Сім років окупації: Як опирався Крим (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Depo.ua пропонує згадати (чи дізнатися), що відбувалося в ці дні в Криму і як кримчани опиралися російській окупації. 

26 лютого у Сімферополі біля будівлі кримського парламенту відбувся мітинг на підтримку суверенітету України і статусу Автономної Республіки Крим.

​27 лютого 2014 року рано вранці озброєні люди без розпізнавальних знаків  - так звані "зелені чоловічки" захопили основні адміністративні будівлі в Сімферополі – Раду міністрів і Верховну Раду АР Крим. 

Кадр з камери відеоспостереження показує момент, коли "зелені чоловічки" захопили будівлю Кримського парламенту 27 лютого 2014 року.

​Барикада, що з'явилася біля кримського парламенту у ніч на 27 лютого 2014 року. Українські силовики жодних активних дій тоді не вчиняли, лише оточили захоплені будівлі. Водночас біля них почався проросійський мітинг.
фото УНІАН.

27 лютого 2014 року. Прапор Росії над будівлею Верховної Ради Криму, який вивісили замість українського прапору.

27 лютого 2014 року російські бронемашини типу "Тигр", що перебували на озброєнні військового спецназу РФ,  з’явилися біля стратегічних об’єктів Криму.  

27 лютого 2014 року за присутності військових відбулася сесія парламенту Криму, під час якої законний уряд Криму було відправлено у відставку. Із порушенням законодавства України головою Ради Міністрів Криму було призначено лідера партії "Русское единство", колишнього кримінального авторитета на прізвисько "Гоблін" Сергія Аксьонова.

Того ж дня, 27 лютого, Верховна Рада Криму, приміщення якої контролювали озброєні люди, оголосила про проведення на півострові референдуму про приєднання до Росії. Планувалося, що голосування проведуть 25 травня, однак згодом його перенесли на 16 березня.

Вранці 28 лютого близько 100 автоматників оточили по периметру міжнародний аеропорт "Сімферополь".

1 березня 2014 року військовослужбовці Збройних сил Російської Федерації вивезли зброю та боєприпаси з розташування 727-ої окремої радіолокаційної роти тактичної групи "Крим" Повітряного командування "Південь" Повітряних сил Збройних сил України, дислокованої в місті Судак.

2 березня 2014 року поблизу Перевального було заблоковано 36-ту бригаду берегових військ ВМС України. Бригаду оточили близько 100 озброєних російських бійців, близько 20 вантажних автомобілів марки КАМАЗ та кілька автомобілів "Тигр".

В Перевальному (Сімферопольський район) близько 50 російських військових заблокували українську військову частину берегової оборони. Вони розмістилися по периметру території частини та заблокували КПП, вимагаючи від українців скласти зброю. Бригада заявила, що стоятимуть до останнього. Архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент (УПЦ КП) встав на захист бійців. Пізніше він повідомив, що разом з озброєними активістами у Перевальне приїхав із Севастополя священик Московського патріархату. Вони почали робити опис майна та "попередили, що як тільки українські військові покинуть Перевальне, церква на території військової частини належатиме Московському патріархату"

 

3 березня 2014 року кораблі ЧФ РФ заблокували вихід із Севастопольської бухти. Почалося блокування всіх військових частин України в Криму. Командувач Чорноморського флоту РФ адмірал Олександр Вітко поставив ультиматум українським військовим: якщо до 5 години ранку 4 березня 2014 вони не здадуться, розпочнеться штурм підрозділів і частин ЗС України по всьому Криму. Військовослужбовці Чорноморського флоту Росії намагалися примусити здатися військовий корвет ВМС України "Тернопіль". Ультиматум екіпажу корабля з вимогою негайно здаватися російським військам ставив особисто командувач ЧФ РФ віце-адмірал Олександр Вітко. На що командир корвета ВМС України "Тернопіль" капітан 3 рангу Максим Ємельяненко йому відповів: "Русские не сдаются!"

 

Здивований Вітко перепитав, чи є Ємельяненко росіянином. Український командир підтвердив, що хоча в нього і українське прізвище, за національністю він росіянин, втім, як і частина екіпажу українського корабля. Однак оскільки він приймав присягу на вірність народу України, то змінювати їй, як і його підлеглі, не має наміру.
Після слів Ємельяненко командувач ЧФ РФ сказав своїм підлеглим: "Вчіться, як треба служити за честь і совість! "

Також ЗМІ з'явилось повідомлення, что українські військові перехопили розмову Путіна з командуванням військових операцій у Криму. Той питав, чому українські військові не відкривають вогонь. Далі він спитав, чи провокують їх Росіяни, а після ствердної відповіді запитав, що вони говорять у відповідь, співрозмовник відповів "вони нас просто посилають"

4 березня 2014 року українські військові, без зброї, під червоним бойовим прапором Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна і Державним прапором України, виконуючи Державний гімн, рушили у бік російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків, котрі блокували їм дорогу до військової частини. При цьому зазначені військовослужбовці РФ стріляли під ноги українським військовим. У результаті переговорів протягом дня вдалося повернути військову частину під український контроль.

5 березня 2014 відразу п’ять БДК ВМФ РФ знову прибули до Севастополя з десантом і технікою з чергового рейсу до Новоросійська: десантні кораблі Балтійського флоту "Минск", "Калининград", Північного флоту — "Оленегорский горняк" та "Георгий Победоносец", Чорноморського флоту — "Азов". Із кожного корабля було вивантажено не менше як 300 осіб та 20 одиниць автомобільної техніки.

