Кого оберуть мерами в найбільших містах України

Дійсно, місцеві ради не будуть вирішувати питання ані про контрактну армію, ані навіть про тарифи на газ - все це у виключній компетенції центральної влади.

У цьому плані винятком можна назвати вибори мерів. Претендентам на посаду міського голови волею-неволею доводиться говорити насамперед про те, як вони будуть вирішувати міські проблеми, а не про свої політичні вподобання. Серед кандидатів у мери з'явилася навіть мода на показну аполітичність, відстороненість від політичних баталій, що йдуть «десь там, за хмарами», на рівні верховної влади. Мало не всі намагаються показати себе міцними господарниками або, на худий кінець (якщо зовсім немає відповідного досвіду), грамотними управлінцями та фахівцями-професіоналами.

Напрошується висновок, що мерами українських міст оберуть господарників та управлінців, а не політиків. Але парадокс в тому, що скрізь мерами стануть саме політики. Причому найдосвідченіші господарники якраз і є найбільш  бувалими політиками. Бо досвід господарювання, особливо у великих містах, можна було заробити тільки в умовах постійного пристосовування до існуючих політичних сил. Більшість мерів та інших «міських господарників» розвивали в собі здатність до мімікрії, перефарбовуючись після кожної зміни влади, комусь вдавалося обмежуватися компромісами, хтось шукав захисту у опозиції, але в стороні від політики не був ніхто.

Післявиборчий період особливо гостро буде проходити в тих містах, де у партій влади не знайшлося кандидатів-переможців і їй мимоволі доведеться пристосовуватися до складної дійсності (наприклад, у Харкові чи Дніпропетровську), а подекуди, якщо дозволить конфігурація більшості в міськраді, і «нагинати» «чужих» мерів. Від нових господарів міст також можна чекати сюрпризів, коли вони, звичайно ж, «в інтересах міста і городян» - почнуть змінювати політичну прописку або ж оголошувати про свій союз «з найбільш шанованою в місті політичною силою».

Чи буде в Києві повторення "Ель Класико"

За даними останніх соцопитувань, чинний мер Києва Віталій Кличко без проблем виходить у другий тур виборів, а там його чекають або 77-річний Олександр Омельченко, або троєщинський «джентльмен удачі» Борислав Береза. Серед експертів дуже популярна версія про те, що Олександра Олександровича «політично реанімували» виключно для того, щоб створити для Кличка комфортні умови участі у другому турі виборів. Тому що в разі виходу туди Берези проти Кличка почне працювати його високий антирейтинг - через невдоволення киян відсутністю видимих ​​результатів його мерства. Ще одна причина «реанімації» - за рахунок рейтингу Омельченка провести в Київраду список партії «Єдність».

Віталій Володимирович і Олександр Олександрович сходяться в сутичці за крісло столичного міського голови не вперше. Саме участь недосвідченого в політичних баталіях Кличка в мерських виборах 2006 р. зіграло злий жарт з обома кандидатами. Поки вони суперничали, в мерії опинився Леонід Черновецький. Вдруге ображений на весь світ Омельченко намагався взяти реванш на позачергових виборах у травні 2008-го. І отримав всього лише 2,5%, а Кличко тоді став третім з 17,97% (після Черновецького та Олександра Турчинова). І ось чергова зустріч «міцного господарника» Омельченка, за яким ностальгують тисячі киян переважно похилого віку, і Кличка -  вже в статусі діючого градоначальника.

Геннадій Кернес

Кернес на прикупі

Ще 26 березня Генпрокуратура передала до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо мера Харкова Геннадія Кернеса і двох його охоронців, підозрюваних у викраденні і побитті учасників Євромайдану в березні минулого року. Тоді багатьом здалося, що Геннадій Адольфович незабаром приєднається до когорти віп-втікачів, і вже у всякому разі мало хто всерйоз розглядав перспективу збереження ним мерського крісла. Проте суд перетворився на фарс - після дев'яти попередніх засідань наприкінці вересня було вирішено почати розглядати справу по суті. Жовтень цікавих новин на тему суду не приніс. Тим часом Кернес сьогодні - абсолютний фаворит місцевих виборів. Він прямо веде діалог з Банковою, як і раніше всеосяжно керує містом і уклав важливий для свого майбутнього альянс - з Ігорем Коломойським, включившись в кампанію від партії «Відродження».

