Хлопець та його єнот: Як живе та чим займається знаменита київська парочка

Журналісти Depo.ua познайомилися з зірками київських вулиць Дмитром Решетником та Марлі і дізналися, як зустрілися хлопець і єнот, чим вони заробляють на життя і чому завжди і всюди разом

Depo.Життя
29 серпня 2017 17:00
ФОТО: depo.ua

Днями журналіст Depo.ua випадково зафільмував милий сюжет: біля станції метро хлопець поїв єнота лимонадом. Відео миттєво розлетілося соцмережами. Тисячі переглядів і репостів, купа питань: хто це такий, увесь в татуюваннях, чому він ходить із єнотом і де його взяв.

Ми домовилися про зустріч в центрі, щоб поставити ці питання і отримати відповіді.

Вони ідуть вулицею (вірніше, Діма іде, а Марлі їде в нього на плечі), а перехожі посміхаються, фотографують, намагаються доторкнутися і від захвату переходять на "дельфинячу мову".

Єноти зараз на піку популярності.

"Перші півроку було дуже важко, - говорить Дмитро, вкотре витягаючи лапу Марлі в себе з рота. - Я розумів, що реакція буде яскравою, але щоб аж так… Питають, чи можна погладити, ображаються, якщо я відмовляю. Але їм ніколи не цікаво, чи хоче цього тварина. В нього є характер і буває різний настрій, кількох і вкусив".

Марлі сидить на плечах, передніми лапами впирається в козирок кашкета і з цікавістю дивиться в усі боки. Видно, що йому так дуже зручно.

Може йти і по землі, на поводку, але не хоче. Важить це диво природи 10 кілограмів.

"Я звик, він виріс в мене на плечах, - пояснює Дмитро. - В парку, коли погода гарна, він може і 5 кілометрів пробігти. А так нащо йому ходити, коли він з дитинства на мені їздить".

Єноти є дуже соціальними тваринами, якщо їх залишати вдома самих, дичавіють, стають агресивними і не сприймають людину за друга. Перестають бути ручними. Тому Дмитро і Марлі постійно разом.

Всідаємося в кафе, де цю парочку вже знають, Марлі пригощається фініками і горішками. Харчується єнот яйцями, м'ясом і органічним котячим кормом (звичайний дешевий не їсть, розкидає по кімнаті). Цупить солодощі з холодильника, якщо Діма в іншій кімнаті.

До речі, Марлі - не товстий, він пухнастий. Але ненажера від природи, скільки буде смачного, стільки і з'їсть. До смітника не лазить, віддає перевагу холодильнику.

Марлі – північноамериканський єнот, приручений в десятому поколінні.

"Початково я хотів завести дикого кота, пішов до приватного міні-зоопарку екзотичних тварин, а там цей малий. Його мати з Амстердаму, її привезли сюди і вона, коли народжувала, померла. Залишився тільки він. Я не хотів саме єнота, нічого і не знав про них, але побачив цього маленького і забрав додому. Вигодував його дитячим кормом із шприцу, - розповідає Дмитро. Сміється. – Дитячою молочною сумішшю".

Каже, з того, що він тоді прочитав і вивчив про єнотів в реальності майже нічого не співпало. Наприклад, Марлі зовсім не тявкає. Вдома нічого не трощить, в туалет ходить на лоток, як кішка.

Але все одно квартир через нього довелось змінити дуже багато.

"Оце зараз в нас вже сьома. З першої довелося з'їхати як тільки власник дізнався, що я завів єнота. Знайти з ним нову було дуже важко, люди не вірили, що він нічого не розірве. До собак-кішок вже так-сяк звикли, і то дуже важко знайти житло коли в тебе тварина. А в останній раз власник здивувався, але погодився. Зараз він бачить, що в нас завжди чисто, нічого не зламано. В нього є улюблені м'які іграшки, він їх гризе", - розповідає Дмитро.

А ще без Марлі нереально прийняти ванну, пірнає як тільки бачить теплу водичку.

- А ви йому дозволяєте?

- Дозволяю, куди подінешся від нього… Він купається кожен день, бере із собою іграшки. Зате телефона не викупав жодного. З речей замочує тільки запальнички.

Марлі продовжує ласувати горіхами. Навколо все вкрито горіховою крихтою

"Підлогу мию двічі на день мінімум. Він кудись лапи вмочив, по всьому дому розніс. Якщо за ним не прибирати протягом дня, увечері здаватиметься, що в хаті казилося стадо єнотів. Забороняти йому щось – марно, щось кинеш десь – попрощайся з цією річчю. Він дуже цікавий і в нього дуже вправні лапки", - розповідає Дмитро.

