"14 друзів хунти" та 50 відтінків #зради: Чому атовців цькують за дружбу з Порошенком

Це не означає, що українське суспільство мало б верещати від радості з приводу того, що "хунта" завітала до "друзів". Навряд чи президента в піцерії можна вважати якоюсь перемогою демократії. Або чистим піаром – в президента не дурні працюють і розуміли, що #зради від цього вчинку в соцмережах буде не менше, ніж #перемоги.

Разом із тим, викликає подив, що #зради аж стільки.

Люди воювали, після демобілізації кожен знайшов в собі сміливість зайнятися тим, що вміє найкраще – відкрив кафе (і дає роботу іншим демобілізованим), започаткував якийсь інший бізнес, веде власну програму на радіо чи пише книжки… До них із візитом завітав президент країни, за яку вони воювали, головнокомандувач армії, в якій вони воювали. Експромт це був чи зрежисоване дійство, піар це був чи Порошенку щиро захотілося вкотре побачитися з цими бійцями (нагадаємо, що і піцу в Остальцева він вже їв, і "ельфам" дзвонив, і на параді минулого року вони разом фотографувалися) – яка вам різниця?

Головне, що воїнам та їхнім гостям це було, судячи з усього, приємно.

Але суспільство хотіло б, щоб вони підійняли Порошенка на палі. Щоб не впускали його в кафе, вигукували критичні запитання і ще бажано побилися б з охороною. От тоді вони були б чесні і принципові герої. "14 ворогів влади". А так – порохоботи.

Взагалі, авторам неологізмів "порохобот" і "вишиватник" вороги України мали б дати величезну премію. Такої шкоди завдати громадянській свідомості – це треба бути майстром.

Чому візит президента на презентацію книги військових викликав настільки величезне обурення, що авторам книжки і власнику кафе, де вона проводилася, довелося майже виправдовуватися за добре проведений вечір (як вони це коментували можна подивитися в кінці цього тексту, ми зібрали все в одному місці).

Мабуть, в українців генетичне несприйняття будь-якої влади. Несприйняття авторитетів. Влада постійно має доводити, що вона варта того, щоб до неї дослухалися, а кожен її вчинок піддається жорсткій, не завжди конструктивній критиці. Зневажання будь-якої влади в нас в тренді.

Можливо, це відголоски бандитських 90-х, коли людям довелося жити по зонівським "понятіям", відповідно до яких співпрацювати з владою – "западло". Забиті нам в голову стеоретипи від радянських часів і Перебудови ще довго будуть там бродити і киснути, як недоїдки, скинуті в балію.

Ви хочете, щоб військові були категорично проти президента країни? Щоб оскаржували і кожне його рішення, бойкотували накази, вимагали те, те і те?

А що як до наслідків?

Армія, яка замість воювати з зовнішнім ворогом, воює із внутрішнім. Саботаж і диверсія на рівні Генштабу, повна розбалансованість дій. Ви думаєте, після цього Порошенко злякається і перетвориться на Обаму? Чи кого ви там вважаєте ідеальним президентом.

Ви хочете, щоб бійці, які завдяки своїм подвигам і таланту до публіцистики стали лідерами суспільної думки, критично ставилися до того, що коїться в країні, так почитайте їхні сторінки. Почитайте Мартіна Бреста, на якого чи не полювання оголосили за висвітлення подій в одній бригаді.

Може у свідомості з'явиться розуміння, чим провласний посіпака, порохобот і пристосуванець відрізняється від людини, яку влада просто відзначила, за її сумлінну службу.

Службу не їй, а вам.

В наступній підбірці зібрано коментарі авторів вищезгаданої книжки, учасників та організаторів заходу, розповідь про авторів, тексти яких увійшли в "14 друзів хунти". До речі, ідею для заголовку ми нахабно поцупили в одного з них.

Книжку можна купити на сайті видавництва "Діпа", ціна - 180 гривень. Автори заявляють, що 10% прибутку з продажу буде передано в фонди підтримки ЗСУ