"Гомодиктатура": Чому декану педагогічного університету так хочеться мити дітей

Емоції пані Турчинова виплеснула у колонці для Censor.net, передає Depo.ua.

Обурили викладачку висновки антидискримінаційної комісії при Інституті модернізації змісту освіти щодо електронної версії проекту підручника "Я досліджую світ. Частина 1".

"Чому ніхто не спитав батьків, чи згодні вони бути не батьками, а якимось Родичем 1 та Родичем 2? Найстрашніше те, що гендерна ідеологія направлена на ліквідацію класичної моделі сім'ї. В дітях руйнується орієнтація на шлюб і сім'ю, на обовя'зки перед своїми батьками і дітьми. Хто вирішив, що традиційні ролі жінкі і чоловіка в сім'ї - це погано? (...) Сподіваюсь, що батьки не залишаться осторонь, бо інакше з вересня вашим дітям розкажуть, що ви вже не батьки. Сподіваюсь, що і уряд разом із президентом покладуть край цьому мракобєсію. Інакше ми скоро побачимо содом і гомору наживо", - лементує викладачка.

"Гендерна ідеологія потроху проникла у наше суспільство і дісталась до шкіл (...) Маніпулюючи поняттям "свобода", представники цієіі ідеологіі створили своє дуже посильне лоббі у ООН та ЄС і почали наступ на традиційні цінності - духовність, сім'ю, повагу до літніх людей, роль батьків, розуміння своєі приналежності до тієї статі, яка була в тебе від народження, роль чоловіка та жінки у суспільстві.

Її виступ у медіа активно коментують у соцмережах. Користувачі сумніваються у справедливості пані Турчинової та її можливостях адекватно вести лекції.

"Боюся, проблеми цієї публікації аж ніяк не в нетолерантності її автора. Декана Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова переслідують нав'язливі фантазії, - їй скрізь ввижаються "голубі", навіть коли їх і близько немає. - Живий приклад, коли психічну хворобу переростає не просто в нетолерантність, але в агресивну поведінку. І просто дивно, що факультет Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова очолює цілком очевидно психічно хвора людина", - пише Андрій Плахонін.

Втім, з огляду на релігійну приналежність сім'ї Турчинових, подібні погляди не видаються аж надто дивними. Анна і Олександр є парафіянами церкви "Миру, любові і єднання", частини об'єднання церков "Слово життя". А це протестанти, які відносяться до неоп'ятдесятницького напрямку.

Наразі деякі напрямки християнства визнають права ЛГБТ. Так, Папа Римський кілька років тому понтифік заявив National Catholic Reporter: "Якщо людина є гомосексуалом і тягнеться до Господа і хоче цього, то хто я такий, щоб судити цю людину. Я перефразував напам'ять катехізис Католицької церкви, в якому говориться, що з цими людьми слід обходитися делікатно і не маргіналізувати".

"Слово життя" - організація іншого штибу. Церква відома радикальними поглядами. Зокрема, протистоїть "впливу ЛГБТ" на суспільство, виступає за повну відмову від алкогольних напоїв.

Проблема лише в тому, що у публічному просторі пані Анна виступає не як парафіянка свого храму, а як доцент і декан одного з найзнаніших педагогічних вишів країни.

Важко уявити, як освічена людина, яка вчить майбутніх педагогів, з такою впевненістю ігнорує факт, що діяльність вищезгаданої комісії необхідна хоча б для дотримання закону "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", який діє з 2013 року.

За правами ЛГБТ активно стежать європейські партнери України.

Зокрема, у відкритому листі до президента України Петра Порошенка, Кабміну та деяких нардепів європарламентарі закликають представників влади продовжити боротьбу за демократичні цінності.

"Два роки вільного від жорстокості КиївПрайду продемонстрували прагнення країни відстояти право на мирні зібрання, заради якого так багато людей віддали свої життя на Майдані. Ми закликаємо українську владу посилити рух країни до європейського майбутнього і повернутися до незавершеної роботи із забезпечення доступу ЛГБТ-людей до рівних прав", - йдеться в листі.

Також констатують, що Україна залишається серед останніх країн, де все ще немає законів для захисту ЛГБТ-меншин. Наприклад, не продумана медична система захисту трансгендерних людей, а активісти постійно наражаються на небезпеку.

Що ж до самого підручника, тут виникають і геть інші, не пов'язані з "традиційними цінностями" питання. Наприклад, нащо ілюструвати книжку для школярів Нової української школи малюнками з 70-х, де і зачіски, і одяг кардинально відрізняється від сучасного. При цьому у підручнику з нового курсу "Я досліджую світ", який мав би прибрати з програми радянщину.