Єноти здорово привчають до порядку.

ДІМА, ЄНОТ ТА ЇХНІ ДІВЧАТА

Марлі копирсається в наших сумках, все, що подобається, намагається витягнути: парасолі, ручки, запальнички і ліхтарики. Він може відкрутити кран, відкрити двері. Розібрати двері. Увімкнути світло.

- "З ним відповідальності більше ніж з малою дитиною – дитина виросте, а єнот завжди буде таким", - Діма тільки й встигає відбирати в свого єнота щось чуже.

- А ви думали що робитимете, коли він захоче розмножуватися?

- В нього вже один раз було таке бажання (єноти гуляють раз на рік), я почав шукати, але в нас в країні єнотів настільки ручних нема. Самок тримають у вольєрах, але якщо його на 5 днів зачинити в клітці в нього точно нічого не вийде, він перелякається. І навіть якщо знайти таку саму як він ручну дівчинку, не факт, що вони один одному підійдуть. В природі самка тільки одного єнота обирає, вони моногамні.

Зараз він перебісився, але дуже хочеться знайти йому дівчину.

- Ви могли би його каструвати?

- Ой, ні. Мені шкода його каструвати, я думаю, що він на мене образиться. Я все ж таки думаю, що я знайду дівчинку

- А у вас є дівчина?

- В мене є

- Хто з них раніше з'явися у вашому житті?

- Марлі

- Як він пережив її появу?

- Спочатку ревнував, сердився – йому було незвично, що хтось ще постійно зі мною спить. Дівчині також було незвично. В неї не було захвату як у багатьох людей "а, єнот!!!", але поступово вона також його полюбила.

Ще в нього є друг – Гуф, американський пітбуль. Ми спочатку нервували, але вони дуже мирно граються, Марлі йому навіть в рот лазить.

СПОЧАТКУ БУВ МАРЛІ

- Ви реп-музикант і ваш гурт називається "Єноти". Що виникло раніше: "Єноти" чи Марлі у вашому житті?

- Як MC я читав вже більше 5 років, виступав під своїм іменем, а рік тому познайомився з хлопцем, з яким ми зараз зробили гурт. Ми вирішили назвати себе єнотами, бо з нами постійно єнот. Це доступно, зрозуміло

- Що у вас спільного з єнотами?

- Оце, що він робить (Марлі вперто, раз за разом намагається заритися у диванні подушки, - ред). Єнот постійно стоїть на своєму, ми такі ж самі.

- У вас є пісні, присвячені єноту?

- Так, в нас є кліп, він називається "Еноты во все двери"

- Трохи "Гриби" нагадує за стилістикою

- Жесть…

- Здається, вам неприємно

- В нас інший стиль, в нас trap – це нова школа (новий музичний напрям, який поєднує в собі основний trap біт, електронну музику і хіп-хоп, - ред). А "Гриби" - це щось… танцювальне

- Що скажете про Версус, батл Оксімірона і Гнойного)

Дмитро у відповідь тільки посміхається і качає головою

УКРАЇНСЬКА МОВА – НЕ ДЛЯ РЕПУ

- Ви з Тернопільщини, але швидше можна подумати, що з Одеси – і російською розмовляєте, і вимова така

- Та це я вже з Києві, мабуть, усілякого нахапався. Насправді близько 40% жителів мого міста розмовляє російською. Я з україномовної родини, мама – вчителька української за освітою, але для мене питання мови не принципове.

- Це тому що реп-тусовка на пострадпросторі переважно російськомовна? Наші репери також читають російською…

- Я і українською читаю також. Але пишу 7 років російською, мені вона ближча в творчому плані, тому що нею я почав писати пісні. Я можу зробити пісню українською, але саме такий жанр як trap українською звучить не дуже.

І по-друге – аудиторія. Аудиторія з українською мовою – це тільки Україна, а російську знає набагато більше людей.

- Чимось на вашу думку український реп відрізняється від російського?

- Український грубіший. Кажуть, що українська мова співоча, але мої пісні українською зовсім інакші по звуку.

Не можна сказати, що мені не подобається реп українською, той, який я слухаю, мені до вподоби, але я слухаю тільки своїх друзів. Я не слухаю зірок репу, бо я знаю людей маловідомих навіть в масштабах Києва, чия творчість є в рази сильнішою.

За великим рахунком поки що в Україні репу нема. Принаймні, якщо порівнювати з Росією.

- А що на Росії?

- Наприклад, Баста. Він зібрав 37 тисяч людей, повний "Олімпійський" – я впевнений, що жоден російський артист не збирав стільки людей.

