Армійські софізми - 83 (18+)

Журналісти Depo.ua склали добірку софізмів, жартів, віршів, кумедних світлин та картинок від бійців ООС і військових волонтерів, які вони публікують в соцмережах.

Ми публікуємо їх мовою авторів, з авторською лексикою, орфографією та пунктуацією

После того, как нас разъебала внеочередная проверка, вывод один - мы сюда приехали за секс-туризмом! (Рагулі непереможні)

Анекдот про УБД:

Притулок для тварин. Сидить дівчинка-волонтерка, заходить дядько в поношеному камуфляжі з собакою.

- Добридень, чим можу допомогти?

Відповідає собака:

- Та от, мене в притулок здаємо.

- Ой, та ви говорите? Як же так, як же навчились?

- Самоучка я. Сама, все сама. Як навчилась говорити, зрозуміла, що треба робити щось корисне. Спершу в МНС працювала, людей під завалами та снігом шукала. Почалась війна - пішла добровольцем. І от якось, під Марʼїнкою, було, криють нас "гради", танки повзуть, пацани розгубились, завмерли, а я гранату в зуби та під перший танк, ну підірвала, потім...

Чоловік перебиває:

- Отого й в притулок - бреше весь час. В Краматорську вона сиділа. (С) НМ (Андрей Кудабеков)

Про "Ветеранів" 

Чує мое серце, що в мене зараз полетять тапки, шкарпетки, і зсушні лабутени таланівської породи... Але все ж таки напишу, бо сил моїх терпіти це блядство вже немає.

Зараз мова піде не про тих пацанів які реально на війні здоровья залишили. Ні... Вам братики честь і хвала.. І як кажуть без питань.

Мова піде про тих, хто здоровий як кінь, хто каже я вже своє відвоював, а тепер я займаюся громадською діяльністю, і хочу дерибанити грандові бабки...

Розкажу вам мої котики казку (хоча ніхуя то не казка, але вдруг шо, то імена і місця наплутані автором).

Отже, давно чи то недавно, довелося мені поїхати в відрядження. І як би мені не хотілося сидіти на своїй шконочці, в обнімку зі своєю гвинтівочкою, але якщо командування сказало треба, то пиздуй і лишних питань не задавай.

Отже зібрала я скромні пожитки та й поїхала в одну невелику область нашої Неньки.

Чим я там в основному займалася то писати небуду, але між усим тим трешем довелося мені поспілкуватися в представниками деяких ветеранських організацій/спілок. Йшла я на цю зустріч в рожевих окулярах з надією що ось зараз побачу таких же як я, їбанутих вояків, для яких Україна Понад Усе.

Познайомились. Говорю, хлопці, алярм, мені в підрозділ нормальні бійці потрібні. Ситуацію в країні самі бачите. Можливо є у вас знайомі, ну або ж ви самі, хто хоче Неньку боронити, хто від війни не стомився?

І тут пара цих "доблісних воїнів", здорових шо лосі, які напялили на себе військову форму, навішали медалей від різного роду ГОшок і громад (У них їх по ходу більше, ніж у сусідського мопса Тузіка із собачих виставок) видають: я своє відвоював!!! Шо бля? Шо ти відвоював рагуль? Твої товариші гинуть на фронті майже щодня. Я впахую на війні з 14го. А ти сука відвоював своє.?

Здоровий бичок, який крім громадської діяльності нічим не займається з 15го року.

А з чого ж ти бля живеш? Що ти корисного, реально корисного для пацанів зробив?

Для тих хто інвалід, поранений, для сімей загиблих? І основне питання котику : який ти нахер ветеран, коли війна продовжується?

Ти хочешь провести захід на три дні для ветеранів, і за три дні спустити на це майже лям гривень. Сука, ти шо в сосну вїбався?

У нас шо бля, держава пацанів повність медикаментами, протезами і реабілітацією забезпечує?

А може вона дає можливість працювати і отримувати достойно тим, хто повернувся з війни? Може пацанів з птср нормально лікують? Може мамам наших покійних побратимів не потрібні ліки і допомога?

На який х..й нам твої заходи, коли такі нагальні потреби наших побратимів не вирішені? Мені твої заходи і в х..й не всрались. А от тобі вони цікаві. Тому що ти заробиш на цьому усьому непогані бабки, якщо той гранд протягнеш...

А в цей час твої побратими, уже не один раз контужені і поранені, будуть боронити твою землю, калічитись і помирати.

От не зрозумію я цього, хоч вбийте мене.

Ну як можна з того жити і ше й наживатися. Як можна кричати з перекишеним писком що тобі землю в місті не дають, коли з такою жопою в країні, в тебе скоро не те що тієї землі, життя може не бути?

"я прийду коли почнеться. У мене навіть зареєстрована рушниця є"!!! Ага. Рушниця є зате мозгів по ходу немає. Набої закінчаться швидко. Хавка і пальне теж. Та і куди ти йти будеш убоге? В частину де ти служив? Так вона тоді на нулі буде із останіх сил огризатися. Тому ти потрапиш при найкращих варіантах спочатку до воєнкомату, а потім куди пошлють. Скоріш за все в якийсь новостворений підрозділ. Будеш гарматним м’ясом. Тому що нас зітруть відсотків на вісімдесят. А ви котики, які забули що таке війна, займете наше місце.

Але ми пси війни, воювати вміли, ворога не боялися, в полон не здавалися, а головне, були злагоджені роками. А ви вже все забули. Отже щоб не здохнути вам ще треба буде сильно постаратися...

А все чому? Тому що здорові лосі, які ще мають захищати свою країну, вирішили що вони своє відвоювали.....

От і, казці кінець.

Хто дочитав - молодець))).

З пов. УРАГАН, ваша цинічна снайпер. (Julia Vobornikova)

Когда бывший военный одевается на цивильную работу

07:20 – Натянул джинсы вместо тактики. В джинсах нет боковых карманов. Хер его зна де носить сигареты, бабки и завёрнутый в файлик военник. Хер его зна, где вообще сейчас военник (бля!).

07:23 – Одел кулмаксовую футболку под джемпер. Хорошо, но не поймут. Блять. Надо искать рубашку.

07:24 – Надо погладить рубашку.

07:30 – Доску нашёл, ищу утюг. Епт, а у нас вообще есть утюг? Я его вроде недавно видел. Да, точно был. Причём реально недавно. Как раз Порох выборы выиграл.

07:40 – Глажу рубашку. Охуенно проёбанное время. А ведь мог в это время лекарство от рака изобрести…

07:41 – Короче покатит, хто там присматривается… Я не понимаю, почему человечество изобрело рубашки. Ведь Бог уже создал футболки. Вот нахера было портить Божий задум?

07:55 – Вот мой военник. Фуууух.

07:56 – Пришёл ребёнок, спросил, идём ли мы сегодня в школу. Как объяснить шестилетке, что у сорокалетнего папы – стресс?

07:59 – В пальто рукава не подкатываются.

08:01 – А нет, подкатываются.

08:03 – Не забыть выключить утюг.

08:04 – Пришёл ребёнок, спросил, можно ли и ему подкатать рукава в куртке. Стресс усиливается.

08:10 – Берцы не влазят под джинсы. Ну вот как???

08:12 – Пришёл ребёнок, спросил, что значит "долбанныеджинсысукапапенадокофе". Пытаюсь заставить его это забыть.

08:15 – Угрозы, шантаж и обещания купить игрушку творят чудеса в воспитании детей.

08:20 – Наконец-то выходим.

08:23 – Рюкзак. Блять.

08:25 – Ребёнок спросил, чем папа так сильно расстроен. Пришлось объяснить про военник, футболку и Божий задум. Увлёкся.

08:26 – Ребёнок осторожно поинтересовался, всегда ли нужно надевать флис третьим слоем, и что значит "отэти херни с липучками у броника".

08:27 – Почти успеваем на первый урок.

08:28 – Утюг. Блять. Мартин Брест