"Декларація ніщєброда": Чим прості українці відповіли на е-декларування

Флешмоб започаткувала вимушена переселенка з Криму, блогер Ліза Богуцька.

На своїй сторінці у "Фейсбуці" вона опублікувала власну декларацію, назвавши її "декларацією ніщєброда" і закликала своїх фоловерів долучитися до цієї справи.

Там дуже багато ще "декларацій". Прості українці дуже багаті. "Жигулі", велосипед, два кота, старовинний годинник… Вони настільки багаті, що третій рік спонсорують українську армію. Вдягають і підгодовують сиріт. Вимушених переселенців. За власний кошт ремонтують під'їзди і розбивають у дворах квітники.

За хвилею е-декларацій понеслася хвиля народного гніву. Останнього разу такий шок від великого багатства, суперспоживацтва влади в українців, був, здається, під час Революції Гідності, коли майданівці потрапили до Пшонки. Багатії! Товстуни! Крадії! Падлюки! Навіть під час війни наживаються. Як та домашня кішка, яка тягне зі столу все, що погано лежить. Навіть якщо вона такого не жере.

І якщо її лупцювати кожен раз, все одно не припинить красти.

Українці – найбагатший в світі народ. І, можливо, найнаївніший.

Коти не піддаються дресируванню!

Інше питання, чому ми 25 років заводимо собі не вірних собак, а злодійкуватих котів і що тепер з ними робити.

Біда ж навіть не в тому, що народні депутати такі багаті. Біда в тому, що всі інші такі бідні. Ані те, ані інше не було ні для кого сюрпризом, але е-декларування яскраво підкресилило краї прірви, що є між владою та народом.  

"Декларація ніщєбродів" - це такий собі ярмарок злиднів навпроти ярмарку розкоші. 

Було дуже страшно, що після такого видовища у багатьох українців остаточно опустяться руки. Ну неможливо постійно в усьому собі відмовляти в той час як на твої кошти хтось купує чергову автівку за мільйон. Неможливо спокіно жити в орендованій квартирі, коли на твої гроші хтось купує собі третій маєток. Нахабно. У тебе перед очима.

І незрозуміло, що із цим робити: чи стріляти їх, чи самим стрілятися, чи змиритися з усім і якось жити. Чи бігти в будь-яку благополучну країну і працювати будь-ким, щоб хоч діти мали пристойне життя. Хтось скаже, що українці знову все "схавали" - тільки, як можна замовити іншу "страву" після того, як спалиш "ресторан". 

Що тепер робити - надскладне питання. І надскладна справа - іти проти усталеної системи. Така складна, що ми часто навіть не бачимо кроків, що їх роблять ті, хто іде.

А українці знову виявилися нацією-дивом. Вони не тільки продовжили спонсорувати захист Донбасу, допомагати нужденним, опиратися корупції, а щей й глузують з самих себе. Бо що ця "ніщєбродська" декларація, як не самоіронія?

І знаєте, цей народ не перемогти.