- Вам подобається Баста?

- Я не фанатію від нього, але як професіонала поважаю, він зробив в Росії з репу шоу-бізнес. Там репери заробляють на своїй творчості, збирають концерти. В Київ приїжджав Смокі МО (російський репер Олександр Цихов, ред) – прийшло 600 людей. Не тому що не слухають – слухає багато хто, але на концерти ніхто не ходить.

- Чому?

- Мабуть, їм простіше в Інтернеті послухати. Я не знаю… але різниця є, навіть в маленьких містах Росії на реп-концерти збирається більше народу, ніж в нас в Києві. Оце сумно.

- Може дійсно реп більш популярний на Росії, ніж в нас?

- Ні, в нас також популярний. В нас просто нема ринку, в нас репери нормально не розвиваються – ніхто не організовує нормальні реп-концерти. Молодому артисту, в якого нема корисних знайомств – взагалі ніяк. Йому нема де себе показати, телебачення не працює в нас з репом.

- Але разом із тим ви не їдете...

- Я жити хочу в Україні, витрачати гроші тут. Але я розумію, що заробляти їх, мабуть, доведеться в інших країнах – Казахстан, Росія, тощо.

Я дуже люблю Україну. Я хотів би, щоб в нас розвивався не тільки реп. В нас багато талановитих людей: спортсмени, артисти, але вони не можуть себе реалізувати, їм доводиться працювати на якихось інших роботах, на яких вони втрачають себе...

- Чого ви саме реп для себе обрали?

- В сім років я вже писав віршики, типу реп (Дмитро 1994 р.н. – ред) , а в 5 класі я вже на компі записав перший трек.

"МАМА ПЛАКАЛА ПІСЛЯ КОЖНОЇ НОВОЇ ТАТУХИ"

- Ким "єнот" Дмитро Решетник був до репу?

- Я закінчив ліцей, займався спортом (вільна боротьба), змішаними єдиноборствами, потім пішов в охорону – в Києві по знайомству потрапив на роботу спочатку в казино, вишибалою. Це якраз Революція була, я працював на Хрещатику і кожен день: з роботи на Майдан, звідти знову на роботу. Додому раз на два дні помитися їздив.

Тоді в мене ще не було єнота.

Потім я потрапив в іншу охорону, на офіси, потім працював особистим охоронцем.

- В когось відомого?

- Таке не можна розповідати. Але ця людина паскудно до нас ставилася. Я працював в промисловому альпінізмі, в громадських організаціях, але був незадоволений, бо не мав часу на творчість. Оце своє татуювання на обличчі я зробив щоб мене більше не брали на таку роботу

- Так почалася ваша тату-історія?

- Років в 13 я вже почав їх набивати і з того часу знав, що в мене буде багато тату.

- Як мама до цього поставилася?

- Мама плакала після кожного нового мого татуювання. В моєму рідному місті не було людей з такими тату, мамі стали плести, що я наркоман, мене тому навіть в іншу школу не взяли (сміється). А мені просто подобалося експериментувати зі стилем. Може, уваги не вистачало…

- От тепер до вас купа уваги...

- Так (сміється). Всесвіт завжди відповідає на наші запити.

- Тату з єнотом - це на честь Марлі?

- Так, я десь через півроку пішов і зробив. Поява Марлі докорінно змінила моє життя: я не міг залишити його вдома самого і мусив знайти таку роботу, де можна було б не розлучатися з ним.

Зараз я займаюся більше творчістю, в нас є директор, який є нашим близьким другом і певною мірою - інвестором. Через півроку почнемо займатися розкруткою гурту, але вже зараз наш альбом зібрав близько ста тисяч прослуховувань, і кліпи також нормально набирають.

- А не думали податися на наступний націвідбір Євробачення?

- Ні. В жодному разі. В нинішніх умовах мене можуть виставити хіба що як фріка, вони не приймуть це як творчість. Багатьох на таких проектах виставляють як фріків, не намагаються зрозуміти. Але є люди, навіть не з реп-тусовки, які розуміють про що ми. Знаєте, є в Україні таке прислів'я: "Реп не для дуреп".

- Яка ваша тема для творчості?

- Ми намагаємося нести більше позитиву, не писати про політику, наркотики, вулицю. І тільки правда – репер це той, хто описує правдиві історії, свої почуття і відчуття, свої висновки.

Марлі розправився з горіхами та фініками, від подушок його пересадили, тож він забрався Дмитру під светр і спить. Важко бути зіркою.

Відео: Олексій Скачков

Фото: Олексій Скачков, Валентина Емінова

Більше актуальних новин читайте на Depo.Життя