Чому війна на Донбасі завершиться в 2020 році

Група сенаторів США, на чолі з головою республіканської більшості Мітчем Макконнеллом, розробила законопроект, який, згадуючи популярний американський фільм, можна було б назвати: "Гнів і ненависть у Вашингтоні", пише Depo.ua з посиланням на "Ділову столицю".

Перша його частина стосується Ірану і мало цікава для нас, хіба що викличе цікавість у любителів "персидських котів". Але ось друга частина законопроекту, викликає живий інтерес бо є модифікованим пакетом антиросійських санкцій під назвою: "Закон про протидію російському впливу в Європі та Євразії від 2017 року".

На перший погляд може здатися, що тут, як писав колись популярний нині серед політичної еліти Михайло Лермонтов, "змішалися в купу коні, люди". Тут тобі і Україна, і Сирія, і втручання у вибори президента США, і хакерські атаки на західні "серваки". Але це тільки на перший погляд. По суті, ми маємо справу з інноваційним законодавчим снарядом, при написанні якого, "друг" росіян, сенатор - республіканець, ймовірно подумав про себе: "Забив заряд я в пушку туго. І думав: пригощу я друга! Постійка, брат мусью!".

Хмурий ранок

Адже якщо законопроект остаточно затвердять, РФ чекають смутні часи. Чому так? По-перше, санкційний пакет вже не буде розрізненими указами колишнього президента Обами. Тепер - це санкції, які, так сказати по сукупності, враховують всю "тяжкість скоєного". Це означає, що їх поступальне скасування у разі вибіркового виконання Росією своїх міжнародних зобов'язань, стане неможливим. Тепер у РФ не вийде бути частково гарною і домогтися ослаблення санкційного тиску шляхом виконання, наприклад, "Мінська". Для повернення у "клуб джентльменів" доведеться і "Мінськ" дотримати, і Крим повернути, і на чужих виборах не бешкетувати і "баяни не рвати". Подібний підхід, безсумнівно, є більш системним і дієвим. "Це чому Путін такий злий був...тому що у нього нового пакету санкцій не було. А тепер він стане добрим" - мабуть, такою логікою і керувалися сенатори США.

Крім того, у відповідність з новим законопроектом, санкції зможе скасувати тільки сенат, а не президент. Таким чином, "любити по-російськи" у Дональда Трампа вже не вийде. Не в його компетенції. Це такий тонкий натяк від однопартійців: тренуйся краще на стіні.

Складний склад

Щодо санкційного наповнювача. Кількість "інгредієнтів" у ньому помітно збільшилася (якщо порівнювати з чинним пакетом). Якщо раніше під удар санкцій потрапили нафтова і оборонна галузі російської економіки, то відтепер до них можуть додати металургію, газовидобувну, гірничодобувну галузі, енергетику, транспорт. Термін залучення російськими банками зовнішнього фінансування може скоротитися до 14 днів замість нинішніх 30, що, по суті, дозволить залучати їм лише "нічні" ресурси. Крім того, можуть ввести обмеження на інвестиції в російські державні єврооблігації та облігації федеральної позики. А це вже удар під дих, адже зазначені боргові зобов'язання спиралися на міцне плече нерезидента.

Обмеження на інвестиції в газо-нафтотранспортну інфраструктуру (будівництво, ремонт і обслуговування трубопроводів) і зовсім виглядають "нелюдяно".
Ну а зелене світло для міністра фінансів США, що дає йому право самостійно застосовувати санкції щодо російських юридичних і фізичних осіб у разі підозри їх у пособництві тероризму, взагалі можна розглядати як непряму "пред'яву" РФ у тому, що вона.... ну, далі ви зрозуміли.

Ймовірність прийняття даного законопроекту досить висока. Цілком можливо, він стане тією негласною монетою, яку Трампу доведеться "розміняти" в обмін на заморожування повзучої процедури імпічменту.

Нас же у всій цій "битві титанів" цікавить просте запитання: у які збитки для російської економіки конвертуються ці нові санкції, і коли буде досягнутий той больовий поріг, при досягненні якого в Кремлі вирішать припинити агресію щодо України.

На даному графіку показана динаміка скорочення коштів резервного фонду РФ. За оцінками експертів, його ресурси будуть виснажені вже до кінця 2017-го. Його активи з січня 2014-го по червень 2017-го скоротилися з $87 млрд до $16,5 млрд.

Триступеневу систему фінансової безпеки РФ вибудував колишній міністр фінансів федерації Олексій Кудрін, який займав цю посаду 11 років, з 2000-го. Саме він переконав створити Резервний фонд і Фонд національного добробуту, що відраховувалися надлишкові доходи від експорту сировини. Резервний фонд повинен був покривати дефіцит соціальних виплат у випадку настання кризи та недостатність планових бюджетних надходжень. Це давало можливість уникнути включення емісійного верстата і вирішувати соціальні проблеми без різкої девальвації національної валюти. Фонд національного добробуту повинен був бути джерелом збільшення соціальних стандартів і першим редутом фінансової оборони.