Якби центральна влада дійсно планувала всерйоз поборотися з Кернесом в його вотчині, єдиний узгоджений кандидат мав бути оголошений ще тоді, коли в крісло глави ОДА замість Ігоря Балути сіл Ігор Райнін. Однак кандидат від БПП «Солідарність» об'явився всього за півтора місяці до закінчення кампанії - ним став бізнесмен, депутат Харківської облради Олександр Давтян. Відверто слабкий суперник для Кернеса. Тож, єдина інтрига виборів у Харкові - чи буде другий тур. Піар-машина Кернеса щосили працює на задачу розхолодити протестний електорат. Мовляв, навіщо приходити, якщо вже все ясно. Чим нижчою буде явка, тим краще для діючого мера.

Велика інтрига Дніпропетровська

На посаду мера Дніпропетровська президентська партія висунула народного депутата Максима Курячого. Рік тому він був обраний до парламенту в одному з округів у Дніпропетровську, вигравши важку кампанію в іншого відомого в місті політика - Загіда Краснова (27,9 проти 27,2%). На тих виборах підтримка «Опозиційного блоку» і Блоку Петра Порошенка була в Дніпропетровську приблизно однаковою - в межах 21-23%. Сьогодні в трійку партій-фаворитів входить також «Укроп», контрольований Ігорем Коломойським, рейтинг якого порівняємо з рейтингами «ОБ» і БПП «Солідарність». При цьому у Курячого є невелика тактична перевага - він просто спостерігає, як висуванець «Укропу» Борис Філатов і кандидат від «Опоблоку» Олександр Вілкул, що вважаються основними фаворитами, методично знищують рейтинги один одного ріками чорного піару. З боку Філатова йдуть докладні розповіді про те, як Вілкул за часів Януковича, будучи губернатором, поклав Дніпропетровщину під Ахметова, а з боку Вілкула викладають настільки ж цікаві історії про те, як жилося Дніпропетровщині під Коломойським, коли той був губернатором, а Філатов - його замом. У Дніпропетровську вже жартують, що ця «битва титанів» може перетворитися на «битву «Титанік», в якій обидва учасники стануть одне для одного айсбергами. Між тим, у Курячого є шанси пройти у другий тур, а там навіть поборотися за перемогу - у Дніпропетровську зростає втома від олігархічних кланів, які вважають місто своєю вотчиною. Загалом на сьогодні шанси всіх трьох кандидатів приблизно рівні.

Перемога як Філатова, так і Вілкула вкрай невигідна центральній владі. У першому випадку Петру Порошенку доведеться знову домовлятися з Коломойським, причому у власника «Привату» на цих переговорах козирів стане більше. У другому - стратегічна область фактично відійде під контроль Ахметова, і вже з ним доведеться вести переговори з більш слабкої позиції. Тому інтригу виборів міського голови Дніпропетровська можна сміливо вважати основною інтригою місцевих виборів в масштабі країни. Яким би не був їхній результат, він дуже сильно вплине на майбутні політичні розклади на самій верхівці.

Сергій Ківалов

Чого злякався Ківалов

Вибори мера Одеси принесли сенсацію ще до голосування: про припинення своєї кампанії заявив Сергій Ківалов, який вважався головним претендентом на вихід у другий тур разом з нинішнім мером Геннадієм Трухановим. Обидва вони екс- «регіонали», тільки Труханів йде від партії «Довіряй справам», а Ківалов висунувся від своєї Української морської партії (своєї в самому буквальному сенсі: вона офіційно називається Українська морська партія Сергія Ківалова).

