Чому Марш рівності стане у Києві традицією

Журналіст depo.ua побував на місці подій.

У неділю 12 червня, о дев’ятій ранку, біля червоного корпусу Національного університету імені Шевченка стояло близька трьох сотен людей. Переважно молодь, але й люди старшого віку. Були одягнені по-спортивному, взуті в кросівки. Так на парад не вдягаються.

Зустрічала їх поліція: біля входу і виходу в метро, на платформах. Купа озброєних спецназівців у броніках на вулиці. Біля входу на територію заходу - потрійний поліцейський кордон. Перша лінія розділяє людський потік, друга – проводить догляд. І жінок і чоловіків обмацують, просять зняти об’ємний верхній одяг, перетрушують рюкзаки та сумки.

"Балончиків, ріжучих предметів нема? Відкрийте сумку. Можна взяти ваш документ? Наступний".

Залишається пройти через металевий детектор і ти учасник Маршу рівності.

Черга рухається нешвидко і ті, хто прийшов о пів на десяту, потрапляють на місце збору через 20 хвилин. В черзі обнімаються і цілуються (в щічку), роблять перші селфі.

Дехто прийшов навіть з батьками.

"А що вас у цьому дивує? – підіймає брові сивий чоловік, який тримає за руки своїх дружину і доньку. – Ми із своєю малою за компанію. Та й погода така гарна, дома сидіти - гріх"

Але видно, що майбутні учасники "параду" хвилюються. То тут, то там чути обговорення, що робити і куди бігти, якщо битимуть.

Раптом біля будинку вчителя лунає крик. Біжить поліція. Вже через 20 секунд ані крику, ані того, хто кричав. Роздивитися майже ніхто майже нічого не встиг, але натовпом ходить звістка, що затримали першого провокатора. 

А народу стає все більше.

ЛГБТ-марш, мабуть - найбільша вулична подія цього року. Жоден мітинг чи пікет не мали такого резонансу. За великим рахунком, головну рекламу йому зробили хлопці, які пообіцяли перетворити мирну ходу на "криваву кашу".

Поліція заявила, що з ними каші не звариш і слова свого дотрималася - противників маршу його учасники бачили тільки на "узбіччі" - кілька людей стояли із плакатами проти содомії. Їх миттєво оточили правоохоронці.

Близько сорока хвилин учасники маршу стояли великою колоною, розігріваючи самих себе кричалками на тему рівних прав. В голові колони дівчата, вдягнені в стилі Pussy Riot, били в барабани.

Диригувала ними дівчина із свистком.

В колоні були помічені ведучий Анатолій Борсюк, нардепи Сергій Лещенко та Світлана Заліщук, російський опозиційний журналіст кримськотатарського походження Айдер Муждабаєв і багато іноземців. Останні стояли із прапорами ЛГБТ, Євросоюзу та плакатами, всім посміхалися і намагалися вигукувати кричалки українською.

Коли колона пішла, під ногами опинилися листівки "Стоп ЛГБТ пропаганда"

"Здоровий глузд має перемогти нав’язані європейські ЛШБТ цінності! Розум має перемагати бабло. Верховна Рада планує заборонити пропаганду гомосексуалізму та встановити кримінальну відповідальність за порушення цієї заборони. Але як гомосексуалісти самі себе заборонять? Живіть як хочете самі, але не рекламуйте ходою у столиці України (для цього є США, Гейропа…) На вас дивляться нерозумні діти. Для правоохоронців: не затримуйте і не бийте мене. Я не є агентом кремля чи порушником порядку. Я висловлюю власну громадську позицію", - йшлося в них.

Вірогідного автора листівок з плакатом "Україна - не содом" оточила поліція.

Марш пішов далі, оточений правоохоронцями у бронежилетах і касках. Вони йшли ланцюгом, тримаючи одне одного за спинку бронежилета. Жителі сусідніх будинків повиходили на балкони. Дехто махав, вітаючи учасників маршу.

"За цими п..диками дивитися, с..ка, бл…", - сплюнув собі під ноги молоденький поліцейський і це був єдиний прояв неприйняття з боку правоохоронців, який вдалося побачити.

Організатори у яскравих жилетках дивилися за стрункістю рядів, починали кричалки, задаючи темп. Народ, зрозумівши, що здається їм нічого не загрожує, дещо збадьорився і почав посміхатися як це давно вже робили іноземці. Тільки на підході до ст.м. ім. Льва Толстого знову спохмурніли – пройшла звістка, що в районі Бесарабського ринку згруртувалися радикали і може бути напад.

"Агов, веселіше", - пролунало десь в перших рядах. 

Таким чином дійшли до станції метро ім. Льва Толстого. Організатори оголосили про закінчення маршу і закликали організовано розходитися, користуючись допомогою волонтерів. Для не місцевих і тих, хто дуже боїться йти один, підігнали автобуси.

"Це не могло би відбутися без наших правоохоронців, давайте їм подякуємо!" - пролунало в натовпі. Грянули овації. Правоохоронці залишилися незворушними.

"Дякуємо, Київ!", - пролунало слідом. Знову овації. Концентрація щастя в повітрі -  ніби біля кіоску, де голодним дітям роздають безкоштовне морозиво. Марш закінчився, але майже ніхто не йде. Ніби розчаровані тим, що все скінчилося і майже без подій.

"Товарищи, быстрее расходимся. Не бойтесь, в метро абсолютно безопасно, - перейшов на російську хтось з оргкомітету. – Розходимось! Так, це було круто і наступного року буде ще краще! Нас буде ще більше! (знов овації) Знімаємо значки, стрічки, плакати віддаємо комусь, чи залишаємо тут. До побачення".

Скоро вулиця нагадувала вже не марш ЛГБТ за рівні права, а парад дартів вейдерів. Зопрілі у своїх чорних одностроях, касках і броніках правоохоронці організовано розходилися.

Станцію метро ім. Толстого попередньо зачинили на вихід заради безпеки. Сісти на потяг можна було тільки в напрямку ст.м. Олімпійська, але чекати на нього довелося більше 30 хвилин (потяги проїжджали, не зупиняючись), поки не приїхали повністю пусті вагони.

"Голубой вагон", - вигукнув хтось з тих, хто маявся в очікуванні потягу. Платформа вибухнула реготом. Здається тільки тепер всіх, що називається, "відпустило".

Об’єктивно кажучи, поліціянти захід відпрацювали на п’ять із плюсом. За п’ятибальною системою. Поліція зробила висновки з подій минулого року і криваві плани радикалів залякати людей, і грантожерів - створити драматичну картинку для Європи, провалилися. За час маршу, за даними МВС, було затримано близько 50 провокаторів.

50 провокаторів проти тисячів учасників Маршу це ніщо. Відбувся цілком пристойний європейський захід. Без бійок, без вульгарщини і "пропаганди гейства" - і не ганьбіться вже, захисники чоловічих дуп і дитячих очей, ніхто займатися одностаттєвим сексом нікого не закликав. За різними підрахунками, у Марші рівності взяли участь від 1500 до 3000 ЛГБТ-людей, їхніх друзів, родичів та союзників. За годину Київ показав всьому світові, що він – сучасне безпечне місто, поліція повернулася до своїх справ, містяни – до своїх.

І є підозра, що наступного року учасники сьогоднішньої події знову зберуться, помарширують, познайомляться з однодумцями з інших країн. А суспільної уваги до цього, суперечок навколо цього вже буде менше, і так рік за роком, поки марші за рівні права не перетворяться з події, що викликає масу суперечок, на звичайний захід.

Адже в тому, щоб боротися за свої законні права законними методами нічого поганого нема...