 2007 році прийняв постриг. Після закінчення духовної семінарії і духовної академії Епіфаній захистив дисертацію і поїхав на стажування в Афини, на філософський факультет. Відтоді владика, до речі, чудово знає грецьку і тамтешні звичаї, що теж називають перевагою його як кандидата в предстоятелі. Адже гіпотетично він може вести прямі перемовини з Вселенським патріархатом.

Епіфаній кілька років служив прес-секретарем в єпархії, редагував православні газети і навіть є членом НСЖУ, тож знає і як взаємодіяти з громадськістю. Крім цього, він добре знає адміністративну складову розбудови церкви, адже служив на різних посадах.

Ще він викладав в богословській академії, є ректором Київської православної богословської академії, а в 2008 році став секретарем Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета і керуючим справами Київської Патріархії.

Архієпископ з 2012 року, митрополит з 2013, постійний член Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату. В 2013 він став патріаршим насмісником, тобто – правою рукою патріарха. Як пояснював, Філарет в доборому здоров‘ї, але вже не має стільки сил, як раніше і йому потрібен помічник. В 2013 церква спеціально запровадила цю посаду і було обрано його, Епіфанія. За його словами, Філарет сам запропонував такі зміни.

"Це відповідальна посада, але вона не надає прав загальноцерковного керівництва. Лише у випадку смерті патріарха намісник стає місцеблюстителем, тобто виконує патріарші обов'язки і не одноособово, а разом із Синодом. А зараз намісник фактично є лише помічником Святійшого в управлінні парафіями на Київщині. Патріарх дійсно потребує помічника, через велике навантаження, але не того, хто керуватиме замість нього. Жодних церковних повноважень Патріарх не передає своєму наміснику", - розповів він "Україні молодій".

До УПЦ МП його високопреосвященство ставиться тепло і розглядає їх "як братів, що рано чи пізно будуть із нами в єдиній помісній Церкві". Нагадаємо, це інтерв'ю відбувалося в 2013 році, ще до початку війни. Епіфаній розповідає про цькування Кремлем митрополита Володимира (голова УПЦ МП, після його смерті цю посаду зайняв Онуфрій), щоб обмежити автономію і завадити автокефалії.

"При цьому заангажовані на "Русскій мір" коментатори дискредитують не лише конкретних осіб, але і поняття автокефалії в цілому. Мені видається, що все це відбувається також і тому, що у Москві розуміють – прагнення до єдиної помісної Української православної церкви є незворотним. Тому і вдаються до таких кричущих дій. Але кожна дія має протидію. Тому я не виключаю, що така атака Москви лише підштовхне багатьох архієреїв, священиків УПЦ МП до того, щоб зробити вибір на користь автокефалії. І на Помісному соборі ми послали сигнал нашим братам, що ми готові до об'єднання", - заявляв ще тоді Епіфаній.

А це про святкування Хрещення Русі:

"Патріарх Кирил, ніби як барин до холопів, приїде до нас під вечір. Цим він дуже хоче показати що відіграє керівну та ключову роль, демонструючи всьому світові: ось бачите, ми тут єдині "канонічні", визнані, а всі інші – "розкольники", які не можуть брати участь в загальному святкуванні. Москва хоче використати свято для своїх геополітичних інтересів. Але історичну правду перекрутити неможливо. І ми свідчимо, що рівноапостольний князь Володимир Великий був київським князем і хрестив Русь саме в Києві. Москви тоді навіть як населеного пункту не було! Сподіваюся, що всім вистачить мудрості й терпіння не дати Кремлю принизити Україну на її власному святі".

Тож, його політичні переконання цілком зрозумілі. І ще ми бачимо, що його високопреосвященство має непогані ораторські здібності і за словом в кишеню не полізе.

Епіфаній є прибічником об'єднання, але і незалежності церкві. От що він каже про об'єднання церков в інтерв'ю віданню "Буковина":

"Від РПЦ нам надходять пропозиції щодо об'єднання. Та вони не підходять, бо ми не бажаємо бути під омофором Московської патріархії. Нас не задовольняє й те, щоб ми стали екзархатом чи митрополією Константинопольського патріархату. Бо тоді будуть дві визнані українські церкви: Українська православна церква Московського патріархату і Українська православна церква Константинопольського патріархату. А де ж тоді буде справжня Українська православна церква? Тоді не буде української церкви. А будуть церкви різного підпорядкування. Тому ми мусимо створити свою Помісну Українську Православну Церкву. У нас є для цього всі можливості, всі атрибути: архієреї, монастирі, навчальні заклади. Ми маємо повноцінну базу для того, щоб претендувати на визнання. Але, повторюся, це дуже болюче питання як для Москви, так і для Константинополя. Тому ми зараз шукаємо взаєморозуміння з представниками інших православних церков, аби вони теж втрутилися у вирішення цього гострого питання, а не споглядали збоку, боячись гегемонії Москви".

Про особисті захоплення владики Епіфанія не відомо майже нічого. Сам про себе каже, що дуже любить молитися, коли настає час для відпочинку, а улюблена книжка в нього "Quo vadis" Генрика Сенкевича. Має акаунти на "Фейсбуці" і "Твітері", дописує там тільки про церковну службу. Викладає багато світлин

Симеон

Митрополит Вінницький і Барський Симеон народився в Райківцях, Хмельницької області 3-го листопада 1962-го року.

9 липня 2011 року під час літургії під відкритим небом на площі перед Успенським собором Києво-Печерської лаври митрополитом Володимиром (Сабоданом) Симеон був зведений в сан митрополита. 5 січня 2013 року до зв'язку з виділенням зі складу Вінницької єпархії Могилів-Подільської єпархії титул змінений на Вінницький і Барський.

Із початком війни на Донбасі Вінницька єпархія УПЦ постійно надавала допомогу українським військовим, збираючи пожертви, купуючи бронежилети.

Після смерті митрополита Володимира (Сабодана) в серпні 2014 року він був одним з кандидатів на виборах нового предстоятеля УПЦ МП. У першому турі Симеон зміг заручитися підтримкою лише дев'ятьох єпископів УПЦ МП, програвши митрополиту Бориспільському і Броварському Антонію (Паканичу) і майбутньому переможцю митрополиту Чернівецькому і Буковинському Онуфрію (Березовському). У другому турі Симеон набрав лише один голос, на другому місці опинився митрополит Антоній (25 голосів), новим главою УПЦ МП тоді був обраний митрополит Онуфрій з 48 голосами.

У ЗМІ писали, що Симеон показав досить хороші результати і не заручався ані церковним, ані світським адмінресурсом.

Після рішення Константинопольського патріархату створити в Україні помісну церкву митрополит Симеон фігурував у ЗМІ одним з можливих кандидатів на те, щоб очолити цю церкву. За даними журналістів, цьому сприяє його давня дружба з родиною президента України Петра Порошенка. Відомо, що взяти участь у виборах глави УПЦ МП в 2014 році його вмовляв особисто батько українського лідера Олексій Порошенко.

Відомо також, що під час вчорашнього засідання Собору єпископів УПЦ в Києво-Печерській Лаврі, який прийняв рішення не приєднуватися до єдиної української церкви, митрополит Вінницький Симеон став єдиним архієреєм, які не підтримали постанову Собору.