Більше вільного часу і перестала боліти голова: Чотири щасливі історії про дистанційне навчання

Багато батьків критично налаштовані щодо дистанційного навчання. Аргументи наводять різні: вони мусять ходити на роботу, а не контролювати навчальний процес, а дітям бракуватиме соціалізації та вони виростуть "тепличними".

Втім, позитивних відгуків теж не бракує. Чотири мами поділилися з Depo.ua своїми враженнями від дистанційного навчання.

Фото: Людмила Лінник

"У мене старший син вчиться в 7 класі, вони не сиділи на додаткових канікулах, а вже з 1 вересня вчилися дистанційно. У школі - електронний журнал та щоденник, використовують платформу google classroom для завдань та zoom для відеолекцій. Для вчителів було проведено майстерклас по роботі з цими інструментами. У кого виникли труднощі – допомогли налаштувати", – розповідає мама двох школярів Людмила Лінник.

За її словами, якщо навесні це все відбувалося дещо хаотично і вчителі подекуди самі домовлялися про час занять з класами, то з нового навчального року все вже відбувалось за чітким розкладом, затвердженим адміністрацією школи. 

"Моєму синові це дуже подобалось. Шкода, що зараз такі цирки з цим карантином. У нас "червона зона", але навчання офлайн. Який тоді в цьому сенс? Молодший, третьокласник, займався дистанційно з простором домашньої освіти "Невгамовні". Уроки також через zoom та classroom. У 2 класі все було чудово. На моє переконання, не має значення, офлайн чи онлайн. Якщо дитина хоче вчитися – вона буде. Ледарі і невмотивовані діти не вчаться ані в школі, ані вдома", – додає Людмила. За її спостереженням, з онлайн навчанням дещо збільшується відповідальність батьків, бо "вже не достатньо просто виставити дитину вранці вчасно за двері, щоб вона дійшла до школи". 

 

Фото: Наталія Сташко 

Мама шестикласниці і дев’ятикласниці Наталія Сташко розповідає, що трохи слухала з іншої кімнати як проходить урок і їй дуже сподобалось. 

"Ми можемо свій день спланувати так, щоб діти могли і попрацювати, і відпочити, і вийти кудись погуляти, подихати свіжим повітрям. Намагаємось вчитися блоками, тобто збираємо три теми до купи і вивчаємо вже трошки більший матеріал, воно і краще запам’ятовується. У мене діти самостійні і відповідальні: сказали доєднатися до classroom, скинули коди – вони доєднались, скинули завдання і час, коли урок – підключились, послухали, що незрозуміло – перепитали. Оцінки нормальні в обох", – ділиться враженнями Наталія.

Каже, що задоволена: діти здорові, мають достатньо вільного часу і можуть спланувати день, вони перестали скаржитися на головний біль, як раніше, коли приходили зі школи о 15.30.

"І я не переживаю, чи хтось з батьків відпустив у школу дитину з температурою та нежиттю. Проблем із соціалізацією в сучасному світі немає – є друзі, є гуртки. Мою дитину в школі цькували, вона, бувало, казала, що не хоче ходити до школи через це, а зараз цих проблем немає. Діти соціалізуються в тому просторі, де їм комфортно", – розповідає мама.

Наталія додає, спочатку було складно, телефони і голови не витримували, але з часом підлаштувались. 

"Є план на тиждень, розклад уроків. Головне – не відкладати на завтра  те, що маєш зробити сьогодні, бо потім важко наздогнати. Є предмети для нас першочергові, які ми вчимо обов’язково з поясненнями, є другорядні предмети, на які ми звертаємо менше уваги і менше часу, як от основи здоров’я. Я як мама якось це організувала – одна донька зранку сідає за комп’ютер, інша – після обіду, щоб вони не перетинались. У старшої це зона її відповідальності, вона все знає і розуміє: спочатку вчиться, потім - розваги, вона вже сама собі планує коли – зранку чи ввечері", – каже вона.

Фото: Ірина Волинкова 

Мама двох школярів, учнів 5 і 9 класу Ірина Волинкова розповідає, її дітям дистанційне навчання дуже сподобалось.

"Щоб дітям було зручно, після 40 хвилин урок вони мають 20 хвилин перерви. Я кілька разів мала можливість проконтролювати, як відбувалися ці уроки, то вчителі пояснювали предмети, показували презентації, одна вчителька мала вдома дошку і писала на ній. Збоїв не було. Всі діти зареєструвалися в classroom і вчителі виставляли там домашні завдання", – каже жінка.

За словами Ірини, діти за 20 хв перерви встигали зробити уроки на наступний день і після закінчення навчання мали купу вільного часу.

"Не витрачався час на добирання в школу і зі школи, після навчання діти гуляли, ніхто не сидів закритий в хаті. Хоча, звичайно їм бракувало спілкування в колективі", – додала вона.

Фото: Іванна Прокіпчин

Вчителька музики Іванна Прокіпчин не тільки сама викладає дистанційно, її дитина вчиться у другому класі, тож вона має досвід і як мама, і як вчитель.

"Карантин почався в першому класі у березні, для нас не було жодних ускладнень. На початку були уроки по годині в день, вчителька поділила дітей на маленькі групки і займалася з ними, кожного опитувала, перевіряла, пояснювала. Дитина робила уроки самостійно, тут питання самоорганізації і вдома має бути комп’ютер. Домашнє завдання вчителька спочатку присилала на вайбер, а цього року школа закупила платформу classroom і там вони проводять всі уроки", – розповідає Іванна. Радіє тому, що дитина відбула уроки, пообідала, одразу зробила домашні завдання і півдня в неї вільні. Зручно і батькам, не витрачають час на збори і доставку в школу.

Уроки фізкультури і малювання, за словами Іванни, не проводились, вчителька тільки давала завдання, а от математика, англійська і українська були кожного дня. 

"Все було грамотно організовано. Тут однозначно залежить від вчителя, можу це сказати зі своєї точки зору, як вчитель, я так само працюю дистанційно. З моїми учнями ми займаємось у вайбері, бо з музикою не все так просто, але займаємось ще більше. Є багато плюсів, але, звичайно, це не для початківців. Діткам, які тільки починають вчитися, треба кілька місяців хоча б повчитися в класі. Але коли питання в тому, вчитися так чи взагалі нічого не робити, то я не розумію незадоволення батьків у тому, що є дистанційне навчання. Добре, що є. У моєї дитини, наприклад, вчитель з музики не проводить заняття і сказав, що ця відповідальність лягає на плечі батьків. Добре, я музикант і я можу дитині помогти, а інші батьки… Це відповідальність викладача і батьків як це організувати вдома", – вважає Іванна.