Архівам тут не місце: Чому Музею мистецтва так потрібні стіни Софії

Міністерство культури та заповідник "Софія Київська" відмовились продовжувати договір оренди приміщень, в яких вже багато років розташований Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України.

Як пояснює керівництво відомства та заповідника, приміщення за адресою Володимирська, 22-а, які використовує архів, начебто перебувають в аварійному стані. Як у нас заведено, рівноцінної альтернативи музейникам не пропонують, через що вони забили на сполох. Адже якщо рішення не буде знайдене до 29 вересня, терміну закінчення договору оренди з Фондом держмайна, доля архіву "повисне в повітрі".

Під загрозою знищення опинилося найбільше у Європі унікальне архівосховище літературно-мистецьких цінностей, де зберігаються майже 1300 особистих фондів українських діячів культури та мистецтв і 123 фонди фонди установ та організацій загальнонаціонального значення. Серед них – рукописи Тараса Шевченка й Івана Франка, листи І. Нечуя-Левицького та М. Черемшини, матеріали фондів автора першого Словника української мови Б. Грінченка, історика М. Аркаса, композитора К. Стеценка, художників Ю. Маковського, І. Їжакевича й родинні фонди архітекторів Беретті. А крім того – документи відомих митців з української діаспори – Віри Вовк, Яра Славутича, Івана Багряного та документовані історії українських театрів і творчих спілок.

Загалом це 308 721 одиниця зберігання. 1,5 млн документів, близько 110,5 тисячі примірників книг та брошур, майже 90 тисяч примірників періодичних видань, понад 12 тисяч музейних предметів. В тому числі - постійно діюча експозиція "Із скарбів архіву-музею", до якої входить 11 меморіальних кабінетів українських діячів культури та читальня площею понад 70 квадратних метрів.

Архівісти звинуватили Фонд держмайна у порушенні двох законів: статті 13 Закону "Про Національний архівний фонд та архівні установи", яка забороняє "розміщення архівних установ, у яких зберігаються документи Національного архівного фонду, в приміщеннях, що не відповідають вимогам зберігання таких документів…", та статті 14 Закону "Про музеї та музейну справу", в якій йдеться про те, що право оперативного управління приміщеннями музеїв, що є у державній чи комунальній власності, може бути вилучене лише за умови надання музею іншого рівноцінного приміщення – тобто, жодного переїзду до надання приміщення, яке відповідало б усім вимогам.

На лист Держархівслужби до Фонду держмайна про цю гостру проблему останній запропонував музеєві-архіву вільні приміщення. Щоправда, придатними для зберігання архівних фондів їх назвати складно: без опалення, зі стінами та підлогою, порослими грибком, практично у аварійному стані, та ще й поруч із виробництвом – у повітрі висять шкідливі домішки, пил тощо. До того ж, неподільні, цілісні фонди пропонується "розтягти" по різних місцях, позаяк у жодному із запропонованих приміщень вони не вміщаються.

Виходом із "глухого кута" стало б надання архіву приміщення на Солом'янській, 24, у новому корпусі комплексу центральних державних архівних установ. Але воно побудоване приблизно на 70 -80%, хоча було передбачене постановою Кабінету міністрів ще далекого 2007 року – фінансування на культуру у держави як завжди забракло. За висновком державного підприємства "Укрдержбудекспертиза", яке проаналізувало вартість добудови із врахуванням інфляції 2014-2016 років, для завершення будівництва необхідно близько 1,9 млрд грн, наразі архівісти просять Кабмін виділити хоча б частину суми, щоб на цих площах можна було розмістити мистецький архів.

У Міністерстві культури обіцяють знайти музеї, які були б готові надати свої площі для тимчасового зберігання фондів архіву-музею, але, зазначають в архіві, такий варіант вкрай небажаний. Бо, знову ж таки, призведе до розпорошення фондів.

Поки не ухвалене компромісне рішення. Як діяти, сторони не знають. Державна архівна служба не здається: наразі вона звернулася по підтримку до голови комітету Верховної Ради з питань культури та духовності Миколи Княжицького. Він, у свою чергу, звернувся до прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, аби впродовж найближчого місяця уряд знайшов вихід із ситуації та надав пристосовані для музею приміщення, паралельно переконавши керівництво "Софії" пролонгувати договір оренди, аби вистачило часу на ремонт та переїзд установи. Чи вдасться це – покаже час. Адже втрата музеєм звичних приміщень – серйозний виклик, який може фактично закрити його на роки. А як це буває, кияни можуть зрозуміти по сумній долі Музею історії столиці, який десяток років поневірявся після виселення з Кловського палацу.