Другим "багратіоновим флешем" став Фонд національного добробуту, покликаний виступати джерелом збільшення соціальних стандартів. Як бачимо його розмір ще далекий від критичного, але ось наповнення вже викликає ряд питань, адже за рахунок його активів відбувається вливання ліквідності у великі російські холдинги із сумнівною платоспроможністю.

По суті, цей фонд перетворився на "дійну корову" для місцевого олігархату і пряник у руках Кремля для підгодовування лояльних еліт. В абсолютних цифрах, Фонд національного добробуту втратив за останні три роки $14 млрд, скоротившись з $88 до $74 млрд. До речі, саме за рахунок коштів цього фонду в свій час виділявся сумно відомий "кредит Януковича".

На третьому рівні, що забезпечує фінансову стабільність РФ - золото-валютні резерви ЦБ РФ, ща активно поповнювалися в "ситі" роки (2000 - 2008).

Як бачимо, на даний момент, резерви російського центробанку в розмірі $387 млрд, повинні забезпечити виплати зовнішнього боргу держави та приватних корпорацій/банків у розмірі понад $500 млрд, з них - майже $50 млрд вже в цьому році. Тут варто враховувати експортний потенціал РФ, який хоч і похитнувся останнім часом, але забезпечує країні позитивний торговельний баланс. В середньому, на виплату $80 млрд зовнішніх боргів, "йде" приблизно $10 млрд резервів. Інші джерела забезпечує приплив валюти на внутрішній ринок від продажу нафти, газу, зерна та металу. Таким чином, для виплати навіть всієї зовнішньої заборгованості, росіянам потрібно витратити $70-80 млрд резервів Центробанку, які таким чином скоротяться до позначки нижче $300 млрд. В цілому ж, за три кризових роки скарбничка ЦБ РФ вже "схудла" на більш ніж $120 млрд.

Мріїі про автаркіі

В останні роки, РФ вдалося вирівняти динаміку економічного зростання, почавши побудову закритої самодостатньої системи, що працює на внутрішніх ресурсах. Нобелівський лауреат Джозеф Стігліц свого часу довів, що ефективний критий ринок, недоступний для зовнішніх шоків, можна побудувати за умови наявності чисельністі населення від 250 млн чоловік. Навіть з урахуванням Казахстану і Білорусі, в єдиному митному просторі РФ зараз значно менше. Тим не менш, спробу такої побудови поки не можна назвати повністю провальною.

На графіку чітко видно динаміку ВВП та її залежність від середньорічної ціни на російську марку нафти Urals. Після цінового шоку в 2014 році, коли ціна нафти знизилася майже вдвічі-з $100 до $51, а ВВП країни від мінімального зростання перейшов до падіння (-2,8%), що продовжило зниження світових цін на вуглеводні, вже не мало такого сильного впливу на російську економіку та темпи падіння дещо сповільнилися, зафіксувавши практично нульове зростання/падіння (-0,2%). Те ж саме можна сказати і про динаміку курсу рубля.

Після різких обвалів, починаючи з осені 2014 року та піку падіння в січні - березні 2016-го, з травня минулого року, можна сказати, спостерігається "бічний" тренд. Якщо розглянути динаміку федеральних доходів, то ми помітимо, що зниження частки "нафтодоларів" в їхній структурі заміщується за допомогою двох-трьох курсових "обвалів" і помірної інфляції, коли девальваційний-інфляційний компонент дозволяє частково замінити втрачені реальні доходи від експорту енергоносіїв у вигляді знеціненої рублевої маси. Як би там не було, в абсолютних цифрах доходи державного бюджету практично не змінилися.

Як бачимо, доходи державного бюджету РФ коливаються в межах 13 - 14 трлн руб, при цьому частка нафтогазових доходів знизився з 6,5 трлн руб до 5,8 трлн руб, а їх частка в структурі загальнодержавних доходів скоротилася з 6,5 до 5,8%. Можливість збереження доходів державного бюджету РФ на постійному рівні була отримана за рахунок девальвації рубля за вказаний період.

В цілому, ефект від зниження цін на вуглеводні склав для РФ "мінус" 7 трлн руб або $100 млрд на рік або $300 млрд за весь "санкційний" період. По суті - це і є максимально дієві санкції, дія яких не прописано ні в одному законодавчому акті США.

Єдине, що може викликати реальні побоювання аналітиків, це стан корпоративного боргу, який перевищує $220 млрд і з погашенням якого можуть виникнути секторальні складнощі.

