Армійські софізми - 84 (18+)

Журналісти Depo.ua склали добірку софізмів, жартів, віршів, кумедних світлин та картинок від бійців ООС і військових волонтерів, які вони публікують в соцмережах.

Ми публікуємо їх мовою авторів, з авторською лексикою, орфографією та пунктуацією

День Х. Російські війська з території Білорусі починають масштабну військову операцію.

День Х+1. Опір прикордонних частин подавлено, війська супротивника висуваються на оперативний простір і рвуться на столицю.

День Х+2. Задіяні в ООС частини та з'єднання не можуть кинути фронт, на якому як раз активізувалися бойові дії. ППД частин спішно висувають на рубежі оборони з'єднання з ротацій, контрактників, срочників, штаби і тили. Вони не встигають.

День Х+3. Західна група ворожих військ зав'язла в полісських болотах і веде важкі позиційні бої з бурштинокопачами. Ті стоять насмерть. Шляхом катастрофічних втрат розвідгрупі ГРУ МО РФ вдається захопити одну помпу і відправити в Москву на дослідження. Після цього бурштинокопачі остаточно сатаніють і перестають брати полонених.

Група військ, яка проривалась на Харьківсько-полтавському напрямку, неочікуванно впирається в чергову "бітву за урожай". Зійдучись в звичному двобої за право віджимати врожай у фермерів сотні різноманітних тітуханських загонів миттєво перепрофілюються в партизанські і формують повноцінний рух опору, тероризуючи тили та комунікації наступаючих. З боку міст їх підтримують крищевателі ігрових салонів та обілєчіватєлі маршруток в форматі міської гєрільї.

Сумська групіровка повністю втрачає хід на відрізку траси "Лохвиця-Пирятин". Останнє, що чують шоковані російські звязківці в оперативному штабі - це сповнені жаху воплі псковської десантури, чиї намертво вставші бехи пилять на метал разом з ними.

День Х+4. В разгарі надважких боїв по всій країні Міністр внутрішніх справ раптово видає наказ про звільнення усіх затриманих по сфабрикованим справам учасників бойових дій. Десятки тисяч свіжих бійців, які вступають в бій безпосередньо при виході з місць позбавлення волі, остаточно переломлюють ситуацію в бік України.

День Х+20. Війна завершується, по всій країні народні гуляння.

День Х+40. Бригади територіальної оборони доповідають про завершення розгортання та готовність приступити до виконання завдань. (Контракт до кінця особливого періоду)

Предлагаю ставить памятники "герою днр" Арсению (Моторолле) Павлову... но чтоб сохранить историческую справедливость, реализм и чтоб никому не было обидно, памятники нужно делать без головы.

(йумор) (Юрій Руденко)

То не зрозуміле почуття для батька, коли його дитина поздоровляє на паспортному контролі інспектора прикордонної служби зі святом незалежності лнр (Рагулі непепеможні)

Мастер пикапа: отправить девушку в оос и не приехать. (Рагулі непепеможні)

#choopeekwarstories

"Скоро дємбєль." Я мрійливо тягнув сігарєтку і мріяв про щасливу біганину по траві після мого контракту. Пошук роботи, смислу жизні і думки закосплеїти соліста гурту Нірвана; всі ці хуйові думки я не думав. В моїй уяві ми з Пташечкою неслись босяком по травичці до макдоналдсу, на ходу тріскаючи снікерси, чіпси, піццу. Над головою літав БПЛА яким я керував, я був гарний як Аполон і Пташечка шикала на всіляких хтивих дівах що кричали на ходу: "ми теж хочем! Візьми нас". Але в макдоналдс їм дорога була заказана.

- яке в пизду скоро? Тобі ще год служить.

- ну, учитуя шо пройшло вже 4 - то скільки той зіми. Тим більше шо я вже чую запах гражданки.

- а може ше подпишеш?

- нахуя?

- та сам не знаю. Не охота служить якось одному.

