7 іпостасей Девіда Боуї, або Що нам залишив легендарний музикант

Боуї довів, що рок-музика може стати філософією всього життя, а концерт можна легко перетворити на психоделічний театр - з драматичними яскравими героями, незбагненними яскравими костюмами і динамічним сюжетом.

Боуї показав, що означає бути по-справжньому вільним у творчості – його музичні експерименти розмили кордони між жанрами, андрогінні костюми та епатажні номери довели, що коли йдеться про мистецтво, і стать, і соціальний статус – чисті умовності.

Depo.ua пропонує згадати найвидатніші досягнення легендарного актора та музиканта у різних сферах.

Боуї космічний

Вперше Боуї фактично увірвався у серця фанатів разом із синглом Space Oddity (Космічна дивина - ред.). Саме тоді американці висадилися на Місяць, тож пісня виявилася у тренді. Втім, з пафосом оспівувати досягнення людства Боуї не став, натомість підійшов до події з більш філософського боку. Герой його пісні загубився у Космосі і хаотично намагався знайти дорогу додому. 

Пісня потрапила у Топ-5 британських хіт-парадів, полонивши фанатів фантасмагоричним сюжетом і прихованою глибиною. А ще виявилося, що космічна тема вельми пасує самому Боуї - хлопцю, який активно шукав себе все життя. 

Боуї романіст

Коли Боуї заговорив про науково-фантастичний рок, здивувалися навіть ті, хто вже звик до витівок музиканта. Але Девід лише підморгнув і на доказ того, що напрямок справді існує презентував цілий альбом-роман. У платівці The Rise and Fall of Ziggy Stardust and the Spiders from Mars розповідалося про феєричного прибульця Зіггі Стардаста, який своєю музикою вирішив врятувати світ. Вогняно-червоне волосся, ексцентричний мейкап і фантазійні костюми запевняли – такій особистості під силу будь-яка місія. Втім, Боуї вирішив перетворити свій музичний літературний твір з утопію на роман-пересторогу. Його герой надто захопився славою і погано закінчив. Втім, шанувальників таких фінал не засмутив – вони були у захваті, а ім'я Зіггі Стардаста фактично стало другим ім'ям самого Боуї.

Втім, на Зіггі літературно-музичні досліди Боуї не закінчилися - наприклад, платівка Diamond Dogs являє собою своєрідний мюзікл мегаполісу, який втрачає волю і душу у залізному кулаці влади. 

Боуї експериментатор

Здається, Боуї заприсягнувся відчути музику до глибин - вже дитиною Боуї грав на саксофоні та гітарі. А впродовж життя доповнив список ще десятком інструментів. Девід віртуозно вигравав мелодії на ксилофоні, стилофоні, синтезаторі, губній гармошці та ін.  

Критики зараховують Боуї в ряди найсміливіших експериментаторів. Замість обрати один жанр і заспокоїтись, музикант щоразу дивував новими ритмами. Так, наприклад, в альбомі The Man Who Sold The World Боуї грає у жанрі, наближеному до хеві-металу, натомість у платівці Diamond Dogs превалює соул та фанк.

Боуї актор

Космічна тема не залишила Боуї і в кінематографі. В картині "Людина, яка впала на землю" він зіграв інопланетянина, який потрапляє на нашу планету і втрачає життєві сили через спрагу. Перша ж знакова робота принесла обдарованому Боуї премію "Сатурн".

Також в його кар'єрі - кілька робіт на Бродвеї, ролі у воєнній драмі "Щасливого Різдва, містер Лоуренс", фентезі "Лабіринт", фантастичній драмі "Престиж" та ін.

Боуї гламурний

Костюми Боуї регулярно потрапляли на перші шпальти музичних та світських ЗМІ. Як без сорому зізнавалися дизайнери, саме його образи надихали їх на створення чергових яскравих колекцій. Так, на одному концерті Девід з'являвся у розкішному оксамитовому костюмі, а на іншому - в облягаючому трико з хижим принтом. 

В Лондонському музеї Вікторії та Альберта свого часу навіть зробили виставку костюмів співака, кожен з яких можна вважати витвором мистецтва. На виставці красувалося понад 300 різнобарвних світлин з Боуї у його дивовижному вбранні. 

Боуї батько

В інтерв'ю Боуї неодноразово зізнавався: батьківство - найкраще, що може статися з людиною. Він визнавав, що не приділяв достатньо уваги сину Данкану Джонсу у перші роки його життя. Мовляв, був занадто занурений у музику та тусовки, але з часом зрозумів, що втрачає щось надзвичайно важливе. Попри те, що Боуї розлучився з матір'ю Джонса Анджелою Барнетт, із сином зберіг чудові стосунки. До речі, саме сину Девід присвятив композицію Kooks.

