Сім див від України до Євробачення

Будь-який музичний фестиваль – це свято, яке принаймні для частини населення і всього на тиждень вимітає проблеми на задній план.

Євробачення в цьому плані – особливий випадок. Конкурс підтримується державою, покриває майже все місто і не знати, що він проходить поруч практично нереально. Навіть якщо не встигнув купити квитки у МВЦ – вирушай у фан-містечко, де чудово відпочинеш і знайдеш нових друзів.

Весь центр – у іноземцях, і деяких на щоках – намальований прапор якоїсь країни. Причому не факт, що їхньої. Просто хтось познайомився з хорошими хлопцями, наприклад, з Угорщини і прикрасив щоку принаймні на вечір червоно-біло-зеленою смужкою.

Євробачення-2017 проходить без Росії і від цього конкурс ще тепліший. Гості налаштовані веселитися і дружити, а не інтригувати. А на злобливий сюжет у російському ЗМІ можна запросто закрити очі.

- Я не понимаю по вашему, - відповідає дівчина російською на запитання хлопця у черзі до вбиральні.

- Я из Беларуси, приехала к вам посмотреть конкурс, - пояснює.

Між ними миттю зав'язується розмова.

На вечірці іноземці розмахують прапором, сміються і витанцьовують під Вєрку Сердючку. А у прес-центрі її ж поява на екранах змушує португальських журналістів відірватися від роботи і знову порадіти появі української шоу-вумен.

Сцена майорить вогнями і спецефектами, виконавці викочують то блискучі гармати, то повітряну кулю, а то – показують публіці людину з головою коня. Втім, кентаври навпаки в українському Євробаченні – не найдивніше. Сама країна-організатор спромоглася аж на сім див… Отже…

Диво 1. Дедлайн, який рятує

За кілька днів до початку конкурсу зрадофіли хмурили брови – розрита Поштова, і ремонт на "Лівобережній"… Тисячі туристів просто затрусить пилюкою! На виході з метро красувалася табличка: "Ремонт закінчимо до 5 травня. Ми хочемо усе зробити якісно". Але останній дедлайн проклацали 1 травня, і віри у нову обіцянку не було. Втім, із челленджем, на диво, впоралися. Київські урядники вскочили в останній вагон: ближче до півфіналу запрацювали обидва виходи. Пасажири метро робили висновки: щоб змусити місцеву владу навести лад у столиці, треба більше відповідальних подій. Зрештою, як бонус на Лівобережці відкрили оновлений парк, а по всьому місту наставили вивісок Eurovision і квіткових скульптур… Як виявилося, чепурним Київ буває не лише перед виборами…

Фото: Facebook

Диво 2. Найдовша в історії конкурсу червона доріжка

Так, Україна спромоглася на свій рекорд, вистеливши килим довжиною аж у 265 метрів. Завдяки цьому артисти могли вільно поспілкуватися з медіа різних країн, а журналісти не штовхали один одного в боки.

"Ми ніколи не були раніше на червоній доріжці. Принаймні такій довгій", - розповіли Depo.ua музиканти з норвезького дуету JOWST.

А Валентина Монет з Сан-Марино захоплено робила селфі з усіх ракурсів.

"Тут просто чудово", - ділилася враженнями співачка.

Звісно, наступного ранку з'ясувалося, що на килим не викликали Джамалу і її продюсер образився, але червоне диво вартістю у півмільйона гривень таки сталося.

Диво 3. Виявляється, якщо обшукувати людей ввічливо, вони будуть тобі посміхатися

Тим часом життя вирувало у Eurovision Village – на Хрещатику, під самісіньким носом у міського голови. Ще на відкритті ведучий Олександр Педан попередив Кличка, що працювати доведеться під музику…

Містечко гуло – відривалося під виступи українських і європейських виконавців, селфілося біля картин з видами Києва, заправлялося варениками за 40 грн та шашликами за 80 і грало в настільний теніс.

Втім, потрапити у казку можна було лише через "дракона" – себто охорону і рамку металошукача. Тут гостей зупиняли, просили викласти усі електронні прилади, а потім – відкрити сумку. При цьому прискіпливо зазирали до кожної кишені. Обурення? А от і ні: робили це напрочуд ввічливо, терпляче зносили усі зауваження, тож скоро гнів мінявся на милість.

