Гонконг, Японія, Іспанія: На кого схожа українська медреформа

При цьому пристрасті навколо реформи продовжують кипіти – як у кулуарах парламенту, так і в соцмережах.

Одні радіють новій можливості самостійно обрати клініку і спеціаліста, в тому числі, приватного, а також перспективі утилізувати лікарняні ліжка, які вже заржавіли без пацієнтів, але продовжують поглинати бюджетні кошти.

Інші обурені тим, що в нових законах офіційно закріплюються платні послуги. Адже якщо первинна і екстрена допомога буде безкоштовною, за послуги більш вузьких спеціалістів – від отоларинголога до ендокринолога – пацієнтам доведеться викласти частину грошей з власної кишені. І хоча експерти нагадують, що на практиці безкоштовної медицини у країні немає вже давно, перспектива відрубати таку можливість лякає багатьох. (Детальніше про медреформу читайте тут).

Розібратися допоможе міжнародний досвід, на який часто посилається голова МОЗ Улляна Супрун.

Depo.ua проаналізував систему охорони здоров'я в ряді країн. При цьому ми вирішили вийти поза межі вже звичного фільтру "Як у країнах ЄС" і за основу взяти рейтинг країн з найбільшою тривалістю життя Міжнародного Економічного Форуму (WEF). Рейтинг був оприлюднений восени минулого року, і Україна посіла в ньому лише 88 місце. За даними статистів, в середньому наші громадяни живуть лише 71 рік.

Очевидно, що тривалість життя визначається загальним добробутом нації, обсягом ВВП і національними звичками, ефективність системи охорони здоров'я відіграє в ньому ключову роль. Отже, як саме вона побудована у країнах довгожителів?

1. Гонконг (84 роки)

Серед запорук тривалості життя мешканців Гонконгу експерти називають любов до приготовленої на пару їжі та загальне захоплення бойовим мистецтвом Тай Чи, яке дозволяє до старості залишатися активним і здоровим.

У 2014 році Гонконг посів друге місце у рейтингу Bloomberg за ефективністю системи охорони здоров'я. На медицину виділяється 6% ВВП – як для західних країн Європи та США показник доволі низький.

Система закладів охорони здоров'я контролюється державою – у Гонконзі близько 50 державних клінік і близько 15 приватних. При цьому лікування завжди платне. Для мешканців міста вартість медичних послуг у чотири рази нижча, ніж для іноземців. За перший візит до лікаря жителям Гонконгу доведеться заплатити $13, за наступний - $8, а приблизно $2 здеруть за схему лікування.

Бідні громадяни отримують субсидію на медичні послуги, а деякі хвороби – наприклад, венеричні захворювання і туберкульоз – лікуються безкоштовно. Також з бюджету оплачується увесь спектр послуг, пов'язаний з пологами.

Здебільшого гонконгці оформлюють страховий поліс, який компенсує витрати на здоров'я.

2. Японія (83,6 роки)

Японці теж люблять здорову їжу і раніше очолювали рейтинг. А Гонконгу поступилися через високий рівень самогубств у країні.

На медицину країна виділяє близько 8% ВВП. Держава компенсує вартість медичних послуг для громадян старших 70 років, також діє програма допомоги бідним. Безкоштовно лікується низка захворювань – наприклад, туберкульоз. При цьому японці оформлюють страхування, і у підсумку на медичні послуги витрачають 12% прибутку.

Серед інших плюшок – можливість пройти безкоштовне комплексне обслуговування після 40 років.

Здебільшого витрати на послуги компенсується обов'язковим страхуванням – в державі є два типи полісів. Перший тип забезпечує роботодавець, другий – національне страхування, призначене для людей літнього віку та осіб без постійного місця роботи.

При цьому 10-30% витрат на лікування японці покривають з власної кишені. Люди без страхового полісу оплачують усі 100%.

Цікаво, що приватних клінік у країні більше, ніж державних, але усі вони зареєстровані як неприбуткові організації. Бути власником клініки може бути лише медик.

3. Іспанія (83,1 рік)

Тривалістю життя експерти медики завдячують середземноморському раціону, але і система охорони здоров'я країни визнана найкращою у світі. Іспанська медицина славиться інноваційними технологіями і великою кількістю наукових інститутів на базі медичних закладів. При цьому з ВВП на охорону здоров'я виділяється близько 9%.

Витрати на медичні послуги покриваються державним соціальним страхуванням. При цьому, аби отримати безкоштовні послуги, громадяни працездатного віку повинні мати роботу або числитися у центрі зайнятості.

Послуги здійснюються на основі спеціальних документів – соціальної і медичної карток.

Стоматологічні послуги – завжди платні.

А от базову допомогу можна отримати навіть у аптеці – провізори можуть виміряти тиск або зробити проби на цукор. В екстрених випадках можна викликати додому швидку або ж звернутися у цілодобові пункти при клініках.

Цікаво, що ліки за рецептом буде купити значно дешевше, ніж ті, які пацієнт обрав на власний розсуд.

У здавалося б ідеальної системи є свої недоліки – іспанці, які лікуються у державних клініках, можуть годинами просиджувати у чергах. А якщо терапевт виписує направлення до вузькопрофільного спеціаліста, запису можна чекати тижнями. Тому для багатьох вихід – це платні приватні клініки і платне страхування. Придбати приватний поліс можна за ціною від $12 на місяць.

4. Швейцарія (82,8 роки)

У Швейцарії діє система загальнообов'язкового державного страхування. За законом, на оформлення полісу громадянин може витратити до 8% прибутку. Якщо вартість полісу перевищує цей показник, різницю компенсує держава. В цілому ж Швейцарія витрачає на медичні послуги 11,5% ВВП.

Поліс не покриває усіх потреб – зокрема, за лікування зубів доведеться доплатити, наприклад, докупивши приватний страховий поліс. Ймовірно, що і ангіни на страхові гроші не вилікуєш – частину коштів громадяни все одно викладають з власної кишені.

Ціна на страховий поліс повинна бути однаковою для громадян з різним станом здоров'я.

Країна відома розвитком медичних технологій, зокрема, у неврології і кардіології. Цікаво, що навчальні заклади, які готують медиків, існують тут прямо при госпіталі.

5. Італія (82,7 роки)

Експерти зазначають, що своїми довгожителями країна завдячує тому, що дуже мало італійців знаходяться за межею бідності, а значить, можуть споживати здорову їжу та слідкувати за собою.

Система охорони здоров'я країни доволі схожа на ту, яку збирається запровадити пані Супрун. Наразі на медицину витрачається близько 9% ВВП, а гроші держава бере з податку на доходи. На них громадянам країни забезпечується допомога первинної ланки – послуги терапевтів і педіатрів, госпіталізація і пов'язані з нею витрати, візити до гінеколога та офтальмолога. За послуги інших спеціалістів, до яких направляють терапевти, доведеться доплатити. Медицина тут децентралізована, тому ціни на прийом кожен регіон встановлює самостійно. В середньому вартість прийому не перевищує 36 євро. При цьому платять пацієнти за години роботи.

Пізніше витрати на лікування держава може компенсувати – віддати громадянину частину грошей, який той мав сплатити в якості податку.

Аналогом Національної служби здоров'я, яку хоче створити МОЗ, виступає Загальна медична рада. Саме цей орган встановлює ціни на прийом, а також накладає санкції на лікарів, які неналежним чином виконують свою роботу.