«Втрачений Київ»: як знищують історію столиці

Про перспективи унікальної пам'ятки, ставлення влади до історичних пам'яток столиці та новий погляд на історію Києва depo.ua розповів керівник Центру археології Києва та Подільської археологічної експедиції при НАНУ Михайло Сагайдак.

У СТОЛИЦІ - БІЙ ЗА АРХЕОЛОГІЮ

- Михайло, кияни ось вже тиждень обговорюють ваше відкриття - середньовічну вулицю на Подолі. Будівництво торгового центру зупинили майже відразу. Як думаєте, там зроблять щось на зразок музею?

- Будівництво звісно пригальмували, але, знаєте, за своє життя я дуже багато разів пропонував владі музеєфікувати (перетворити цінні об'єкти в об'єкти музейного показу, - ред.) знайдені пам'ятки. І після всіх своїх спроб я вкрай обережно ставлюся до слів мерів або представників мінкульту. Попіаритися вони всі люблять. Але коли доходить до дії, знаходяться тисячі причин зістрибнути з поїзда. Тому зараз слова влади про підземний музей викликають у мене великі сумніви. Традиції створювати такі музейні комплекси у Києва немає.

- Що, влада жодного разу не йшли вам на зустріч?

- Один єдиний раз це було у 1981 році. Йшла перша реконструкція Майдану. І ось в районі нинішніх Лядських воріт зробили підземну експозицію і досить пристойний музей вулиці першої половини XI століття. А вже у 2001 музей прибрали... З того часу у мене залишилося 4060 фотографій, постійно думаю їх видати.

Пам'ятаю, тоді міністром культури був Богдан Ступка. Начебто і поділяв переживання, але жив на якихось інших небесах. Справи з археологією були жахливі, нас постійно витісняли. Працюємо, працюємо - і тут пускають трактори, все зносять. Щоб зберегти музей на Майдані, вирішив піти прямо до Ступки у кабінет. Приходжу, а його секретар каже, мовляв, міністра немає і не буде... Довелося підняти кіпіш, створили комісію з депутатів... У підсумку, місяць-півтора нас не чіпали. А потім усе заразом знищили.

У Києві триває постійна війна за археологію. А наші знахідки можуть стати справжньою родзинкою міста - якщо їх красиво і по-дизайнерськи оформити...

Чиновники вкрай безініціативні - їх все влаштовує. Розвитку - нуль. Перед початком будівництва на Поштовій площі ми понад рік домагалися права зайти на територію, доводили, що там будуть цінні об'єкти. А могли би прислухатися і до того, як давати дозвіл на будівництво, створити ідеальні умови для музеєфікації...

У внутрішньому музеї Центру археології Києва зберігаються археологічні знахідки різних часів

- А як на знахідку відреагували забудовники?

- Ось скоро приїде інвестор, буде мене вмовляти.

- Пробувати підкупити?

- Але як він мене підкупить?! Я не збираюся переінакшувати інформацію. З мого боку діалог такий: або влада вирішує все забудувати, і тоді ми звідти все винесемо, сфотографуємо, розмістимо у нашому центрі або інших фондах, або вирішують музеєфікувати. І тут я, звичайно, обома руками «за». Адже це найкращий спосіб показати людям, що під ногами у них є стародавнє місто зі своєю глибокою історією... Від такої перспективи вчений не відмовиться навіть заради великих грошей

Багато пам'яток зберегли творчість та думки наших предків

ЧОРНІ АРХЕОЛОГИ ПЕРЕКОПУЮТЬ НАВІТЬ ЦЕНТР КИЄВА

- У Києві багато археологічних пам'яток, які постраждали через байдужість влади?

- Ще й як багато. Я постійно думаю зробити велику виставку з метафоричною назвою «Загублений Київ». Уже пропонував Музею Києва та декільком іншим... Адже на багатьох цінних об'єктах вже стоять будинки. Житній ринок стоїть на трьох стародавніх кварталах... Прекрасна територія була біля північного виходу з метро «Контрактова площа». Тільки уявіть собі проект: людина виходить з метро і потрапляє у музей...

Розкопали храм на Юрковській - церква XII століття, ровесниця Пирогощі. На мою думку, їх навіть будувала одна артіль. І знову порожні обіцянки зробити експозицію... У підсумку - поставили великий дерев'яний хрест, і на цьому крапка. Слава Богу, там поки нічого не побудували - ми засипали знахідку піском. В ідеалі такі речі необхідно консервувати, бо, можливо, шар землі над пам'яткою промерзає. А стежити за цим постійно можливості немає.

Або ж, наприклад, Замкова гора... Сьогодні прийшов чорний археолог, висипав перед нами купу першокласних знахідок. Вони там копають, витягують, що завгодно. А це ж центр Києва! На такій горі в Афінах стоїть акрополь. Зате «жирне» життя знизу - скрізь лоск, мармуром зроблено. Такий контраст мене вбиває.

Деякі інструменти краси з давніх часів незначно змінилися

- Але ж на Замковій нічого не побудовано - ніхто не заважає вести розкопки...

- Замкову треба досліджувати неруйнівними способами - там святі місця, наприклад, є кладовище пізніх часів, яке важливо зберегти. Потрібно зробити план, щоб нічого не порушити. Скористатися спеціальними технологіями. Створити наукову програму, виділивши на неї невелику суму... Туди я також возив депутатів, але віз з місця не зрушив. Що вже говорити про Щекавицю - літописну гору, що забудована «пацанами».

