"Шизофренічний тренд": Чи можна двомовний "Ворошиловград" видавати за українське кіно

У мережі активно обурюються тим фактом, що не лише "Кіборги", але й "Ворошиловград" зняли за державний кошт, але при цьому зробили двомовним

Фільм "Дике поле" за романом Сергія Жадана "Ворошиловград" має вийти у прокат в жовтні наступного року.

Режисером картини виступив Ярослав Лодигін, оператором - Сергій Михальчук, а головні ролі зіграли Олег Москаленко, Олексій Горбунов та Руслана Хазіпова.

Бюджет картини складав 30,98 млн грн, половину з них надало Держкіно.

При тому, що роман Жадана BBC визнала "Найкращою книгою десятиліття", інтерес до проекту неабиякий.

Втім, вже зараз деякі нарікають, що кіно не дивитимуться, адже дехто з героїв говорить у фільмі російською.

Двомовність вже нарікли новим "шизофренічним трендом" українського кінематографу.

Якщо одні стверджують, що двомовність, власне, передає атмосферу пострадянської України, яка залишилася частково орієнтованою на Росію, інші ж опонують, що, наприклад, фільми про швейцарців необов'язково дублювати німецькою і водночас французькою. Тим паче що і зі Швейцарією приклад не досить коректний, бо жодна із зазначених мов наразі не є для країни мовою окупанта.

Мовляв, навряд чи б стрічка істотно втратила через суто український звуковий ряд. А з огляду на те, що сам роман написаний українською, двомовний дубляж деяким видається свого роду викликом, а може й способом попіаритись. Адже рекламній кампанії на руку майже будь-який галас.

Між тим, двомовність для українського кінематографу - не рідкість. Крім "Кіборгів", російською говорили, наприклад, в "Інфоголіку", а для стрічки "Припутні" взагалі обрали суржик.

"Ворошиловграду" перепадає переважно тому, що на даний момент на цей нюанс встигла звернути увагу достатня кілкість людей. І обурюватися у постах почали навіть ті, хто жодного фільму не дивився.

Звісно, плескати емоціями ніхто не забороняв, як і називати двомовність луною "почуття меншовартості" (хоча в деяких випадках це всього-навсього нездатність передати смисли більш складними художніми засобами). А от претендувати на державні гроші і позиціонуватися як національний український фільм з російськими репліками право має, принаймні якщо їх у ньому не більше 10%.

Так, згідно з законом "Про кінематографію", національним фільмом вважається той, основна версія якого створена українською або кримськотатарською мовою. Втім, у разі звернення авторів стрічки Рада з державної підтримки кінематографії може дозволити використання інших мов в обсязі не більше 10%. Під час показу в Україні репліки мають перекладатися українською усно або ж у вигляді субтитрів.

Закликати ж до бойкоту через одного чи двох другорядних російськомовних персонажів надто дріб'язково, бо ж стрічки промотують українських митців і розповідають про українську дійсність. А з попступовим переходом сюжетів у наш час, кіногерої все більше переходитимуть на українську, як це роблять, власне, українці з плоті і крові.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна