Чому загиблого "Осу" не провожали на Майдані, як інших Героїв АТО

Сьогодні на Тячивщині поховають загиблого Героя АТО, командира 9 роти 93 бригади Володимира Цірика, більш відомого українцям під позивним "Оса".

Він загинув 18 липня на Луганщині, коли БМП бійців потрапив у засідку. За версією 93 омбр при патрулюванні місцевості зі сторони нейтральної території група військовослужбовців обстріляна ворожими силами противника, після чого зав’язався бій, внаслідок якого було поранено трьох бійців. На евакуацію постраждалих була відправлена БМП яка підірвалася на замаскованій протитанковій міні, після чого почався обстріл.

Загинув "Оса", його друг "Стафф" - командир 7-ї механізованої роти старший лейтенант Олександр Сак і ще два бійці отримали поранненя.

В БМП-2, що йшла на допомогу для евакуації поранених, загинув механік-водій Омельченко Роман з позивним "Яша" і ще один боєць був поранений.

Володимир Цірик в АТО

Володимиру Цірику було всього 23 роки. Єдиний син в родині. Рік тому він закінчив Національну академію сухопутних військ і дуже радів, що потрапив по розподілу саме в бойову 93 бригаду. Очолив 9 роту, швидко здобув командирські навички. Десять місяців у "Пісках".

Підлеглі поважали його за вміння воювати, керувати підрозділом і батьківську, братерську, турботу про них. Наприклад, Вова, побачивши що хтось з бійців без бронежилета, міг запросто віддати йому свій. Був поранений, але дуже швидко повернувся на службу. До своїх хлопців.

І в волонтерів ніколи нічого для себе не просив. Тільки своїм бійцям.

Навіть бойовики шанували "Осу" – як страшного та сильного ворога. В чесному бою їм його вбити не вдалося. Влаштували засідку, обстріляли вже поранених хлопців.

Вчора вночі побратим "Оси" Артур Сиденко віз свого загиблого товарища додому в Тячів. А в дорозі знайшов час поспілкуватися з журналістом depo.ua. Вова і Артур разом воювали, один в 93й, другий – в "Днепр-1". "Десять місяців в Пісках, пліч о пліч", - згадує Артур.

Артур Сиденко

Дорога йшла важко, машина ламалася, в Харкові довелося пересідати на іншу. Вову "Осу" повезли одразу додому, до мами, попри бажання побратимів влаштувати йому проводи на Майдані Незалежності. Так робили, коли загинув великий оперний співак-боєць АТО Василь Сліпак "Міф". Так прощалися з ""Мауглі", "Ендрю", "Барні", "Шльоциком" багатьма іншими Героями.

Українці любили і поважали "Осу", із захватом слідкували за його подвигами. Хотіли б прийти, попрощатися. Але слово матері – закон.

"Хотіли спочатку на Майдан приїхати, щоб люди з "Осою" простилися, але його мама була категорично проти, щоб прощання було на Майдані. Причин поки що не знаю", - каже він.

Підтверджує розповіді інших бійців – так, "Оса" був справді безбашеним. І в Бога вірив…

Машина із труною "Оси"

Похорон, за даними волонтерки Галини Ярцевої, заплановано на четверг, 21 липня. Поховають Володимира Цірика в рідному селищі Угля. Прощання відбуватиметься в центр селища біля пам'ятнику о 13:00.

Вчора бійці 9 роти 93 омбр з'їхалися з усіх куточків України, щоб разом поїхати на Закарпаття і проводити командира "Осу".

Допомога на похорон, за словами Артура Сиденка не потрібна – гроші вже зібрали.

"В "Оси" була дівчина, волонтерка. Зараз вона працює в Чехії, сказала, що приїде, візьме на себе всі витрати, але побратими, волонтери, небайдужі українці вже зібрали кошти, яких вистачить на пристойний похорон", - каже він.

Влітку Вова "Оса" мріяв поїхати із своєю дівчиною на море.