Дайте три: Хто і як розробляє українські вакцини від коронавірусу

 

Та однак робота над препаратом триває. Ба більше, проєктів із розробки української вакцини  – три. Журналісти Depo.ua розповідають, що нині відомо про вітчизняні розробки та на якому етапі вони знаходяться.

Чи може Україна самостійно виготовити вакцини?

Ймовірно, так, та це забіг із безліччю перешкод – і не лише фінансових і кадрових,  але й законодавчих.  Перша з проблем – Україна не має жодної лабораторії відповідного, третього рівня захисту, щоб працювати з SARS-CoV-2.

Довідка:

Збудників хвороб розділяють на категорії ризику: від 1 до 4, і кожен з них вимагає різних рівнів заходів безпеки. Лабораторій найвищого – четвертого рівня, по всьому світу лише кілька десятків. SARS-CoV-2 віднесено до 3 категорії.

Хоча, є  ймовірність, що скоро у даній сфері ми почуємо радісну новину.

"Я знаю, що зараз одна лабораторія технічно вже має ступінь безпеки, який теоретично дозволяв би працювати із вірусами. Чи вона, принаймні, створюється в Інституті токсикології академії меднаук України. Але ж до цього треба мати кваліфікованих вірусологів, а хорошого вірусолога, який має досвід роботи із патогенними вірусами знайти дуже складно", – розповів у коментарі Depo.ua директор Інституту біології клітини Андрій Сибірний.

Наступна перешкода: наше законодавство не дозволяє ввіз з-за кордону трансгенних організмів, зокрема потрібних для доклінічного етапу випробувань тварин – мишей.

Звичайну лабораторну мишку не можна заразити коронавірусом, адже їхній АСЕ2 – білок на поверхні клітини, що є рецептором для входу у неї низки вірусів, відрізняється від нашого. Тож гризунів генетично змінюють так, аби їхній АСЕ2 відповідав людському.

Ці дві проблеми, зокрема, змушують вчених маневрувати під час досліджень. Те, що можна зробити в Україні, роблять тут. Для усіх інших процедур, що вимагають не наявних нині  лабораторії/обладнання/піддослідних тварин, шукають партнерів за кордоном.

Поза ними існує питання масштабних клінічних випробувань (3 фаза), де за стандартами задіюються десятки тисяч людей – Україна ще не проводила досліджень відповідних міжнародним якості та розмаху.

Викликає занепокоєння і момент промислового виробництва: наразі в Україні не виробляється жодної власної вакцини – ми лише закуповуємо та фасуємо. А отже, доведеться обладнати до потреб потужності, які, за заявами МОЗ, в Україні є (втім, лише у приватних фармкомпаній).

Скептично щодо можливостей виробництва висловлювався і академік НАН, директор інституту біохімії Сергій Комісаренко: "Ми можемо створити вакцину, як, наприклад, кухар на кухні готує торт. Але потім цей торт потрібно зробити в кількості 80 млн таких самих зразків при дотриманні всіх умов контролю якості. Так і з вакциною. Чи готова наша фармацевтична промисловість випустити вакцину? У мене великі сумніви", – зазначав він.

Також він додав, що крім зазначених вище лабораторій відповідного рівня, немає ані геномного центру, ані права працювати з вірусами, ані біотехнологічного центру, який міг би займатися масштабуванням створеного в лабораторії для масового виробництва.

"Зіркова" вакцина 

З тиждень тому ЗМІ сколихнула новина, що президенту Володимиру Зеленському представили проєкт із розробки української вакцини, над яким працюють близько 6 місяців. Щоправда, подробиць особливо не вказали, що викликало чималу хвилю суспільного скепсису і шквал теорій змов. Та протягом тижня інформації про дослідження все ж побільшало.

Зазначимо, що наявний результат ще не можна називати вакциною – це лише розробки, які можуть привести до її створення. Втім, для зручності ми іноді вживаємо дане формулювання.

Хто розробляє?

За словами міністра охорони здоров’я Максима Степанова, до розробників вакцини належать : компанія DiaPrep System Inc (США), її дочірня компанія "Діапроф-Мед" (Україна) та українські науковці з Інституту мікробіології і вірусології НАН.

Компанія DiaPrep System Inc спеціалізується на широкому спектрі послуг, у тому числі, консультаціях та моніторингу розвитку політик і програм у сфері охорони здоров'я.

Компанія "Діапроф-Мед" – на виробництві діагностичних тест-систем, в тому числі щодо SARS-CoV-2.

Хто саме з науковців НАН безпосередньо бере участь у цій розробці, наразі невідомо, втім, судячи зі звернення науковців, дослідження кандидата у вакцини пов’язані із тими ж групами вчених, які розробляли українські тест-системи ПЛР та ІФА.

