Головний «гайдамака» країни про концерти в окопах, Макаревича і сором німців перед Україною

Лідер «Гайдамак» Олександр Ярмола розповів depo.ua про фобії німців, спроби змінити позицію росіян і виступи перед солдатами АТО.

НІМЦІ МОВЧАТЬ ЯК ЛЮДИ, ЯКИМ СОРОМНО

- Олександре, ви об'їздили п'ять німецьких міст. Правда, що німці зараз досить прохолодно ставляться до українців?

- Знаєте, до цього ми їздили в Німеччину в травні минулого року, коли все тільки починалося. Тоді ще було відлуння Майдану, а люди, які ходять на наші концерти, як правило, соціально активні і люблять революції. Але у нас зараз відбувається щось, від чого віє третьою світовою. І видно, що німці хвилюються - переважно, за себе.

Вони дуже стурбовані тим, щоб не було потоку біженців, щоб їх ця біда не торкнулася. Люди там страшно бояться втратити досягнутий рівень комфорту, адже вже багато років вони ведуть досить безбідне існування. З одного боку, їх можна зрозуміти, з іншого - така позиція суперечить гуманістичним цінностям...

- Кажуть, там сильне російське лобі...

- Так, у кожному готелі є від двох до п'яти російських каналів. Десь обідаєш і раптом абсолютно несподівано чуєш російське радіо.

- У вас на концертах антиукраїнських ексцесів не траплялося?

- Ще під час минулорічного туру хтось крикнув: «Хунта, фашисти». Охоронці заламали йому руки і вивели із залу. Але це був єдиний випадок.

Взагалі німцям соромно - вони розуміють, що ми в біді, ми боремося, але вони бояться підтримати якусь сторону. Їм за це соромно. І вони мовчать як люди, яким соромно.

НЄМЦОВ БУВ РОСІЙСЬКИМ КЕННЕДІ

- А ось росіянам соромно, м'яко кажучи, не всім...

- Так, коли все почалося, я почав активно писати знайомим росіянам. Одна дівчина постила якихось котиків. Я пишу мовляв, ти подивися, що відбувається. У відповідь - здивування. Мовляв, навіщо ви мене у все це втягуєте... Наполягаю: «Та ви вже втягнуті». Розуміння - нуль.

Такі люди мені однозначно нецікаві. Цікаві за нас - наприклад, той же Андрій Макаревич...

- Пам'ятається, кілька років тому ви посвячували Макаревича в козаки... Зараз спілкуєтеся?

- Так. Зідзвонюємося, листуємося. Дуже його підтримуємо... За те, що він робить там, у самому Мордорі (світ зла в книгах Толкіна, - ред.) - максимальний респект. Він бореться, як може. Для мене його пісні завжди мали величезне значення. Якось він написав: «Я все життя боровся проти системи і несподівано опинився у найгіршій ситуації. Для чого я жив?». Ось таке у нього відчуття. Вони там дуже незатишно почуваються - згадайте того ж Нємцова... Але продовжують відстоювати позицію.

- Ви вірите в перемогу демократії в Росії?

- У мирну - ні. Щоб у цій країні перемогла демократія, потрібен колосальний землетрус. У них був шанс із Нємцовим, для росіян це був майже Кеннеді. І що вони зробили?!

РОСІЙСЬКА ПОПСА - МУЗИКА, ЯК У ДУРДОМІ

- Багато артистів скаржаться на відсутність майданчиків. Мовляв, Україні зараз не до мистецтва, а в Росії виступати зараз неетично...

- Я завжди вважав, що в Росії виступати неетично. Тому ми завжди грали за кордоном на Заході.

Колись прочитав у Facebook дискусію між Марією Бурмакою з одного боку і директором М1 Валентином Ковалем - з іншого. Йшлося про величезну кількість російської попси на каналі. Коваль казав, мовляв, у нього бізнес, працює купа людей, не можна ж їх усіх вигнати... А я відповів: «Так прожени їх на вулицю, кому вони потрібні? Ви транслюєте російську попсу - це ж пустопорожня херня».

- Ви за те, щоб взагалі заборонити російську музику в Україні?

- Чому ж... Якісний продукт нехай залишається. А російську попсу потрібно було і раніше не пускати. Це ж музика, як у дурдомі.

- Але ж російську попсу багато хто любить...

- Просто багато людей не звикли ставити питання - їхній спосіб життя повністю залежить від того, чим їх годують. Тією ж російською попсою їх годували двадцять років, і спробуй ось так одразу пояснити, що це гівно.

ЄВРОПЕЙЦЯМ ДОВОДИТЬСЯ ЗАТЯГУВАТИ ПАСКИ

- Проте, не всім вдається виходити на західний ринок, як вам. Напевно, ви знаєте якийсь секрет успіху...

- Виступати на Заході потрібно хотіти. Причому працювати над цим постійно. А у нас багато гуртів думають, мовляв, нам непогано платять і в Україні, сидять, нічого не роблять... А потім раптом тут платити перестали, і вони різко почали збиратися в інші країни... Звичайно, з цього нічого не вийде.

Насправді в Європі життя теж звужується, всього стає мало. З їхнього погляду, стає важче, доводиться затягувати паски. Виступ колективів з України - це для них приємна різноманітність.

- А сприйняття вашої музики українцями та німцями відрізняється?

- Раніше німці були більш просунуті і прогресивні, а зараз українці. У нас набагато складніші життєві реалії, нам доводиться шукати відповіді на складні питання. Починає працювати інтелект.

- Тобто з українцями спілкуватися цікавіше?

- Зараз - так.

УКРАЇНСЬКІ БІЙЦІ ПРОВОДЖАЛИ НАС САЛЮТОМ

- Друга частина туру «Укроп» починається концертом у Києві і закінчується в Маріуполі. Не було думки виступити ще ближче до лінії фронту?

- Маріуполь - принципова ділянка, не фронт, але майже фронт. Це місто - один із стратегічних центрів, тому ми вважаємо символічним закінчити тур саме там. Ближче давати концерти нереально. Можна грати з гітарами в окопах, але це ж уже не тур. А в гості до українських бійців ми ще з'їздимо...

- Можете пригадати якусь зворушливу історію, яка трапилася з вами під час поїздок в АТО?

- Бувало різне. Восени, коли ще не почався реальний заміс у Пісках, грали там прямо в окопах, під мостом. Хлопці приготували нам борщ... Потім їхали на базу «Правого сектора», по дорозі, яка обстрілювалася. Там знову ж - тепла, привітна зустріч. А проводжали нас салютом.

- Красиво...

- Так, там бувають красиві моменти.

- Які пісні на фронті люблять найбільше?

- Люблять і «Аркан», і «Нашим пацанам», але, що виявилося несподіваним, люблять і «Співай, соловей». Там хлопці дуже сумують за коханням. Наприклад, там дуже популярний «Океан Ельзи».

- Доводилося надихати українських солдатів у кризових ситуаціях?

- Наприклад, виступаючи в госпіталях. Хлопці там уже биті. Вони поранені, пізнали біль, гірку сторону війни. У них не така реакція, як у хлопців на передовій - спочатку слухають з якоюсь гіркотою. Але на третій, п'ятій, шостій пісні починається хвиля позитиву, люди починають відкриватися, спілкуватися...

- Після таких візитів у депресії не впадаєте?

- Та що таке наші депресії... Коли потрібно вирішувати важливі завдання, не до зневіри. Зараз наш козир - це консолідація суспільства. Чим більше ми всі об'єднаємося, тим більше шансів вистояти.