6 березня 2014 року російські військові затопили поблизу входу до озера Донузлав списані раніше протичовновий корабель "Очаків" та рятувальне буксирне судно "Шахтар", чим заблокували вихід у море українських військових кораблів з Південної військово-морської бази.

 

Морські піхотинці в Керчі влаштували в своїй частині концерт просто неба. Хлопці грали на гітарах, виконали відомі пісні російською та українською мовою, а також пісні з свого власного репертуару. Гурт називається "Чужа земля". За словами заступника командира частини по роботі з особовим складом Олексія Нікіфорова, "концерт вирішили провести, щоб підняти бійцям настрій і показати, що українська армія не здається".

 

 

 

 

7 березня 2014 року. Сім'я кримських татар їде з окупованого російськими військами Криму до Львова.

 

Український військовий в Феодосії вийшов поговорити з російськими окупантами, як чоловік з чоловіками. Згодом це фото стало дуже знаменитим, тому що уособлює весь характер поведінки російських окупантів.

8 березня пройшов мітинг проти війни та окупації, за мир і єдність України у Сімферополі. Містяни, які протестували проти військової агресії Росії, зібралися в центрі міста і пройшли маршем до військової частини, розташованої на вулиці Карла Маркса.

9 березня 2014 року, Сімферополь. Центральний парк міста став майданчиком для акцій проукраїнських кримчан.

10 березня 2014 року. Людину обшукують проросійські сепаратисти на виставленому ними ж кордоні між материковою Україною та півостровом неподалік Чонгара. 

Андрій Щекун

Анатолій Ковальський

Вранці в Сімферополі на залізничному вокзалі були затримані керівник об'єднання Український дім Андрій Щекун, а також український активіст, екс-глава Республіканського комітету Криму з лісового і мисливського господарства Анатолій Ковальський. "Самооборона Криму" викрала проукраїнських активістів, залякувала і катувала їх.

 

 

 

11 березня Ссмопроголошена влада Криму призначила новим "прокурором" Криму Наталю Поклонську, яка раніше служила в ГПУ та зрадила присягу. Вона стала відомою як "Няша - прокурор Наташа".

 

14 березня 2014 року — відбувся штурм підрозділу Служби зовнішньої розвідки України в Алушті. З Керчі вглиб півострова попрямувала колона військової техніки РФ, у складі якої були зафіксовані великокаліберні гармати. З Керченської поромної переправи вглиб Криму пройшов залізничний ешелон з 14-ма зенітно-ракетними комплексами (ЗРК) "С-300 ПМУ".

 

 

Понад 40 тисяч кримчан взяли участь в акції проти референдуму про незалежність. На в'їздах і виїздах з населених пунктів, а також уздовж головних магістралей Криму, громадяни України національностей і віросповідань, які проживають на кримському півострові, виступили проти незаконного референдуму і заявили про свою підтримку територіальної цілісності і суверенності України. Скандуючи" Крим-Україна "і" Крим за мир ", учасники акції тримали кримськотатарські та українські прапори. Автомобілісти в знак підтримки вітали протестуючих громадян України звуковими сигналами.

 

 

15 березня 2014 року. Член виборчої комісії демонструє бюлетень для майбутнього "референдуму" на виборчій дільниці в Сімферополі. 

​16 березня у Криму і Севастополі відбулися "референдуми". За результатами, які оголосили комісія Верховної Ради Криму і міського виборчкому Севастополя, у Криму 96,77% під дулами автоматів підтримало приєднання Криму до Росії при явці 83,1%, у Севастополі за приєднання до Росії висловилися 95,6% виборців при явці 89,5 %. Результати цього "волевиявлення" досі не визнала жодна цивілізована країна в світі.

18 березня 2014 року, цвинтар Абдал, Сімферополь. Похорон Решата Аметова.

Тіло 36-річного кримського татарина Решата Аметова з численними слідами тортур було знайдено 15 березня в Білогірському районі. Він був вивезений невідомими особами від будівлі Радміну Криму, куди вийшов на одиночний пікет і висловлював особистий мовчазний протест проти окупації Криму. Викрадення Решата Аметова зафіксували камери: троє людей з так званих "загонів самооборони Криму" підійшли до нього, вивели з площі, скрутили, посадили в автомобіль і повезли у невідомому напрямку. На тілі чоловіка були численні ознаки катування, голову було обв'язано скотчем, очі були виколоті, а поряд з ним лежали наручники. Причиною смерті було назване ножове поранення в область ока.

18 березня 2014 року. Під час штурму фотограметричного центру російськими окупантами загинув від рук загарбників прапорщик Сергій Кокурін, начальник складу 13-го фотограметричного центру Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України в Сімферополі. Cергій Кокурін, який перебував під час штурму на спостережній вежі автопарку частини, загинув від пострілу снайпера з прямим влученням у серце. Сиротою залишився 4-річний син. Дружина загиблого вояка на той час носила під серцем другу дитину.

За кілька тижнів, 6 квітня 2014 року, в Новофедорівці Сакського району загинув начальник оперативного відділення штабу 10-ї морської авіаційної бригади майор Станіслав Карачевський. Він був застрелений двома пострілами впритул з автомату на території офіцерського гуртожитку. Майже два тижні не дожив майор Карачевський до 33-го дня народження, залишивши по собі дружину і двох дітей.

18 березня 2014 року. У сімферопольському кафе транслюють звернення президента Росії Володимира Путіна до обох палат Федеральних зборів Російської Федерації у зв'язку з пропозицією Державної ради Республіки Крим про прийняття її до складу Російської Федерації

У Кремлі Путін, Аксьонов, Константинов і Чалий підписують угоду про входження Криму і Севастополя до складу Росії.