Наразі Данкан - відомий режисер. В його порфоліо зокрема картина "Місяць 2012". 

У Боуї залишилася і 15-річна донька Олександрія Захра від моделі Іман Абдулмаджид. Дівчина вважала батька в тому числі справжнім другом. Цікаво, що Боуї сам перерізав дитині пуповину, а її народження перевернуло життя музиканта догори ногами. Якщо раніше він черпав натхнення у тусовках та алкоголі, з появою Захри став любителем домашнього затишку, а з усіх напоєв почав надавати перевагу каві. 

 
Боуї життєлюб

Музикант хворів на рак 18 місяців, але навіть у важкому стані продовжував працювати. Так, платівка Blackstar вийшла всього за два дні до його смерті. Боуї не раз повторював: "Ненавиджу людей, які не знають, що робити зі своїм вільним часом", і сам він поспішав використати кожну хвилину, аби бодай трохи розширити власні горизонти. А разом з цим - зробити життя більш яскравим. 

Також depo.ua розпитав українських музикантів, що творчість Боуї означає для них самих і для світу.

Іван Леньо, Kozak System

"Сотні тисяч музикантів сприйняли інформацію про смерть Боуї з величезним сумом – це величезна втрата, таких геніїв, як він, залишаються одиниці. Боуї в кожному альбомі лишався вірним головним постулатам рок-н-ролу – свобода, чесність, експеримент. І його 25-й альбом – ще одне тому підтвердження. Він не подібний на його попередні альбоми, він неймовірно професійний і глибокий, насичений тембральними і філософськими експериментами.

Коли я слухав його музику, усвідомлював, що це щось абсолютно неземне, недосяжне, космічне. Напряму його наслідувати дуже важко – тому що це дуже глибока особистість. Але завдяки Боуї ми можемо розуміти і відчувати, що в рок-н-ролі можливі такі просто неосяжні далі і виміри"

Вадим Красноокий, Mad Heads

"Я не можу сказати, що добре знайомий з творчістю Боуї, хоча свого часу у мене була платівка його найкращих пісень. Тоді я був школярем, активно знайомився з культурою рок-н-ролу, скуповував усі платівки, яких на той час у СРСР було небагато. З піснями Боуї була лише одна, вона в мене і була. Пам’ятаю, кілька пісень мені сподобалося. Без сумнівів, Боуї вплинув на багатьох музикантів, які потім вплинули на мене. Наприклад, він був одним із тих, хто привніс у сучасну музику театралізацію. Цей прийом потім багато хто використовував, розвивав його ідеї"

Олександр Ярмола, "Гайдамаки"

"Боуї не був моїм улюбленим артистом, але є певні речі, на які я звертав увагу: його працьовитість та високий професіоналізм. Боуї працював нон-стоп весь час, у вільний час переслуховував касети молодих виконавців, від яких він отримував нові ідеї. Також не можна оцінити його креатив та інтелектуальний внесок в рок-культуру 60х - початку 70х. Боуї прийшов у рок-музику в час її простих форм. Він суттєво розширив її межі своїми театральними, візуальними та інтелектуальними ідеями, створюючи успішно більш складні форми в музиці і поезії, цікаві візуальні образи. Особисто я колись слухав його ранні альбоми, наприклад The Rize and Fall of Ziggy Stardust. Мої улюблені композиції - Space Odditty, China Girl, The Man Who Sold The World. Альбом: The Rize And Fall Of Ziggy Stardust.

Галина Тельнюк, "Сестри Тельнюк":

"Девід Боуї – видатна людина, і його вплив на музику та музикантів надзвичайно сильний. Його творчість вражає – він не просто автор текстів та музикант, він творець цілого пласту культури з яскравими образами. Боуї підходив до музики як до надзвичайно важливої складової в житті людини, основи людської сутності, піднімаючи в піснях серйозні проблеми. Його професіоналізм як актора, художника і музиканта просто вражає. Остання робота (платівка Blackstar – ред.) – це щось неймовірне. Ми були вражені цим його новим вагомим словом. Раніше ми його слухали, але до його творчості особливо не зверталися. Думали, він в геть іншому стилі – глем-рок не був притаманний нашому жанру. Але останній альбом повернув до думки, що багато чого в його творчості я помічала, але для себе не приймала. А можливо це треба було зробити. Це така велика школа, яка давала можливість вчитися, а ти туди не ходив"