Особливі побоювання викликають компанії нафтогазового комплексу, які не тільки постраждали від зниження світових цін на їхню продукцію, але багато з яких потрапили в санкційні списки, а також лещата санкційних обмежень, особливо в частині залучення інвестицій та купівлі нових технологій. Їхня валютна заборгованість становить близько $150 млрд. На другому місці металургія - приблизно $50 млрд. Зовнішня заборгованість інших галузей економіки не є критичною. Вся перерахована вище інформація потрібна нам для розуміння механіки санкцій. Їх можна розподілити по наступним групам.

Вашингтонський план

Офіційні санкції - ті, що фігурують в офіційних документах. Ступінь їхнього впливу, як правило, невелика. Володимир Путін, наприклад, скромно оцінив їх кумулятивний вплив на економіку Росії в $50 млрд. за весь період дії.

Неофіційні, що виражаються в зниженні світових цін на нафту і природний газ. Основний двигун цих санкцій - нова енергетична політика США базується на двох китах: забезпечення внутрішніх потреб штатів вуглеводними власного видобутку; експорт нафти і зрідженого природного газу (ЗПГ) на традиційні ринки Росії. Наприклад, Китай, як заявило агентство Bloomberg, досяг домовленості з США (переговори Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа у квітні цього року) про постачання ЗПГ в Китай, внаслідок чого Піднебесна втратила інтерес до будівництва другої гілки "Сила Сибіру -2" і постачань газу з Сахаліну (західний та східний маршрути).

Третій рівень санкцій - самоцензура інвесторів, які в своїх бізнес-моделях роботи на російському ринку завжди будуть закладати ризик чергової анексії, наприклад, поява російських танків в Даугавпілсі. Про масштаби цього виду санкцій говорить такий примітний факт: у 2013 році, з урахуванням угоди з "Роснафти", Росія зайняла третє місце в світі, після США і Китаю, за обсягом залучених прямих іноземних інвестицій і залучила близько $79 млрд., а вже в 2014 році, після відомих подій, обсяг іноземних інвестицій в РФ скоротився на 70% до $19 млрд.

Як ілюстрацію, можна ще згадати спробу росіян випустити єврооблігації в травні 2016-го: у 10-річні папери з прибутковістю 4,75% було залучено всього 1,75 млрд, при чому 30% покупців були "місцевими" інвесторами. Але це за офіційною версією. А в реальності, враховуючи підставних гравців - абсолютна більшість. Те ж саме можна сказати і про відтік капіталу з країни, який також є наслідком "самоцензури": в 2014-му році він склав $153 млрд, 2015-му - $56,9 млрд, у 2016 - за попередніми оцінками $40 млрд.

Санкційна політика США є унікальним прикладом "гібридної" фінансової війни. Тут є свої "зелені чоловічки", ввічливі люди", "анексія" і вся ця "п'єса", за законами жанру, повинна закінчитися гучними аплодисментами" в "колонній залі".

Поки ми спостерігали дію фінансових "зелених чоловічків". На підході - фінансові "анексії". А в запасі ще залишається "мати всіх фінансових бомб": можливість відключення російського фінансового ринку від системи міжнародних платежів SWIFT. Про це поки ніхто не говорить вголос. У всякому разі, на офіційному рівні. Але ризик подібної "санкції" в майбутньому, завжди буде нависати над Росією. Приклад Ірану показує, наскільки подібні дії можуть бути болісними.

Побачивши, що російська економіка адаптувалася до довгостроково низьких цін на енергоресурси, США почали "бити" по іншим цілям. На даному етапі, їх мета - витіснити росіян з китайського ринку, скоротити технологічні можливості РФ будувати обхідні трубопроводи, різко обмежити фінансування ключових галузей економіки (нафта/газ, металургія, транспорт), аж до загрози окремих корпоративних і банківських дефолтів. Ключова мета тут: змусити Росію роздрукувати резерви Центробанку та Фонду добробуту, провести ще кілька курсових "обривів" рубля, не дати російській економіці перейти нехай навіть до мінімального зростання і заморозити її на повзучих темпах падіння (-2, -3%), тобто в стані стагнації.

В такому разі, до поточних втрат у вигляді відтоку капіталу в межах $40-50 млрд, втрати нафтогазових доходів бюджету в розмірі 100 млрд., додадуться ще й витрати, спрямовані на уникнення корпоративних дефолтів і збитки від скорочення альтернативних ринків збуту. Все це може підштовхнути рубль до чергового падіння і прийняття урядом максимально непопулярного рішення: провести "заморожування" соціальних стандартів, які в останні роки скорочувалися на 3-6% в реальному вираженні, а тепер можуть бути зафіксовані ще й номінально.

Фінальний акорд, швидше за все, планується на 2019-2020 рр. Георгіївська зала Великого Кремлівського палацу, бурхливі оплески, завіса. Адже саме в цій залі й прозвучала епохальна "Кримська мова Володимира Путіна" і пішов відлік днів гібридної санкційної війни.