Де в Україні «донецьких» ненавидять найсильніше

За кілька років ми придумали жителям Донбасу стільки образливих прізвиськ і кличок, що можемо змагатися з Кисельовим і його «хунтою» та «фашистами». Геотег «донецький» став в Україні синонімом непрохідної тупості і зради. А ненависть і презирство дійшло до тієї точки, коли київські власники квартир на додачу, готові втрачати гроші, аби не мати справу з вихідцями з Донбасу. І це незважаючи на те, що в українських добровольчих батальйонах і підрозділах ЗСУ вистачає жителів тих самих Донецької та Луганської областей.

depo.ua провів експеримент: представившись сім'єю з Донецька (чоловік і дружина, без дітей, без звірів), ми спробували зняти квартиру в трьох містах України. Вибрали Львів (як самий прозахідний), Київ (російськомовне місто з європейською орієнтацією) і Харків (як один з найбільш проросійських). Ми не претендуємо на якесь соціальне дослідження - проблема набагато глибша і вимагає ретельного вивчення. Наш експеримент - це радше спроба поставити себе на місце жителів Луганська чи Донецька. Побувати в шкурі вигнаного війною біженця, якого не люблять у мирній частини України.

КИЇВ: ВИВІШУЮТЬ РОСІЙСЬКІ ПРАПОРИ І ВИЇЗДЖАЮТЬ В «ДНР» З ДОМАШНЬОЮ ТЕХНІКОЮ

Ми зателефонували за номерами семи ріелторів і трьох власників житла. Останні нам відмовили відразу, навіть не пояснюючи причин: «З Донецька? Ні. До побачення». А ріелтори почали підшукувати варіанти. Причому, квартири, що трохи краще і дешевше, відразу порекомендували не дивитися. Після продзвонів, переговорів з власниками, відсіялися ще два варіанти. У підсумку за годину ми отримали чотири попередніх згоди (на нас хочуть подивитися господарі) і одне 100% заселення.

Пропозиції «для донецьких» гірші і дорожчі, ніж в середньому на ринку. Наприклад, за однушку на вулиці Василенка попросили 4 тисячі гривень плюс комунальні. З меблів - модна в минулому столітті шафа з облупленим лаковим покриттям, старий диван, сором'язливо прикритий червоним покривалом і, звичайно, червоний килим на стіні зі світло-зеленими шпалерами. А, втім, дивіться самі.

Зазначимо лише, що за 4000 гривень зараз можна зняти квартиру по сусідству, на бульварі Лепсе - після ремонту і з новою технікою. Але жителям Донбасу вона не здається.

- Багато донецьких не хочуть, ми відразу обговорюємо це з господарями, - чесно відповіла ріелтор Анна, на яку ми вийшли по оголошенню про здачу дійсно розкішної 1-кімнатній квартирі в новобудові на Харківському шосе за шість тисяч гривень. - Ви не ображайтесь, але у нас був випадок, коли вони (жителі Донецька, - ред.) Виїхали, прихопивши з собою плазмову панель. Де їх потім шукати? У ДНР? А ще одні унікуми - вивісили російський прапор на балконі. Виселили їх на наступний день ... Ви теж за Росію?

Дізнавшись, що ми патріоти України, дівчина зраділа, але, здається, не надто повірила.

- Коли у вас тільки почалася війна, багато киян здавали без проблем, але потім, знаєте, бажаючих поменшало, - розповів ріелтор Максим. - Були різні ексцеси, різні неприємні моменти. Якщо коротко, то ситуація зараз така: є господарі категорично проти собак, кішок і донецьких. Деякі згодні заселяти тільки після співбесіди.

Самі власники житла, з якими спілкувався depo.ua вважають донецьку публіку ненадійною, а ще побоюються, що з їхніх квартир влаштують перевалочні пункти та гуртожитки.

ПІДСУМОК: Історії про те, як важко зняти квартиру біженцю зі Сходу України в Києві, чути доводилося неодноразово. Мовляв, власники столичних квадратних метрів заглядають в паспорт і, якщо бачать прописку Луганській чи Донецькій області, вказують без розмов на двері. Насправді все виявилося не так похмуро, але частка правди в цих історіях є.

За нашими спостереженнями, зняти житло в Києві можна, але розраховувати на привітність і прийом не доводиться: там, де затишно і недорого, власники перебирають клієнтами, відсіваючи тих, «хто з собаками, кішками» і ... як це прикро не звучить - донецьких. Втім, ймовірно, якщо витратити на пошуки більше часу - вдасться знайти розумний компроміс. І розумних господарів.

ЕМОЦІЇ: Чесно - дуже неприємно. Особливо, коли поставили в один ряд з собаками і кішками. Це просто верх хамства або тупості.

У той же час розповідь про вивішений, в дні війни і загибелі тисяч українських солдатів, російський прапор, зачепила навіть більше, ніж історія про вкрадений телевізорі. На жаль, подібні ексцеси проектуються на всіх жителів Донбасу. Навіть патріотів України.

ЛЬВІВ: РІЕЛТОРИ ПЕРЕХОДЯТЬ РОСІЙСЬКУ, АЛЕ ТЕЖ СКАРЖАТЬСЯ НА КРАДІЖКИ

Знайти у Львові квартиру від господарів нам не вдалося: практично всі оголошення на сайтах подають ріелтори. Ми обдзвонили кілька контор, щоб підшукати варіанти. Відзначимо, що ріелтори віталися з нами українською мовою, але почувши, що ми говоримо по-російськи, тут же переходили на російську.