Тим часом публічним "обличчям" розробки виступає очільник згаданої вище американської компанії, громадянин США українського походження Михайло Фаворов – доктор медичних наук, який раніше був заступником гендиректора Міжнародного інституту вакцин при ООН та експертом CDC.

Тут виникає логічне запитання, чому ж така співпраця робить потенційну вакцину лише українською? В ефірі однієї з телепрограм Михайло Фаворов зазначив, що він – лише запрошений експерт. "Перш за все це українська вакцина, розроблена українськими спеціалістами. Коли вони отримали білок, то запропонували мені взяти участь як спеціалісту екстракласу, аби з'ясувати, чи може він бути українською вакциною".

Хто фінансує?

За словами Максима Степанова під час брифінгу 22 жовтня, на розробку вакцини проти SARS-CoV-2 знадобиться близько 100-150 млн грн.

"Будуть зроблені розрахунки. І я вважаю, що у повному обсязі ми профінансуємо це збоку держави. Саме виготовлення цієї вакцини", - сказав Степанов. Тим часом пан Фаворов в ефірі одного з телеканалів заявив, що "вакцина створювалася за наш власний кошт. Держава не виділила ані копійки".

Враховуючи вищевказану інформацію, до чіткої схеми фінансування досліджень заявлені шість місяців залишаються питання. З якої статті бюджету виділятимуться кошти? Що з того піде на оплату праці українських науковців/закупівлю необхідного/організацію досліджень за кордоном?  Ми намагаємося зв’язатися із паном Фаворовим та ознайомленими з питанням науковцями НАН для з’ясування деталей.

Де та як проводилися дослідження

Оскільки в Україні немає відповідних лабораторій, то доклінічні дослідження проводилися у лабораторіях Туреччини та США, що підтвердив Максим Степанов. 

Власне тести проводилися на трансгенних тваринах і на людських клітинах, отримали "стійкий результат щодо вироблення антитіл у тварин, і повну нейтралізацію вірусу у живих клітинах людини". За словами МОЗ, у випадку, якщо "все буде добре", то вакцину ми зможемо побачити десь за рік. 

Щоправда, у владі зазначили – якщо якісна іноземна вакцина з’явиться на ринку раніше, української ніхто не чекатиме. Тим паче, що 8 млн доз ми маємо отримати безкоштовно за міжнародною програмою, а у проєкті держбюджету 2021 на додаткову закупку вакцин від коронавірусу планують виділити 2,6 млрд гривень.

Принцип вакцини

Про принцип дії кандидата у вакцину на своїй Facebook-сторінці розповів академік НАН, голова комісії з біобезпеки та біологічного захисту при Раді національної безпеки і оборони України Сергій Комісаренко. 

За його словами, всі вакцини, які наразі проходять клінічні випробування, побудовані на виклику імунної відповіді у людей на введення так званого шипоподібного протеїну, або S-протеїну коронавірусу. Натомість в українській вакцині робиться акцент на антиген, тобто на частину протеїну, який називається N-протеїн - це нуклеокапсидний протеїн, який є сильно імуногенним, тому його часто використовують для діагностики.

"На знімках коронавірусу видно, що він круглий, і з нього виступають шипи, схожі на морські міни. Цей шипоподібний протеїн відіграє і центральну роль і в індукції імунної відповіді, і в розвитку вірусної інфекції. Він несе на собі сайт зв’язування – місце, яке відповідає за зв’язування з відповідним рецептором на клітині хазяїні, і зрештою перетворення цього шипоподібного протеїну призводить до того, що вірус проникає в клітину і починається його розмноження в клітині організму людини", – пише пан Сергій.

Ще 2 вакцини?

Крім цього є ще два дослідницькі проєкти щодо розробки кандидата у вакцини, які виграли гранти від Національного фонду досліджень. Про них відомо не так і багато – вони зараз на початковій стадії і не передбачають таких грандіозних масштабів – принаймні, у видимих наразі планах.

Паралельну розробку ведуть львівські науковці з Інституту біології клітин – від НФД на це вони отримали 10 млн гривень. Точніше, мають отримати. У масштабах вакцини – сума маленька, втім, у коментарі для Depo.ua директор  Андрій Сибірний підтвердив – на саму розробку прототипу грошей їм має вистачити.

"На наші наукові дослідження 10 млн гривень повинно вистачити. Наша робота закінчується випробуванням вакцини на лабораторних тваринах, трансгенних мишах. Але Україна не має права з ними працювати, і сумнівно що це питання скоро вирішиться. Тож доведеться робити це за кордоном.  Та і лабораторії сертифікованої для роботи з коронавірусом у нас немає. Мишам потрібно вводити вакцину, а потім заражати їх контрольованою кількістю вірусу, і дивитися на результат" – каже науковець.

Він додає, що ідеї про партнерство уже є – центр вірусології у Гданську (Польща).

"Вже якщо ці випробування на трансгенних мишах пройдуть успішно, тоді можна відразу приступати до випробувань на людях. Спочатку – на здорових добровольцях. Якщо у них все ок, то проводити ширші випробування на загальній популяції. Але це вже не наша робота, а медиків. Ми біологи, і не маємо права працювати з людьми", – зазначає пан Андрій.

Сам принцип вакцини – відмінний від попередньої. Вона являтиме собою два відредагованих поверхневих білки вірусу, проти яких організм людини і має виробити імунітет. Але культивуватимуть їх не на людських клітинах, а на дріжджах – вони швидко ростуть, це перевірене середовище і вельми доступне.

Працює це так: у дріжджі поміщуєте фрагмент ДНК, в якому записана інформація про відповідний білок , і дріжджі його синтезують. Звучить, звісно, просто, але на практиці у вчених – довгі місяці роботи та експериментів, адже подібним чином вакцину у світі вже намагалися створити проти іншого коронавірусу – і провалилися.

Ще один проєкт розробляється на базі Інституту біохімії О.В. Палладіна. Задуманий принцип роботи препарату там відрізняється від обох попередніх варіантів, про що у Facebook пише Сергій Комісаренко.

"На базі нашого Інституту біохімії ім О.В. Палладіна ми маємо зробити вакцину на основі шипоподібного протеїну. Нам пообіцяли 3 млн грн, уточнюю – не доларів, а гривень. Пообіцяли, але поки що ми не отримали жодної копійки", – пише він.

Згадує також колег зі Львова: "Наші колеги з Інституту біології клітин у Львові мають отримати 10 млн грн, будуть робити по-іншому ніж ми. І це правильно, необхідно зробити на різних платформах свої вакцини, щоб було декілька варіантів, і перевірити, які з них будуть більш ефективними. Попри все, НАН України на базі свої інститутів працює над розробками прототипів вакцин. Але ці вакцини з’являться не раніше, ніж через рік", – зазначає Комісаренко.

Львів’яни грошей, до речі, також і досі не отримали. Хоча календарний план, за словами пана Сибірного, було розписано з червня, і от-от мають надійти необхідні матеріали з Німеччини.

З чим пов’язані такі затримки і без того порівняно невеликих коштів у владі, не зрозуміло.

Тут може виникнути питання –  чи не логічніше було б вкинути усі гроші в один проєкт і розвивати його? Насправді ж, розробка у трьох напрямках – обгрунтована. Науці відомо безліч випадків, коли перспективні вакцини "загортали" навіть після успішної другої фази клінічних випробувань (на кількох десятках чи сотнях здорових добровольців) – бо під час фази 3 (на десятках тисяч людей) вони показували себе не так, як того очікували. Проєктів, які припиняють розвиток на ранніх стадіях – ще більше. У випадку із кандидатами у вакцини, як і будь-якими іншими препаратами у розробці завжди є шанс, що "щось піде не так", а тому мати напоготові не лише план А і Б, а і В, Г, Д – вельми логічно.

Відверто, запитань залишається усе ще більше, ніж відповідей. Із рядом провідних науковців через їх заклопотаність нам зв’язатися не вдалося, однак будь-які спекуляції на темі вакцини проти коронавірусу – як серед представників влади, так і у медіа є неприпустимими хоча б з однієї простої причини: втрата довіри.

Не лише до потенційних українських розробок, а і до іноземних, деякі з яких вже проходять третю стадію клінічних випробувань і найшвидше з’являться на ринку.

В Україні показники вакцинованості (2019) навіть  від "класичних" хвороб, починаючи від правцю до кору є недостатніми для формування стійкого суспільного імунітету, а рух антивакцинаторів безжально поширює неправдиву та маніпулятивну інформацію про загрозу вакцин як явища у маси. За даними опитування Research & Branding Group (червень 2020), 49% опитаних українців на той період не хотіли б вакцинуватися від SARS-CoV-2 навіть за наявності безкоштовного препарату.

За умови збереження такого показника та зростаючої кількості захворілих з однієї сторони, та вже напнутих швів медичної системи з іншої ми врешті можемо зіткнутися із ситуацією, коли суспільною проблемою стане не відсутність вакцини, а нездатність влади переконати українців зберегти власне здоров’я. Останній пункт, до речі, ми повсюдно спостерігаємо прямо зараз – на вулицях та у приміщеннях по всій країні.