Український комік Андрій Щегель, який переїхав в Білорусь: Якщо у тебе з'являються гроші, патріотизм нічого не вартий

Влітку 2019-го український стендап-комік Андрій Щегель переїхав у Мінськ, аби стати резидентом Stand Up Comedy Hall. Він вважає Білорусь безпечною країною, стверджує, що не боїться жартувати про Лукашенка і каже, що йому стало складніше писати жарти, адже його вже не хвилюють теми патріотизму, націоналізму і жлобства

Марія Зайчик
Журналіст відділу «Життя»
Український комік Андрій Щегель, який пе…

В інтерв'ю Depo.ua Андрій розповів про особливості українського стендапу, переїзд до Білорусі, заробіток на жартах і дав поради комікам-початківцям. 

– Привіт, Андрію. Перше питання, яке спадає на думку після перегляду твоїх відео – чи вчився ти гумору, чи все, що ми нині бачимо – це природний процес?

Те, що ми зараз бачимо, це природний процес. Взагалі, мене вчили писати жарти, якщо можна рахувати КВК (Клуб веселих та кмітливих - російське шоу КВН, - ред). Бо там є якісь методики, схеми, як це потрібно робити. Але все це виглядає штучно і нецікаво. Зараз я просто опираюся на своє відчуття смішного.

– Тому власне і стендап? Бо у класичних гумористичних шоу на кшталт КВК багато штучного?

Так, навіть якщо ти привносиш багато свого, і всі називають тебе або космічною командою, або не такою як усі, все це усе одно в рамках КВК, конкурсів, хронометражу, в рамках якихось традицій. Це не цікаво.

 

– Хто твоя аудиторія?

Це люди, які мене люблять. У яких я буквально викликаю теплі почуття. Гумор – дійсно штука суб'єктивна. Ніхто це пояснити не може. Як і прихильність до будь-чого. Це любов, просто сліпа. І все.

–Які українські коміки і шоу викликають в тебе таку любов?

Коли я був в Україні, на відео нічиї виступи не дивився, бо з усіма цими людьми перетинався на вечірках, бачив їхні виступи наживо. А зараз я переглянув всі сольники, які виходили, наприклад, на Підпільному стендапі. Хоча загалом зараз шоу та комедії дивлюся мало. З їхньою глянцевою штучною манерою завжди відчуваю,  що мене дурять. 

– Чому в Україні тоді настільки популярні шоу типу "95 Кварталу", як думаєш?

Бо загалом люди таке люблять – зрозуміле, гарно зняте, з зірками. Вони не люблять замислюватися над чимось або розширювати світогляд завдяки комедії. Вони дивляться, наприклад, "Квартал" і так розважаються. 

– А у стендапу є шанс виходити на телевізорі?

Не знаю. Каналам не хочеться витрачати гроші на те, що потім не будуть дивитися. А телевізійна аудиторія – скоріше не стендапівска. Ну, який стендап потрібен умовно жінці 50 років у Полтавській області? Та ніякий. А тим, кому цікаво – ті подивляться і на YouTube.

– Чого не вистачає нашому стендапу, щоб бути таким само популярним, як, припустімо, у США?

Того ж, чого не вистачає українському кіно і шоу-бізнесу загалом у порівнянні з американськими фільмами – грошей. І мова не лише про гроші у самому стендапі, але і гроші у кишенях аудиторії.

Якби у тієї самої жіночки 50-ти років було, припустимо, не 2 тисячі гривень на місяць, а 20, вона б не думала про те, як їй заплатити за комуналку, поїсти, і що життя дуже погане. Натомість уже б купила собі якийсь одяг, заплатила за інтернет і їздила за кордон. І була б набагато вибагливішою щодо контенту, ніж зараз. Відстала аудиторія і бідна країна: чому бідні – бо дурні, а дурні – бо бідні.

– А виділити якісь національні особливості українського стендапу можеш?

Я б не сказав, що є якісь національні особливості. У будь-якому випадку коміки дивляться і на США, і на Росію, і на одне одного, і все одно певним чином наслідують щось чи когось.

Український стендап відрізняється частково тематикою: Революція Гідності, протистояння з Росією, хвиля підйому національної свідомості – такої тематики більше ніде немає, це унікальне. А в іншому все так само.

– Сегмент українських стендаперів переважно російськомовний. На твою думку, чому так складається?

Про вибір мови треба питати окремо у кожного стендапера. Я виступаю російською, бо мені так зручніше. Я думаю російською, все життя говорив цією мовою.

Україна в цілому – багато в чому російськомовна країна, російськомовних коміків дуже багато, і вони більш помітні, бо вони активніше знімають відео, базуються у Києві і мають кращі можливості робити комедію в більших масштабах. А, наприклад, на Львівщині, багато україномовних стендаперів. 

У нас є коміки, які перейшли на українську мову, просто зробивши свідомий вибір. Мені здається, в цілому все рухається у напрямку українізації шоу-бізнесу, хоча дуже повільно.

Читайте також - "Я відмовився від російської культури": Стендап-комік Єгор Шатайло про напад радикалів, перевірку жартів і дратівливий гумор

– Що ж, давай більше про тебе. Як ти перебрався у Білорусь?

