Хліб за талонами. Як в українському селі жінку зробили рабинею і годували пліснявою

Жахливу історію полонянки Depo.ua дізнався від голова селищної ради с. Черевки Київської області Наталі Лавриш. Вона у розпачі, адже раніше і уявити не могла, що у її селиці можуть відбуватися настільки страшні речі.

Олену Ширякіну роками змушували працювати з ранку до ночі, залякували, переконували, що у неї невиліковна хвороба, а хліб наразі видають по карткам. Витягти ж полонянку вдалося лише завдяки небайдужості сусідів...

Майже два десятиліття тому у селі оселилися нові дачники - Ірина Ємчук з чоловіком Віктором. Подружжя мало джип і виглядало цілком пристойними людьми. За словами сусідів, були приязними, ходили знайомитися, прихопивши з собою тортики. У селі пліткували, що раніше пара працювала ріелторами.

А згодом у них на ділянці побачили нову людину - Олену.

"Спершу усе виглядало нормально, вони разом пекли хліб. Лєна була миловидною жінкою, в тілі, з гарним вбранням. З часом взяла на себе всю хатню роботу - працювала на городі зранку і до ночі. Як виявилося пізніше, жінка потрапила у рабство до господарів ділянки", - зазначає пані Лавриш.

Наскільки жахливою була ситуація, дізналися з тиждень тому, коли дачники зібали речі і кудись поїхали, а разом з ними зникла і Олена.

"Мабуть, забрали з собою", - говорили мешканці Черевків.

Аж згодом почули з сараю на ділянці Ємчуків несамовиті стогони. Сусідка Тетяна Тимків забила на сполох, а Наталя Лавриш приїхала на допомогу.

"Там все було зачинено. Перелізла через сітку-паркан – дивлюся, сарай відкритий. І от, у сараї сидить ця жіночка, ноги пухлі до колін. Вона взяла мене за руки і просить: "Знаю, що ви голова, зменшіть мені норму. Я знаю, що я її не виконую", - каже ніби не в собі", - розповідає Наталя.

Виявилося, що жінка тиждень майже нічого не їсть і не п'є. На підлозі стояла лише каструля з кукурудзяною крупою. На каструлі – пліснява. Тож Лєна харчувалася супом, а інколи таскала корм з котячих мисок. Жінку відвезли до лікарні, де вона почала поступово приходити до тями.

Ми вирушили у село, аби дізнатися подробиці резонансної справи.

ГОСПОДАРКА ВКАЗУЄ ПАЛИЦЕЮ, А ЛЄНА ПОВЗАЄ, ЯК ПЕСИК

Село Черевки - маленьке, дуже тихе, а в середині дня - безлюдне. Два хлопчики на велосипедах гречно розповідають, як пройти до сільради, а вже звідти - до наразі нашумілої хати.

Родина Ємчуків наразі на дачі, але на стукіт у двері та заклики вийти не реагує.

Нас зустрічають Микола та Тетяна Тимків, які мешкають по сусідству. Через сітку видно подвір'я Ірини з чоловіком. Біля хати стоїть джип. Люди не показуються.

Сарай, в якому вісім днів провела Олена, з тильного боку завалений порожніми пластиковими пляшками, виглядає старим і пошарпаним.

"Там щурі, немає місця навіть лягти. В голові не вкладається, як то - змушувати людину жити у сараї", - говорить Микола.

Розповідає, що Олена працювала на городі зранку і до ночі. Навіть у спеку вдягала светр і три-чотири пари штанів. На підтвердження попід тином валяються речі полонянки - дві геть зношені кофтини, більше схожі на ганчірки. Коли жінку знайшли, перевдягнули в одяг пані Тетяни.

"Господарка стільчик візьме і паличкою вказує. А Лєна повзає, як песик. Коли бачили рабську працю, моя менша донька говорила: як ці люди можуть споживати продукти, добуті такою ціною", - гнівається чоловік.

Город розміром у 40 соток перекопувала лопатою, поливала - таскаючи ведра з колодця.

Тетяна серйозно занепокоїлася через Лєну кілька років тому, коли побачила, як Ірина гамселить співмешканку лопатою. А минулого року Тетяна написала заяву у поліцію, а питання підняли на сільських зборах.

"Згадую ті часи, і впевнююся, наскільки досконало Ірина володіла технікою гіпнозу. От бере Наталю (Лавриш - ред.) за руку, дивиться в очі і говорить: "Та не б'ю я її". І Наталя вже киває", - говорить Тетяна.

На вимогу громади Ірина таки пішла за Лєною. Полонянка з'явилася на очі аж за двадцять хвилин. Брудна, побита, ніс увесь у шрамах.

"Це моя мама рідна, вона мене врятувала", - каже, вказуючи на Ірину. Ми з депутаткою Оксаною Миколаївною взялися за голову - ми ж її захищали, а тут таке. "Не забирайте мене", - плаче", - розповідає наша співрозмовниця.

Тоді ситуацію залишили, як є.

Лєна продовжила працювати цілий день, інколи - з чотирьох ранку до 12-ї ночі, при цьому від роботи на обід не відривалася. Казала, чай п'є, досить і цього.

За 16 років у своїх колишніх друзів геть спала з лиця. Сусіди говорили: раніше важила кіло 90, а тепер і 40 не набереться. У свої 52 роки виглядала на 70 з гаком.

Олена Ширякіна і Тетяна Тимків у лікарні

"Ірина говорила, хто повірить, що я її не годую - подивіться на всі ці помідори, кабачки, на всю цю щедру городину... Ну кому спаде на думку, що я їй не даю їсти. А потім я побачила, що Олена зриває кабачки і щось занотовує. Виявляється, вона занотовувала, з якого куща що зриває і здавала усе під звіт", - згадує Тетяна.

"ТИ ДАЛА МЕНІ ДРУГЕ ЖИТТЯ"

В лікарні вхід до палати Лєни старанно охороняють санітарки. Одна сусідка по палаті говорить, що зараз жінка виглядає гарно, а от, коли її привели, була практично у безпам'ятстві і ледь волочила ноги, спираючись на двох супутників.

Інша сусідка сидить на ліжку поряд з колишнею рабинею, на очах бринять сльози.

Лєна і Тетяна, плачучи, обіймаються.

"Це ти мене врятувала, дала друге життя", - говорить Олена.

Жінка розповідає нам, що народилася у Волгограді, за фахом - викладач німецької та англійської мови. По роботі переїхала у Київ, працювала у німецькому посольстві. Знайшла своє кохання, вийшла заміж, народила сина, але за чотири роки роз'їхалася з чоловіком. Тоді закінчився і проект у посольстві.

Олена позичила у мами $30 тис., аби купити квартиру і поїхати на заробітки за кордон, хоча брат Олег був проти такого рішення.

"Ірина виявилася моєю сусідкою. Вона тримала свою компанію. Запропонувала звести мене зі знайомими, аби ті оформили робочу візу у Британію. За це я заплатила $4 тис. Але співбесіди не пройшла" , - розповідає Ширякіна.

Ємчукам довірила і купівлю житла - ті придбали будинок у Полтавській області, але наразі Олена підозрює, що за значно меншу суму, ніж вона їм дала. Мовляв, його ще довго треба доводити до тями.

"Якось Ірина і каже: у мене дачка є. Милуюся, книжки читаю. Приїжджай, поживеш з нами. І перші пів року справді жила, як у Бога за пазухою", - каже Ширякіна.

Тим часом продовжувала проходити співбесіди, аби виїхати за кордон. Після кількох невдалих спроб таки влаштувалася кухарем у Чехію на три місяця, але заробила лише на зворотній шлях. Ставлення Ємчуків до гості погіршилося - їй почали втовкмачувати, що жінка завинила подружжю велику суму грошей, і тепер мусить відробляти.

А років зі п'ять назад Олена припинила спроби виїхати за кордон - після виснажливої праці на це не залишалося сил. Спершу - зв'язувалася з родиною по скайпу, аби сказати, що в неї все добре, вона в Західній Європі, але потім перестала.

АБИ ОТРИМАТИ ТАЛОН НА ХЛІБ, ТРЕБА ВІДРОБИТИ НОРМУ

Зі слів Олени, Ірина казала співмешканці, що її нібито засудили за вибух будинку у Києві

Але частіше - що її брат Олег страшенно лютий через витрачені материні гроші. Нібито він підкупив суд, і Олені присудили відробляти їх у брата на ділянці. А ще казали, що Олег найняв бандюганів і ті чатують прямо за воротами.

Такі милі, приязні і люблячі один до одного, Ірина і Віктор виявилися безжальними до полонянки.

Вперше Ірина просто дала Олені затріщину, а потім почала бити все жорстокіше і жорстокіше.

Жінка намагалася відбиватися, але господарка дачі була сильнішою.

Потім усі двері на ділянці почали закривати, а лізти через тин не наважувалася.

