Активіст Дмитро Щебетюк про інклюзивність, недоброчесних забудовників і неефективний закон

Нещодавно Президент України Володимир Зеленський підписав закон "щодо посилення захисту осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення при здійсненні містобудівної діяльності". Та чи зможе він покращити ситуацію з доступністю в українських містах?

Активіст Дмитро Щебетюк про інклюзивніст…

Про це журналісти Depo.ua розпитали активіста і співзасновника ініціативи "Доступно.UA" Дмитра Щебетюка. 

– Дмитре, після підписання нового закону у мережі спалахнули заяви про "перемогу" – мовляв, і пандуси тепер будувати простіше, і приміщення облаштовувати.

– Навесні 2019 року в нас прийняли нові державні будівельні норми (ДБН, - ред.). Цей закон частково їх копіює. Проте обидва документи мають спільну слабкість – відсутність механізмів контролю. Ти зробив правильний пандус – молодець. А якщо побудував його погано чи проігнорував? Відповідальності за це немає. Якби власника кілька разів змусили переробити елемент доступності чи наклали відчутний штраф за невідповідність нормам, то на наступного разу задумався б не лише він.

Із цим законом створили крутий інфопривід, а в дійсності справжніх змін немає. Не передбачено ані санкцій, ані механізмів роботи. З таким самим успіхом я кожних півроку читаю в ЗМІ, що то Президент, то Кабмін, то ще хтось скасував термін "інвалід" і тепер треба використовувати термін "особа з інвалідністю". До речі, цей термін є правильним.

– З врахуванням відсутності системи покарань, чи впливають на рішення проблем громадські організації?

– У Вінниці склалася взаємодія міської влади та громадських організацій, і там міська влада навіть штурхає весь прогрес. За три роки місто дуже змінилося у кращу сторону, і там почуваєшся набагато вільніше, аніж деінде в України. Хоча в них також ще вистачає роботи. Особливо з транспортом.

У Києві ж роками усе рухають громадські організації. От нарешті домоглися, що зроблять вихід з метро одразу до ВДНГ. Раніше так само відстояли перехід на Пушкінській і Хрещатику.  Але залучати стільки людей і ресурсів, щоб влада просто робила те, що повинна? Це абсурдно.

– Чи полегшує новий закон життя бізнесу, який хоче зробити свої локації доступними?

– Якщо власники закладів бажатимуть зробити це, вони вже можуть посилатися на закон. Головне, щоб при цьому керувалися ДБН.

Ми насамперед намагаємося працювати з бізнесом на мотиваційному інструменті: маємо наліпку-відзнаку ДоступноРекомендує та нагороду [Відкриті двері]. Для людей на візках, батьків з дитячими візочками – це як сигнал, що вони можуть прийти до цієї локації та комфортно провести час, а не думати спершу як потрапити туди, а потім як вийти.

– Можливо, забудовники просто не хочуть витрачати додаткові кошти на доступність?

– Це взагалі нічого не коштує – спроєктувати безбар’єрний простір. Потрібно просто будувати одразу правильно, а не потім щось добудовувати. Якщо певні рельєфи вимагають робити саме сходинки, облаштувати все правильно на етапі будівництва, для загального бюджету – це навіть не копійки. Перероблювати потім вартуватиме більше коштів.

– На вашу думку, якщо ввести відповідальність, скільки років потрібно, щоб зробити Київ доступним?

– Варто зважати, що у нас є радянська спадщина. Та якщо ми будемо далі будувати і реконструювати правильно, зробити все більш-менш доступним можна за років 40-50. Що ж до основних будівель, можна впоратися за 5-10 років. 

 – Подейкують, у Доступно.UA буде власний додаток. Які функції там передбачено?

У додатку буде дві категорії фільтрів – це тип локації (кав’ярня, театр чи кінотеатр, держустанова тощо) та, власне, фільтр по доступності. Є фільтри по зручності для відвідувачів з дітьми: наявність сповивального столика, підгузки, дитяча кімната тощо. Доступність для людей з порушеннями зору – написи шрифтом Брайля чи адаптоване меню. Можна буде дізнатися, чи є велопарковка, чи є заклад дружнім до тварин. 

Ми хотіли показати: ось, є заклади, у які ви можете піти, навіть якщо вони не повністю облаштовані. Десь ширина дверей 65 см, мій візок – 57 см, отже, я вже туди проходжу. Тобто, у додатку людина може обирати мінімальну ширину проходу, який їй потрібен, або навіть кут нахилу пандуса, по якому людина фізично зможе заїхати самотужки. 

Важливо розуміти, що доступність потрібна усім, а не лише людям з інвалідністю. Тому ми робимо додаток універсальним для маломобільних груп населення: осіб з дитячими візочками, дітьми до 7 років, людям похилого віку, людям з тимчасовими порушеннями. Тим же людям із важкими валізами, туристам. Навіть людям після  важкого робочого дня. Тобто доступність потрібна кожному з нас.

– Передбачена інтерактивність? Користувачі зможуть ділитися своєю інформацією?

– Кожен користувач зможе самотужки додати локацію – там покрокова інструкція, параметри, які треба заповнити. На перших етапах усі ці локації проходитимуть модерацію, але з часом, якщо людина додає певну кількість точок, то її вже не модеруватимуть. Також є також фотографії, аби людина орієнтувалася, з чим вона зіштовхнеться.

Також буде функція QR-коду. У нас уже є наліпки Доступно.Рекомендує для найбільш відповідальних закладів. За кодом на них людина зможе перейти на сайт ініціативи і перевірити, що заклад дійсно є в списку. 

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"