МИ ВБОЛІВАЄМО ЗА ПОДІЛ - ЦЕ ВИКЛЮЧНА ТЕРИТОРІЯ

- Михайле, ви начальник Подільської експедиції - розкажіть, як вона з'явилася, і чому працюєте саме з Подолом?

- Раніше Поділ завжди випадав з поля зору. Увага фокусувалася на верхньому місті - там є такі всесвітньо відомі пам'ятки як Софія, Десятинна Церква. Там князі Володимир та Ярослав розгортали свою могутню будівельну діяльність. Поділ же був торгово-ремісничим придатком, вважався зоною важливою, але не першою.

Однак коли у 1970-х почали будувати метро, побачили, наскільки своєрідний Поділ. Тут зберігається будівельний матеріал Середньовіччя - деревина, органіка, шкіра, іноді навіть рослинні залишки. Не зникли, як в інших місцях. Така особливість району.

Київ стоїть на пластичних глиняних ґрунтах. Коли такий ґрунт намокає, починає рухатися вниз. У випадку Києва - на Поділ. Незважаючи на катаклізми, мешканці району залишати його не бажали - робили дренажі, відстоюючи житло. Будинки йшли під воду, але кияни не впадала у відчай - розбирали верхню частину і на основі старих осель споруджували нові, створюючи новий шар. На Контрактовій площі, наприклад, 17-18 таких шарів...

І ось, почавши будувати метро, виявили, що Поділ - найвеличніша археологічна пам'ятка відмінних інформативних якостей. Створили Подільський археологічний загін, потім він переріс у експедицію. Я прийшов до загону у 1972 році, а в 1984 став керівником експедиції. А зараз ми трансформувалися у Центр археології Києва, а експедиція - його частина.

На стінах центру - фотографії, які відображають історію реконструкції столиці

- Але й центр працює тільки з Подолом?

- Так, ми вболіваємо за цю територію - вона виняткова, важлива. У нас особливий світогляд. Йдучи Подолом, все помічаємо. Ось розрито - треба спуститися, подивитися... Знаємо, що під нами знаходиться місто, розкладене на археологічні горизонти.

СЛОВ'ЯНАМ БУЛО НЕ ДО ТОГО, ЩОБ БУДУВАТИ КИЇВ

- Робота археолога дозволяла вам здійснювати історичні відкриття?

- Звичайно, і навіть переосмислити історію міста. У мене є підстави вважати, що Київ з'явився не в V-VI столітті, як прийнято думати, а в VIII-IX. Знахідки говорять про те, що раніше тут дійсно жили слов'янські племена, однак вони постійно кочували. Слов'яни випалювали ліси, щоб зробити землю придатною для землеробства, але після цього ґрунт швидко втрачав родючі властивості. І ось максимум через 30-50 років люди були змушені шукати нове місце. З чорноземом тоді працювати не вміли. При такому способі життя створення міста на порядку денному не стояло.

Допомогли вікінги, які у той період були змушені шукати нові ринки збуту. У нових місцях вони засновували колонії - вікі. Пливли по річці, а в обраній точці зупинялися, створювали склад привезеного товару. Один з них і розташувався на березі Дніпра. Це було зручно - шукати слов'ян по лісах часу не було, тим більше, що слов'яни дізнавались про нову торговельну точку і стікалися до місця торгів. VIII століття було ще темним століттям в історії Києва, а ось у другій половині IX все почало розвиватися дуже динамічно. За тридцять років освоїли понад 150 гектарів та утримували територію. Якщо порівняти із Середньовічною Європою - масштаб просто гігантський. Наприклад, найбільше шведське місто тих часів - Бірка - займало лише 30-40 гектарів.

Скандинавський вплив видно на знахідках IX - X століття - ювелірці, побутових речах, деревиною прикрашають орнаменти, пов'язані з північчю. Особливості житлових конструкцій також носять скандинавський слід.

До нашого часу дійшли і частини скелетів середньовічних тварин - в основному, корів і коней

- Чи збираєтеся оприлюднити свою теорію?

- Активно про це пишу - і за кордоном, і в Україні знають, що я відійшов від класичної теорії створення давньоруських міст. Підготував велику монографію «Давньоруське місто», у якій запроваджую нову періодизацію історії. Сподіваюся видати до кінця року, представити на Львівському книжковому форумі.

Монети, знайдені при розкопках на Поштовій площі

- У нашій історії «наслідили» багато народів - напевно над деякими проектами працювали спільно з іноземцями...

- Раніше у нас були спільні наукові заходи, але з 2004-го все різко пішло на спад. У 2012-му співпрацювали з французами - організовували тут загальну конференцію. Намагаємося працювати, видаємо спільні книги. Була й наукова програма «Скандинавія-Київська Русь». Як результат - видали каталог скандинавських предметів на території Русі. Багато їздили один до одного в гості - шукали скандинавські пам'ятки в Україні, а їх - у нас. Адже тільки після таких досліджень можна говорити про настільки важливі речі, як, наприклад, справжній вік Києва.

Пам'ятаю й чудесне співробітництво зі шведським Готладським університетом - щоліта ми посилали до них 8-10 осіб для вивчення хвороб давніх людей, скелетів, матеріальної культури. Вони також приїжджали сюди, брали матеріал. Фінансували все це шведи - в Україні з наукою погано.

Фото: Кирило Чуботін/depo.ua, Косс Казимко/depo.ua