Чого вартували Америці життя і смерть Авраама Лінкольна

Для нормального, пересічного українця, який не особливо переймається історією Сполучених Штатів, а тим паче долею чорношкірих афроамериканців на далекому американському Півдні, фігура, а особливо обличчя 16-го американського президента Авраама Лінкольна, далеко не чужі.

Принаймні останні 24 роки, тільки-но закінчилася радянська влада, а українці змогли вільно придбати собі американську валюту, саме Лінкольн суворо споглядав на українців з 5-ти доларової купюри. Саме так з американським президентом познайомилась переважна більшість наших співвітчизників (або принаймні ті, хто мав нагоду тримати в руках п'ятидоларові банкноти).

Хтось із тих хто добре вчився в школі, та ще й має хорошу пам'ять може пригадати роман Гаррієт Бічер Стоу "Хатина дядька Тома", де описувалися страждання чорних рабів в США, то також може пригадати, що порятував їх з рабства саме Авраам Лінкольн. За що раби були йому вдячні до самісінького гробу, а натомість рабовласники, звісно, що ні. Проте, їх мало хто підтримував, аж доки в 1936 році Маргарет Мітчелл не написала чудового роману про "Розвіяних вітром", а інженери людських душ з Голівуду не зняли на цю тему, не менш чудовий фільм з Кларком Гейблом та Вівьєн Лі в головних ролях. Фільм цей також подивилося чимало українців, тому можна сказати, що Авраам Лінкольн, звичайно не настільки близький нам, як припустимо Тарас Шевченко, але людина далеко не чужа.

Так от чому власне, саме сьогодні згадалося про суворого американського борця з рабством? Та тому, що сьогодні вранці в Вашингтоні били в дзвони по всіх християнських храмах, бо якраз минає рівно 150 років того дня як 14 квітня 1865 року Лінкольна, в момент його історичного тріумфу, після обрання на другий термін, та через 5 днів після капітуляції армії Півдня смертельно поранили. Наступного дня о 7:22 він помер. Президенту не вдалося насолодитися плодами своєї праці і закінчити справу переоблаштування Півдня та надання всіх громадянських прав колишніх чорношкірим рабам.

Проте більшу частину роботи він таки виконав, залишивши вдячним (і невдячним) нащадка, можливість сперечатися про його роль там місце в історії держави, що американці із задоволенням роблять аж по сього дня.

Прихильники президента переконані, що це надзвичайно успішний діяч, який зумів зробити черговий крок на шляху до свободи, ну і окрім того, таки зберіг єдність країни, що само по собі немало. Лінкольн, традиційно один з найпопулярніших американських президентів, але питання є і до нього.

Зокрема, щодо ціни перемоги...

Громадянська війна в США 1861-865 років до сьогодні найбільш кривава подія в історії цієї країни. Північ під проводом Лінкольна звичайно переміг, але за різними підрахунками, під час конфлікту загинуло від 620 до 750 тисяч американців.
Окрім того була повністю зруйнована економіка Півдня. За рік війни на Донбасі українцям простіше зрозуміти масштаби конфлікту, якщо пригадати, що за офіційними даними з українського боку втрати військових склали півтори тисячі загиблими і понад 6 тисяч пораненими. Скільки загинуло з іншого боку, наразі невідомо, бо росіяни і їх партнери на Донбасі роблять вигляд, що втрат нема, але масштаби американського конфлікту, в будь якому разі, можна собі добре уявити. Ы варто врахувати, що в 1860 році населення США складало 31 мільйон, це менше ніж в сучасній Україні без Криму та шматка Донбасу.

Та от, в результаті перемоги, Лінкольн не тільки врятував США від розпаду не дозволивши Півдню відділитися, але й домігся внесення в Конституцію США 13-ї поправки яка заборонила рабство по всій країні, а 4 мільйони афроамериканців в 1868 році (вже після смерті Лінкольна) стали громадянами США. Сам президент не соромився підкреслювати, що його основний мотив - єдність країни, але тільки потім свобода для афроамериканців.

Тим не менше на Півдні, його президентство сприйняли як загрозу і вихід побачили тільки в розділенні, що вже категорично не влаштовувало Північ. В результаті вчорашні мирні співгромадяни вчепилися один одному в горлянку. За чотири роки кривавої війни Лінкольн переміг. Проте тріумфував, як бачимо, недовго.

Не дуже добре вийшло і з афроамериканцями та їх свободами. До другої половини ХХ сторіччя, вони залишалися обмеженими в правах.

Навіть з економікою побудованою на рабській праці ситуація доволі непроста. Традиційно вважалося, що вона була приречена самою історією, а просте американський історик-економіст Роберт Фогель порахувавши, що і до чого, прийшов до висновку, що в умовах півдня вона була цілком рентабельною і конкурентноздатною, а за продуктивністю праці невільники Півдня не поступалися вільнонайманим робітникам Півночі. І між іншим, Фогель не просто якийсь собі конспіролог, а поважний нобелівський лауреат 1993 року. Це ще більше загострює питання, а чи варто було так поспішати, щоб оголосити про скасування рабства і тим паче влаштовувати війну, якщо якщо за поспіх потрібно було заплатити життям 700 тисяч американців?

На жаль, визнаної і вивіреної відповіді на це питання немає. Проте кожен може дати її собі сам для себе. Про це завжди варто подумати, коли до рук потрапляє п'ятидоларова купюра, з якої суворо зиркає старина Ейб Лінкольн.