Більшість часу у рабстві жінка мала доступ до телебачення. Наприклад, вона наразі знає, що йде війна. Але потім Ірина сказала, що телебачення стало платним, і вони не можуть його дозволити. А ще - хліб видають за талонами, Олена ж на талон не заслуговує, адже не відробляє норми.

"Я постійно голодувала. Якось Ірина привезла мені булку. Сказала, що це бандити брата передали. Мовляв, вийдеш за ворота, вони тебе в посадці закопають. А попросити у сусідів боялася – мені вселяли думку, що всі навколо відьми", - говорить Олена.

Жінці постійно нібито передавали слова "екстрасенса" Ольги. Так, одного дня жінці повідомили, що у неї рак шлунку, і їсти зіпсовані і запліснявілі продукти їй наразі на користь.

"Я людина віруюча. Повзаю на карачках по городу і молюся. Адже я на колінах, як і належить бути перед Богом. Останнім часом втратила надію, хотіла померти найшвидше", - зізнається полонянка.

Каже, інколи підозрювала, що їй брешуть, але перевірити факти не виходило. А потім сумніви зникали - наразі жінка підозрює, що їй підсипали психотропні речовини.

Звісно ж, часто згадувала рідних - сумувала за ними, адже свого наразі вже 19-річного сина не бачила відтоді, як хлопцю виповнилося три роки.

Олену переселили з кімнати на кухню. А коли від'їжджали на тиждень, суворо наказали жінці сидіти у сараї днями і ночами, а на люди не показуватися. Залякана, зомбована і виснажена полонянка дослухалася наказу.

"Ірина виявилася найсправжнісінькою садисткою. На кшталт Барбари із "17 миттєвостей весни", - говорить жінка.

"БІЛЬШЕ ПО ЗЕМЛІ ХОДИТИ НЕ БУДЕШ"

Ірина і Віктор повернулися на ділянку одразу після того, як Лєна потрапила до лікарні і почали намагатися дістатися до колишньої співмешканки.

"Ірина прорвалася, махає перед очима у Лєни якоюсь косметичкою, і каже "Лєно, ти ключі забула", і так кілька разів повторила", - розповідає Тетяна.

Спершу Лєна кивала, а потім, коли вийшла з трансу, згадала: косметичка і справді її, от тільки зникла вона багато років тому, разом з грошима і документами.

Пані Тимків каже, що Ємчук напала і на неї.

"Почала мені дулі тикати, каже: "Босячко, чого ти стрибаєш від мене". Схопила за руку, а ледь не зарядила в очі. Я схопила її за волосся", - ділиться наша співрозмовниця.

За її даними, Ірина з чоловіком написали на неї та голову сільської ради заяву в поліцію. Щоб не заважали забрати колишню полонянку назад. Самій пані Тимків погрожували напряму.

"Стоїть сусід Віктор, дивиться на мене і каже: в останнє тобою, такою красивою милуюся. Більше по цій землі ходити не будеш", - цитує чоловіка Тетяна.

Лєні ж активно строчили листи.

В одному писали, що на її будинок у Полтавській області вже знайшовся покупець. Знову наполягали на тому, аби жінка повернулася, а згодом уклали угоду.

Наразі на подружжя Ємчуків відкрита справа за статтею "Незаконне обмеження волі".

Поки ми були у Олени в лікарні, в палату завітали Наталя Лавриш і депутат обласної ради Євген Чувгук. Депутатові вдалося розшукати брата Олени Олега Оболєнцева.

"Знайшлися ваші рідні, вони самі на мене вийшли. Мені написала дочка вашого брата. Ми зідзвонилися, я пояснив, що Ірина впливала на вас, змушувала обманювати і видурила у вас гроші. Тож Олег скоро приїде", - порадував Олену депутат.

Звісно ж, Олега дуже розлютило, що Ірина лякала Олену кілером, якого той нібито найняв. Вірогідно, брат із сестрою побачаться вже на вихідних.

Втім, пізніше з'явилися і погані новини - мати Ширякіної за ці роки померла. Хоча б у цьому Ірина її не обманула.

Повертаючись додому, проїжджаємо повз ділянку Ємчуків. Оперативна група активно допитує свідків. Один зі слідчих, який не бажає називати імені, каже, що про жахливі поневіряння Олени підозрювала лише половина сусідів.

Наразі Ширякіна припускає, що у її "рабовласників" могли бути і інші жертви, закликає поліцію ретельно розслідувати справу. Свої слова, каже, готова підтвердити на детекторі брехні. Втім, жахлива худорба і виснажений вигляд говорять самі за себе.

Відео: Олексій Скачков