- Ну, якщо чесно - половина ринку точно буде вам недоступна, - відповів нам ріелтор Юра, почувши, що ми з донецькою пропискою. - А може, навіть більше. Але квартиру ми вам знайдемо, тільки хотілося б, щоб ви сказали, де будете працювати. Тобто господарі хочуть розуміти, що до них за люди їдуть. Ви не ображайтеся, просто часи такі: були випадки, коли біженці з Донецька обкрадали господарів - знімали квартиру, а через пару днів з'їжджали, вивозили практично все ... Та й господарі зараз теж є не зовсім адекватні. Мені треба по базі подивитися, і я вам пришлю варіанти.

Коли ми сказали, що патріоти України і надамо довідку про працевлаштування, Юра навіть повеселішав і пообіцяв знайти «саме хороше». Приблизно те ж саме відповіли ще у двох ріелторських компаніях.

Через півтори години у нас було на вибір вісім варіантів: від шикарної «одинички» в центрі за 4,5 тисячі гривень до вельми скромної, але затишної за 2000 на околиці.

Відзначимо, що, на відміну від київських ріелторів, львівські себе показали з кращого боку. Ніхто не проводив паралелі між собаками, кішками та донецькими, всї тут же переходили на російську мову.

ПІДСУМОК: Зняти квартиру у Львові з донецькою пропискою - простіше простого, хоча власники житла теж обпалювалися на злодюжок.

ЕМОЦІЇ: Львівський такт заслуговує поваги. За весь час розмов з ріелторами я не відчув якогось дискомфорту, хоча мені чесно пояснили, що не всі готові заселяти донецьких, але зроблено це було дуже акуратно і без хамства. Цілком імовірно, що це пов'язано з тим, що я не говорив безпосередньо з господарями. Або з тим, що все-таки до Львова з Донбасу поїхало менше людей, ніж до Києва.

ХАРКІВ: НЕ ХОЧЕ ВИГАНЯТИ БІЖЕНЦІВ НА МОРОЗ, ТОМУ ... НЕ ЗАСИЛЯЮТЬ

У першій столиці України, на наш подив, виявилося дуже багато господарів квартир, які не готові пустити до себе донецьких. Вибачаються, але твердо кажуть: «Ні». Ріелтори теж не скачуть від радості, зачувши про донецьку прописку.

- Ви пара, без діток, ще нічого, нормально, підшукаємо варіант, - відповіла ріелтор Олена. - А так, не дуже хочуть жителів із зони АТО, особливо з дітьми. Політика тут ні при чому: побоюються, що не платитимуть. А як їх потім з дітьми на вулицю в мороз виганяти? І кому весь цей цирк потрібен?

Але квартиру знайти можна і ціни (за київськими мірками, звичайно) - не високі. Наприклад, «однушку» на проспекті Косіора пропонують за 2000 гривень. Стан не дуже, але жити можна.

- Дуже часто чую від господарів, що біженців з Донбасу в свої квартири вони не пустять, - говорить ріелтор Інна. - Багато хто навіть не пояснюють чому, просто відразу попереджають, щоб клієнтів з Донбасу не пропонувала.

Самі господарі кажуть, що не хочуть здавати житло по кілька разів на рік, а шукають надійного клієнта на тривалий час.

- Я здала вже родині з Донецька, казали, що надовго, а я, стара дурепа, пустила без заставних, пошкодувала, вони чухнулі через місяць, - відповіла власниця «одинички» на проспекті Леніна. - Їх дитина мені всі шпалери списала і порвала, а вони виїхали, поскандаливши і не заплативши. Так що, молодий чоловіче, вибачте, але з мене біженців вистачить.

ПІДСУМОК: У місті, яке вважають найбільш проросійським, біженцям з Луганська теж не особливо раді. Але квартиру знайти можна.

ЕМОЦІЇ: У Харкові все прагматично і без емоцій. Ті, хто обпеклися, більше біженців не пускають, тут людям (принаймні, тим, з якими ми зателефонували) абсолютно не цікаві твої політичні погляди. Все просто: біженець - ненадійний орендар.

ПОГЛЯД З РЕДАКЦІЇ

«Дивані війська» України, озброївшись мишкою і клавіатурою, вимагають загальної мобілізації донецьких і проклинають їх, звинувачуючи у всіх невдачах з часів Незалежності. У хід йдуть образи і вимоги взяти зброю в руки і партизанити. Правда, самі інтернет-генерали «партизанять» хіба що в найближчий супермаркет за пляшкою пива ...

Але хочеться сказати про інше. Давайте не будемо судити людей тільки за пропискою в паспорті. Давайте припинимо проводжати автомобіль з номерами АН або ВВ словами «ху.ло донецьке поїхало». Може бути, це дійсно - «ху.ло», яке бігало з російськими прапорами у себе в Донецьку і накликало війну. Може бути, це дійсно - боягузливий сепаратист, який чухнул до Києва, як тільки в його регіоні почалася війна ... Але, а якщо - ні? Багато людей, з Донецька і Луганська, з якими мені доводилося спілкуватися, хочуть миру у складі України. Тому вони поїхали не до Росії, а до Києва. Не женіть їх своїм презирством і ненавистю назад, до махрових сепаратистів.

Ще про «донецьких» в редакторському пості Не шкодуйте донецьких в Києві