Одного разу я їздив на запрошення Діми Наришкіна виступити у Мінську. Я приїхав, дуже добре виступив, і він мене кликав ще, може, рази три. І одного разу, у квітні позаминулого року він мені зателефонував і сказав, що хоче відкривати клуб, і чи готовий я приїхати туди працювати, писати комедію. Я сказав, що готовий. Буквально за кілька місяців він мені зателефонував, сказав, що усе підтвердилося, є гроші на зйомки і зарплати, і можна починати робити клуб. 

Все, я погодив все це з дружиною, і ми переїхали.

– А чи є різниця між Україною та Білоруссю у сенсі аудиторії?

Аудиторія у Білорусі однозначно відрізняється від української. Вона трохи більш скута, бо білоруси самі по собі люди дуже скромні й виховані, не звикли себе проявляти. Хоча якщо говорити саме про моїх прихильників, тут я різниці не бачу. 

– Доволі стереотипне питання, та чи більш обережні з політичним гумором у Білорусі, ніж у нас?

Ну, якщо ти комік великого масштабу і починаєш гнати на Лукашенка, тобі потім скасовують концерти. А на таких чуваків як я і як мої колеги-коміки у клубі всім плювати. Ми не зірки, говоримо умовно для сотні людей в один момент. Однозначно, дехто жартує обережно, бо у них є якийсь уявний ворог-КДБ, який за ними слідкує, але це нісенітниця. Бо я і доволі жорстко говорив, і президента обзивав, і ніякого навіть попередження не отримував.

– Ти сказав, що Білорусь дає більше, ніж Україна у грошовому плані. Краще розвинений сектор розваг?

Білорусь дає більше не тільки в плані грошей та заробітку, це у цілому комфортна країна для життя. Вона організована і виглядає як країна для людей більше, ніж Україна. Щодо грошей, то Білорусь у цілому багатша, це можна подивитися навіть за ВВП на душу населення. Покупна спроможність людей більша.

– Враховуючи політичну ситуацію у Білорусі і потенційну небезпеку, вибір на її користь все одно трохи дивує...

Щодо безпеки, то це ж не Мексика, де тебе вбивають на вулиці, бо ти ввечері заважаєш наркокартелю. У політичного протистояння є певне поле битви і ти можеш або виходити на нього і ризикувати, або ні. Тому якщо у тебе немає певних політичних переконань і переживань з цього приводу, то у Білорусі, в тому числі в останній час, доволі безпечно.

– Щодо грошей у стендапі загалом - скільки можна заробити?

До біса. Грошей там до біса. Пиши, знімай, знайом людей зі своїм обличчям, грошей неміряно. Знімай відео, монетизуй його на YouTube– отримаєш гроші, в середньому 1,5 долари за тисячу переглядів. Зроби класний відос, який розлетиться і набере 100 тисяч за тиждень – буде 200 доларів.

Квитки, продаєш 100 штук по 300 грн, от тобі 30 тисяч, з яких ти витрачаєш щось на оренду, щось звукачу, щось на рекламу. Нехай на все це йде 10 тисяч, залишається 20 тисяч заробітку з концерту. Чи можна робити таке раз на місяць? Можна, якщо ти не дебіл. От і маєш нормальну зарплату. 

Просто потрібно добре писати, весело, бути харизматичним. По суті, заробити можна стільки, скільки тобі треба.

– Де береш ідеї для власних жартів та виступів?

Концепція така, що я пишу сольник за місяць. І от коли писав останній, нічого не траплялося. Тому я написав про якісь приколи з життя. У мене фанатка з'явилася, вона надсилала троянди і я не знав хто вона. У СракаДупі ми обговорювали шоу "Холостяк", я трохи занурився у тему, і був шокований з того, як халтурно робляться програми і які вони низькоякісні – про це теж написав.

Раніше я писав на теми, які мене непокоїли. Гендерні питання, расові питання, націоналізм, патріотизм, якісь мої переживання, жлоби навколо… А зараз у мене все класно у житті і мене ці питання більше не хвилюють. Виявилося, що якщо у тебе з'являються гроші і тобі не обов'язково думати про жлобів, патріотизм нічого не вартий, бо країна, в яку ти переїхав, дає тобі більше, ніж твоя батьківщина. Що гендерні питання не просто тебе не стосуються, – це просто порядок денний, не більше. І твоє обговорення зі сцени на розв'язання цих питань ніяк не впливає. Расові... Це взагалі не наша тема.

Я просто розумію, що проблеми не вирішити лише моїм спічем. І на це у мене трошки відкрилися очі. Тепер я думаю, що писати і як, що мене загалом хвилює і непокоїть.

– Якщо початківець хоче влитися у тусовку, цим заробляти, з чого порадиш починати?

Якщо жарти у людини дійсно якісні і смішні, є мільйон варіантів. Приходиш на відкритий мікрофон, читаєш ці жарти, їх чують більш-менш популярні та досвідчені коміки. Вони знайомляться з тобою, розповідають одне одному, який ти класний, тебе кличуть на вечірку за гроші. Виступів стає більше. Ти пишеш ще більше якісних, хороших жартів, збираєш сольник, продаєш його. Далі просто повторюєш увесь цикл. Додатково знімаєш відео і викладаєш у мережу.

Можна навіть пропустити відкритий мікрофон – зроби свій власний чи збери вечірку за гроші. Знімай відео, неси свою комедію у маси. Коли є YouTube, можна все.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme