Цирк з українською: Як Дроздов з Романенком роздули піар-скандал на патріотизмі

Соцмережі прогнозовано закипіли. Одні стверджують, що Дроздов - молодець, і так має бути з кожним, хто не поважає українську мову. Тим паче, якщо йдеться про публічну людину і виступ на телешоу.

Інші, звичайно ж, закидають брак толерантності - мовляв, ведучий перейшов межу, а в демократичній країні так бути не може.

Є й ті, хто мислить прагматичніше. Адже удаваний патріотизм давно став піар-інструментом, здатним підняти рейтинг з підлоги. І байдуже, на чиєму ти боці - тих, хто закликають заборонити російську, або ж тих, які мовних обмежень не сприймають. Прихильників вистачає в обох, а опоненти лише додають децибелів. Наївні українці ковтають гачок, доєднуються до суперечок і всіляко марнують власний час шоуменам на радість.

Юрій Романенко - людина, відома у вузьких колах. Майже 55 тис. підписників на Facebook - вражаючий показник. Але до загальнонаціональної популярності йому далеко, а власний Інститут майбутнього піарити якось треба. З власного досвіду політолог знає, що робити це тихо не вийде. Так, вперше про нього заговорили після акції "Дістали" - тоді, у 2008 активіст мотивував водіїв виїхати колонами машин і бібікати проти свавілля чиновників.

"Спробуйте організувати щось подібне без грошей за 6 днів, використовуючи "Живий журнал" як інструмент управління людьми. І нехай на ваш заклик виїде хоча б 10 машин", - коментував тоді Романенко.

Тож можна припустити, що політолог вдало скористався ситуацією - тепер він публікує пояснення, користувачі активно лайкають, заперечують і обурюються.

Чи був це "договорняк" з каналом - питання відкрите. Адже "ура-патріотизм" Остапа Дроздова лише нагадав українцям його попередні "грішки".

Так, у 2014 пан Дроздов спробував заснувати антимобілізаційний рух.

"Я підтверджую свій намір максимально підтримати ініціативу під умовною назвою "Мобілізація = Геноцид". Тим цивільним людям, яким прийшли повістки, але які за всіма показниками НЕ ГОТОВІ до професійної війни - раджу об'єднуватися. Також їхнім родичам, матерям та дружинам. А також усім здравомислячим людям, які теж вважають, що не можна непідготованих людей кидати голіруч проти армії найманців-кілерів, за якими стоїть ядерна держава. Пропоную усім небайдужим людям для початку створити фейсбук-групу, яка згодом повинна перерости в широку громадянську кампанію", - писав Дроздов у виданні "Главком".

Тоді голова Львівської ОДА Ірина Сех звернулася зі зверненням до СБУ та Генпрокурора, закликавши перевірити висловлювання журналіста на відповідність Конституції України та Закону "Про основи національної безпеки України".

"Я вважаю, що патріотизм часто є бездумною річчю, і патріотизм дуже часто перетворений політиками у крайню степінь самодурства, коли ти готовий померти за Україну, замість того щоб жити в ній, замість того щоб жити для неї. I коли оце навиворіт розуміння патріотизму, що ти мусиш здевальвувати самого себе і обнулити себе як особистість во ім'я колективного "ми", во ім'я чогось високого і дуже красивого насправді, це не є моє трактування патріотизму", - стверджував Остап у інтерв'ю газеті 2000.

І хай питання відповідності законодавству - справа юристів, а трактування патріотизму і подібних понять - справа особисто кожного. Але перекидання з борця проти мобілізації на ярого мовного активіста виглядає як мінімум фальшиво. І подібна зміна ніші вкрай рідко додає балів іміджу. Хоча можна припустити, що інцидент з Романенком для Дроздова був саме спробою змінити амплуа. Адже попередня скандальність з часом зійшла на нуль.

При цьому варто зазначити, що наразі Facebook Дроздова повниться постами захоплення і підтримки. Тож наразі авторитет ведучого - в руках його прихильників, які активно зайнялися інформаційною міжусобицею і попередні скандали навколо журналіста, звісно ж, не згадують.