- та смислу нема. Войни нема. А на ту всю піксельну пиздоту сил дивитись вже нема. Якби ж хоть готовились. А то дрочево одне на полігоні. Ладно ше Львів. Там хоть ходили і стріляли. А на Ширлані шо? Три вождєнія і макет місцевосці. Перемога блять.

- ніхто служить не хоче. Всі тільки зайобують.

- ага. Сєпарів чув вчора?

- да.

- плачуться шо стрілять хочуть, а нізя. Бо на яму попадуть.

- хоть десь хуже чим в нас.

Одіяло від'їхало в сторону. Зайшов ротний.

- бажаю здоровля.

- бажаю.

- як нарада?

- отлічно. Комбат переживає шо ви копаєте дохуя. І войну начнете.

- чесно? Пошмалять то пошмаляю. Но вже і мені впадло.

- ну ти клич, єслі шо.

- обязатєльно. Прикинь, сусіди забіг влаштували. 10км бігли. Камера, оркестр, вся хуйня.

- ніхуя собі.

- ага. Лучче б окоп до свого опорніка людський їбашнули.

І далі рутинна розмова. Рутинно копаєм і рутинно зрідка стріляєм. Бережем бк. І не нервуєм сусідів і ОБСЄ. Сєпар так само. Зиркаєм друг на друга перископами і все. Час від часу пошпулькаєм, та й ділов.

Чесно кажучи, я не думав що я буду настільки деморалізований власним же керівництвом. Армія с кожним місяцем скочується в тотальне не БГ. Бамажки, бамажки, доповіді шо все добре. Урізана соляра, єбля з волонтерськими авто виходить на фінішну пряму, урізання БК, тотальна єбля мозгів.

З хорошого - з їжею трабл нема. Видають то форму, то термуху, то пальто. Пальто 2 шт має бути на СПшці. Нахуя, питається... На бронік не натягнеш, під бронік - теж. Тим більше шо теплі речі є.

Але то добре. Як прийде час дмб - рюкзака через забор і дьору. З цієї самої сильної армії Європи. Заєбало.  (Ivan Choopa)

-Войцековский?

-я

-Володыевский?

-Я!

-Тарновский?

-Я!

...

-Возяк?

-Я.

-Блядь, не ВПС, а сплошная Реч Посполита!

-Jeszcze Polska nie zginęła...

-Але згинути мусить! (Рагулі непереможні)

После того, как нас разъебала внеочередная проверка, вывод один - мы сюда приехали за секс-туризмом! (Рагулі непереможні)

Особиста картка(с)

Після команди: До бою, отримавши зброю біжав до кугуару волаючі: Ми все умрьом! (Рагулі непереможні)

Коротше, шо це ми все про сумне та про сумне... Держіть анекдот))

Значить, йде собі Червона шапочка лісом, несе кошика з пиріжками для бабусі. Чує - ґвалт, дерева хрустять, земля гуде, тупіт, крики... "Ну, - думає, - зараз згвалтують."

Поставила кошика, зняла білизну, поклала поряд, заплющила очі... Тупіт пронісся повз неї і раптово все затихло. Розплющує очі - ні кошика, ні білизни. "Тю, - думає, - капець... А що я тепер бабусі принесу? А труси від "Вікторіа сікрет" за тищу гривень? От халепа..."

Йде собі така похнюплена лісом. Незабаром чує - тупіт, ревище, хрускіт дерев і все шо положено. "Ну, - думає, - от тепер точняк згвалтують!"

Лягла, заплющила очі... Тупіт пронісся і знову тихо. Розплющує очі, поряд стоїть кошик, у ньому труси і записка. Дістає, читає:

"Пиріжки віднесли бабусі. Білизну випрали. Офіцери цивільно-військової взаємодії".

Щоб сіміки не ображалися, ось вам анек про прес-офіцера.

Кароч, Моісей з народом ізраїльським рятуються від кінноти фараона. Зібрали військову нараду, часу обмаль, всі в милі... Обговорили різні варіанти - ніфіга, до підходу єгиптян реально пару годин.

