Рік по Дикій відьмі: Ким була і як загинула кулеметниця Яна Червона

Depo.ua пропонує згадати, якою вона була.

2 квітня 2019 року позиції, де служила Яна, бойовики обстріляли гаубицями 152-мм калібру. Внаслідок обстрілу загинула вона і товарищ по службі Олександр Мілютін.

 

Яна Червона – волонтерка, старший солдат, боєць батальйону спеціального призначення "Донбас-Україна", мати сина і дочки. За освітою – секретар-референт, в мирному житті захоплювалася риболовлею.

Родом з Харкова, учасниця Євромайдану. За кілька днів їй мало би виповнитися 40 років.

Коли почалася війна, Яна стала збирати допомогу для військових, в тому числі для "Айдару" після того як туди пішов служити знайомий волонтер. В 2014 вона вперше поїхала в зону бойових дій з вантажем для військових і з того часу стала регулярно возити допомогу на фронт.

З 2016 року підписала контракт з ЗСУ. На думку піти в армію її надихнув знайомий військовослужбовець: "Підштовхнув мене до неї один айдарівець. У нас виник невеликий конфлікт, він трохи випив – але зауважу, що це було не на бойових… І сказав таку фразу: "Вам, волонтерам, класно. Приїхали, переночували та поїхали. А ви посидіть тут у бліндажах, як ми…" Я замислилася про це. Вплинуло і те, що я бачила: дрібне волонтерство помирає. Багато що вже можна було відправити поштою, їздити на фронт ми стали набагато рідше. Також мені хотілося побачити ситуацію зсередини, чи є користі від нашої допомоги. Все одразу збіглося", - розповідала вона в інтерв’ю "Цензору".

Зрештою, Яну взяли в 54 бригаду, вона підписала контракт, а чоловік залишився волонтерити в Харкові.  Вона одразу зауважила, що не хоче буте медиком і погодилася на посаду оператора-навідника на "беху". Але враховуючи, що броньована машина була тоді не на ходу, Яна стала простим стрільцем, оформленим на "жіночу" посаду – стрільцем-санітаром.

"Аж поки у нас на позиції, на "Бутоні", не з’явився перший "покемон". Мені чомусь дуже захотілося з ним навчитися працювати, хоча я тоді взагалі зі зброєю ще не вміла поводитися", - розповідала вона.

Побратими навчили Яну стріляти, розбирати автомат і кулемет, потім знову вчили стріляти.  І поступово вона стала кулеметницею. На час загибелі Яна Червона воювала вже третій рік. Чоловік залишився вдома з двома дітьми і вона розповідала в інтерв’ю, що ніколи би не хотіла помінятися з ним місцями.

Вона була доволі активною в соцмережах, вела військовий щоденник з хештегом #ДикаВідьма 

Яна була і авторкою флешмобу #Захисти_країну, який підтримали сотні військових.

Прощання з тілом загиблої відбулося у Харкові, біля пам'ятника Тарасу Шевченку. Яну поховали на Алеї слави загиблих в АТО на 18 кладовищі Харкова.