Скандальний пам'ятник: Чому в Переяслав-Хмельницькому досі "єднаються" з Росією

В українських містах активно борються з рештками матеріальних згадок про радянські часи і поневолення Росією України. Так, у Боярці знесли пам'ятник герою повісті Миколи Островського "Як гартувалася сталь" Павці Корчагіну.

Подекуди активісти не чекають рішення влади і беруть справу на себе. Так, нещодавно чотири молодики розгромили меморіальну дошку на пам'ятнику генералу Миколі Ватутіну в Бердичеві. Робили це попри протести перехожих, посилаючись на закон про декомунізацію.

У Переяславі ж усе інакше. Про ситуацію у Facebook написав перший заступник голови місцевої РДА Юрій Бобровнік.

"На особистому прийомі був пан Олександр Ігнатенко (переяславський активіст - ред), багато чого розповів про його боротьбу з розвінчанням міфу неіснуючого возз'єднання України з неіснуючою Росією. Питання існування монумента, виключно застопорилося на одному з чиновників Міністерства культури України", - зазначив він, передає Depo.ua із посиланням на "Моя Київщина".

Додав, що пам'ятник підпадає під дію закону "Про декомунізацію", але на громадських слуханнях городяни висловилися за його збереження.

Бобровнік запропонував використати пам'ятник на користь Україні.

"Пам'ятник складається зі сталі і бронзи, в сумі думаю 20 тон набереться. Пропоную метал здати і купити сучасну артилерійську гармату для Збройних Сил України. Так з росіянами та бурятами нам дружити буде легше!", - акцентував політик.

Між тим, проблема не лише у громадських слуханнях і бажанні чи небажанні містян, якими подекуди рухає консерватизм і прагнення залишити все, як є.

У Переяславі маємо ту ж саму проблему, що і з Аркою дружби народів у Києві: коли немає чіткого законодавчого підгрунтя, рішення прийняти проблематично. Адже насправді Закон про декомунізацію ("Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" - ред.) стосується саме радянської символіки, подій, які призвели до встановлення радянської влади на території України, радянських лідерів та осіб, які переслідували учасників боротьби за незалежність України у XX столітті. Пам'ятники такого роду місцева влада зобов'язана демонтувати у визначений законом термін.

Формально монумент про возз'єднання з Росією тут ні до чого.

Ініціатива його встановлення з'явилася ще у 1954 році, у 100-річчя підписання Богданом Хмельницьким кабального договору з Росією. Доки дивилися проекти, минуло п'ять років і от, у 1961-му пам'ятник таки встановили на площі міста. Про жодну історичну чи естетичну цінність, звісно, не йдеться, але при цьому на захисті пам'ятника - ст. 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини", яка заборояє зносити чи переміщати пам'ятки без погодження з органом охорони культурної спадщини, а це відповідне управління при Мінкульті.

Питання, кому хочеться захищати такий "історичний спадок" як і результати громадських слухань наразі знаходяться в етичній площині, але працювати з нею через інформаційну політику не завжди ефективно. Набагато дієвішим стало б прийняття закону, який забороняє популяризувати поневолення Росією України.

Тож наразі маємо прецедент, на який час звернути увагу законотворцям.

Читайте також: "Декомунізація" Переяслава: Чи дасть стародавнє місто старт дерусифікації України