Несподівано, ввічлива система безпеки виявилася менш трудомісткою, ніж суворість чи хамство.

Диво 4. Кімната з 2 тисячами найбалакучіших людей з усього світу

Дві тисячі журналістів легко розмістилися у здавалося б компактному приміщенні прес-центру. Місце і розетка знайшлися для кожного ноута. Може, то норма і ніяке не диво, але зазвичай без прикрих курйозів не обходиться.

У дні півфіналів і фіналу медійники вбиралися так само яскраво, як гості у глядацький зал, вболівали емоційно – за своїх і не тільки.

От, співає Ісайя Фаербрейс, і хлопчина в капелюсі емоційно розмахує австралійським прапором так, що за хвилину всі камери націлені виключно на нього…

"Насправді я угорець, просто мої виступають у іншому півфіналі, а зараз я за Австралію", - зізнається парубок.

Найпотужніша ж група медіа-підтримки – мабуть, у білоруського NaviBand. Тут і вишиванки, і прапори, і постери, і нестримні емоції. Ну як тут залишатися безпристрасною акулою пера і камери, коли на сцені Євробачення вперше співають твоєю мовою…

Диво 5. Черги за пивом більші, ніж у глядацький зал

Залишивши авто у сусідніх дворах, адже безкоштовної парковки явно бракувало, гості прямували на головну музичну подію року.

Черг на вході не виявилося, при тому, що на фіналі зал був заповнений на сто відсотків, а на півфіналі – за оцінками відвідувачів, десь на 80. Можливо, подіяло прохання організаторів прибувати на подію завчасно.

А от аби купити пива, справді знадобилося терпіння – черга тягнулася ледь не через весь хол. Більшість забивала на хмільний напій – у глядацький зал з ним все одно не пускали.

Фото УНІАН

Щоправда, перед фіналом черга утворилася у фан-містечко - попри холоднечу і мряку шанувальники шоу хотіли долучитися до події.

Диво 6. Кольорова веселка над Києвом

Стара, брудна і сталева дуга над схилами Дніпра раптом перетворилася на кольоровий життєствердний символ.

До конкурсу Арку Дружби народів пофарбували у п'ять кольорів веселки.

Ще один спадок радянської сірості зник, і прогресивний Київ з вдячністю зітхнув.

Щоправда, через Правий сектор арку пофарбували не повністю – паралель з ЛГБТ-спільнотою (на їхній веселці – шість кольорів – ред..) налякала українських націоналістів більше, ніж закарбована у металі насильницька дружба з Росією.

Але попри все диво з'явилося – більшість веселки таки встигли привести у людський вигляд.

Диво 7. Шоу без спізнень

Звісно, ніхто б не ризикнув затримати прямі ефіри шоу, які транслюються у 42 країнах. Але ж було ще шість репетицій, на які також запросили глядачів…

От дехто вже надумав запасатися поп-корном, адже очікування у 1,2, а то і 5 годин на концертах – традиція давня і славна. Аж ні, поп-корн довелося ховати у сумки, адже усі шоу починалися без запізнень. Знову ж таки, чарівна сила відповідальності…

Глядачі комфортно насолоджувалися шоу, в якому переміг португалець Сальвадор Собрал. В чомусь - теж диво, хоч і не українське... Адже співав хлопець португальською і замість відвертати увагу гігантськими декораціями, зробив акцент на щирості та емоційності. І публіку це неабияк пройняло.

Що б не казали, Євробачення стало прикладом успішного бізнес-кейсу. А організаційні навички ледь не зайві для країни, де проходять реформи. Звісно, ми не дуже змінили країну після першого Євробачення у 2005-му та й після Євро-2012 позитивних зрушень не побачили. Але наразі з'явився новий шанс провести роботу над помилками – задіявши цей маленький досвід, побудувати по-справжньому цивілізовану і європейську державу, в яку хочеться запрошувати гостей.

ФОТО: Ольга Черниш, Олександр Хоменко/Depo.ua