Тут з'являється прес-офіцер і каже Моісею:

- Начальник, є ідея! Давайте ви вийдете до берега моря, прочитаєте молитву, вдарите по морю посохом, вода розійдеться, народ пройде по дну на той берег, а потім вода зійдеться і поховає під собою єгиптян!

Моісей каже:

- Ого, думаєш, у нас вийде?

- Не знаю. Але публікацію у Вітхому Завіті гарантую))) (Харитін Старський)

#choopeekwarstories

Діалоги в АТО(закреслено) ООС

- Ну шо, норм?

- на прєдєлє ідьом. Далеко. Але вітру нема. Витяне.

- заєбісь.

- так, це я облітав. Вертаюсь.

Всі втупились в небо і виглядали дрон. Він ще був за пару кілометрів від нас і побачити його було неможливо. Але робити було нічого і під позаторішні анекдоти ми чекали повернення БПЛА.

Після кожної репліки всі (або як мінімум той хто сказав остроту) реготали як дурні. Настільки голосно, що нас мало буть чути в Авдієвці.

- бля, 4 мобілізірованих дибіла в позаторішній волонтерський снарязі, грязній піксельці запускають квадрокоптер для зйомки свадєб з метою проведення розвідки. Гигиги

- ага, і ше приїхали на волонтерському корчі на євроблясі.

- скоро стане внє закона, яка.

Почулося противне дзижчання. Оператор БПЛА підняв голову від пульта і гордо заявив:

- ха. Я підкрався на 100 метрів і хуй мене було чути.

- кросавчєг.

Його помічник підняв лапку догори і чекав доки йому на долоньку посадять квадріка. Птічка вижчала гвинтами і, спустившись, дозволила взяти себе пальцями за пузіка.

- єсть.

Оператор жмакнув пульт і мотори зупинились. Кожен почав запаковувати в рюкзака свою частину обладнання. За кілька хвилин все було готово.

- почапали.

Ми пішли через поле в кущі. По дорозі травлячи анекдота і голосно регочучи.

- СТІЙ!

Прозвучало досить вибагливо.

- стоїм.

- ви хто такі?

- свої.

- хто, свої?

- свої, ж кажу. Мужик, ти де?

Мужик розумно не показувався.

- тут своїх немає бути.

- но как видишь мы здесь есть.- відповів оператор

- стій не рухайся!

- мужик, давай стріляй вже. І сядеш шо своїх захуярив.

- ви звідки?

- з хати з красной кришой. Знаєш таку. От ми там і стоїм.

- шо?

- говорю ж - хата з красной кришой. Там ми і стоїм.

- шо?

- бля, зараз Рудік до тебе підійде і всьо розкаже.

Глухота в мужика пройшла.

- шо за Рудік?

- отой мужик шо до вас збоку підкрався.

Рудік підійшов до піхотинців шо невдало висунулись.

Лєпрєкон, хитро сховавшись за Шекеля, з самого початку приготувався до сеансу френдлі фаєра.

- Шекель, дай команду, я їх захуярю! Давай їх захуярим.

Рудік підійшов до піхоти. Взаєморозуміння встановилось моментально. Він махнув нам лапкою і ми посунули додому. Всю дорогу реготали ще голосніше ніж до цього, але в полон нас ніхто більше брати не хотів.

- бля, треба було сказати що ми - МГБ ДНР і йдемо здаватись в полон.

- ты Моторола, я Захарченко, а он - Гиви.

- нє, я буду Захарченком, я жирний. А Лєпрєкон буде Моторолой, в нього тоже борода рижа.

- а як скажуть шо нас захуярили вже?

- а мы им - это была спецоперация СБУ, и мы возвращаемся в Киев. А чего так поздно? Ну дк, с мыслями собирались, побухивали.

- ага, в кафе Вєтєрок.

- блять, нада в ФБ написать. Бо забуду.

Люблю піхоту (Ivan Choopa)