Тепер одеська інтрига посилилася: хороші шанси на вихід у другий тур отримав кандидат від БПП «Солідарність» Олександр Боровик, який працює зараз радником губернатора Міхеїла Саакашвілі. Труханов має як чималий рейтинг, так і солідний антирейтинг. Нове обличчя в демократичному таборі може згуртувати і мобілізувати «антитрухановський» протестний електорат.

Однак загадкою залишаються мотиви Ківалова. Можна точно сказати, що останнім часом у своїй політичній активності їм рухає насамперед страх. Переобравшись до парламенту від Приморського району Одеси, він заспокоївся і притих, побоявся вступати в яку-небудь з фракцій, створених колишніми «регіоналами», і досі числиться позафракційним. Схоже, головним його інтересом стала особиста депутатська недоторканність, проте досвід деяких його колег показав, як легко її зараз втратити. Можливо, Ківалов пішов у мери Одеси саме тому, що ця посада здалася йому більш надійним притулком, а може бути, він став занадто боятися за свій «замок Гаррі Поттера» та інше майно. Але далі стало ще страшніше. Сам Ківалов каже, що його злякала граната, яка розірвалася у дворі його будинку. Саакашвілі стверджує, що Ківалов злякався «реальних кримінальних справ з  фальсифікацій, які проти його групи підготувала прокуратура області і про яких він добре обізнаний від інформаторів, що ще залишилися в прокуратурі». У кожному разі Ківалов стурбований зараз своєю особистою безпекою, а не проблемами Одеси, і намагається домовитися з владою про якісь гарантії.

Микола Фролов

У Запоріжжі зіткнулися інтереси Ахметова та Богуслаєва

Хоча у виборах мера Запоріжжя бере участь нинішній міський голова Олександр Сін, але його вихід у другий тур виглядає дуже проблематичним. Набагато більше шансів мають два інших кандидати - Володимир Буряк і Микола Фролов.

Буряк буде фігурувати в бюлетенях як безпартійний самовисуванець, головний інженер ПАТ «Запоріжсталь». Фактично ж це кандидат від Ріната Ахметова, під контроль якого «Запоріжсталь» перейшла в 2011 р. Ахметов має намір перетворити Запорізьку область у свою нову базову вотчину замість Донбасу, і для цього йому дуже бажано мати свого мера обласного центру, тим більше що в Запоріжжі перереєструвалися багато донецьких компаній, що належать Рінату Леонідовичу.

Фролов висунутий від Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Рік тому на парламентських виборах Микола Олександрович переміг в одному з округів у Запоріжжі, на той момент він був ректором Запорізького національного університету та досі зберігає цю посаду. Рейтинг «Солідарності» в місті не надто високий, та й губернатор Григорій Самардак володіє недостатнім ресурсом, щоб Фролов міг перемогти виключно завдяки підтримці президентської партії. Але знайшлася ще одна впливова в місті сила, зацікавлена ​​в тому, щоб мером став Фролов, а не Буряк. Це фактичний власник ПАТ «Мотор Січ» В'ячеслав Богуслаєв, який у минулому році, як і Фролов, був обраний до парламенту в одному з округів у Запоріжжі. Хоча В'ячеслав Олександрович публічно дистанціюється від президентської команди (у парламенті він записався в групу «Воля народу») і нерідко критикує її, але в стратегічних для свого підприємства питаннях виступає як союзник Президента, оскільки «Мотор Січ» має кілька великих держзамовлень на виробництво авіадвигунів для Збройних сил України. Своїх людей в міськраду Богуслаєв веде у списку партії «Нова політика», і з її фракцією Фролову доведеться розділити владу в місті, якщо, звичайно, він стане мером.

Адрій Садовий (Фото УНІАН)

Львівське рівняння з одним відомим

«Те, що буде другий тур, - безперечно. Хто вийде в нього? Ну, ще не факт, що це буде діючий міський голова», - так днями прокоментував можливі підсумки мерських виборів у Львові губернатор Олег Синютка. Олег Михайлович багато років був вірною правою рукою Андрія Івановича, займаючи посаду першого зама градоначальника. Ідея потролити колишнього шефа продиктована не логікою, а бажанням прорекламувати кандидата від БПП «Солідарність», народного депутата Оксану Юринець. Ось хто, на думку губернатора, має всі шанси потрапити в другий тур: «Вона дуже професійна і перспективна людина. Я думаю, з неї вийде хороший господар міста». Хоча аж ніяк не факт, що кампанія Оксани Юринець за підтримки впливових у місті братів-бізнеменів Богдана та Ярослава Дубневичів розмиває електорат саме Садового. У тій же мірі вона конкурує і за голоси, які можуть бути віддані народному депутату, екс-гендиректору медіахолдингу «ЗІК» Дмитру Добродомову. Подейкують, що він зі своїм «Народним контролем» нині є основним реципієнтом допомоги від Ігоря Кривецького, народного депутата минулого скликання від «Свободи» (злі язики називають його Пупсом - нібито таке прізвисько він мав колись у кримінальному угрупованні Вови Морди). «Народний контроль» ідеологічно побудований за лекалами «Самопомочі» і дійсно перетягнув до себе якусь частину прихильників партії мера. Але, якщо вірити внутрішній соціології Садового, не дуже велику. Також без особливої ​​надії на високий результат закінчує кампанію кандидат від «Свободи», екс-віце-спікер парламенту Руслан Кошулинський.

Александр Вилкул

Вілкул-старший не отримає легкої перемоги

Кривий Ріг вважається основним «заповідником» прихильників «Опозиційного блоку» на Дніпропетровщині. А пост міського голови розраховує зберегти Юрій Вілкул - батько Олександра Вілкула, який балотується в мери Дніпропетровська. Втім, парламентські вибори показали, що в місті вистачає тих, хто втомився від влади колишніх «регіоналів». Кривий Ріг був поділений на три мажоритарних округи, в яких кандидати від БПП набрали 26,3% (Віталій Олійник), 20,5% (Інна Рубан) і 28,4% (Костянтин Усов). Усову цього результату навіть вистачило для перемоги. Однак на мерські вибори від БПП «Солідарність» висунуть головлікаря Криворізької міської лікарні №2 Олександра Світловського, який раніше працював начальником управління охорони здоров'я виконкому міськради, - це сильно нагадує «договірняк» з Вілкулом.

Команда Ігоря Коломойського заходить на місто двома колонами. Основним суперником Вілкула-старшого вважається Костянтин Караманіц, що йде від «Відродження»,  син Федора Караманіца, голови правління Крівовожского залізнорудного комбінату (яким спільно управляють група «Приват» і Рінат Ахметов). Проти Караманіца Вілкули борються особливо активно: рішенням виконкому в місті демонтовані всі білборди з рекламою «Відродження», а жителям посилено розповідають про «економічні злочини» сім'ї Караманіців. А протестний по відношенню до місцевої влади електорат готується підібрати кандидат від «Укропу» - депутат міськради Кривого Рогу, колишній командир добровольчого батальйону «Кривбас» Микола Колесник.

І Караманіц, і Колесник мають шанси показати результат, який забезпечить другий тур виборів. Однак виграти там у Вілкула-старшого буде дуже складно.

Юрій Гранатуров

Гранатуров може програти Дятлову

У Миколаєві розгорнулася боротьба між двома екс- «регіоналами», лояльним до влади, Юрієм Гранатуровим, нинішнім мером міста корабелів, і Ігорем Дятловим, що представляє «Опоблок». Гранатуров, нагадаємо, висунутий від партії «Наш край», яку називають проектом Банкової. З перших днів кампанії Юрій Ісайович зайняв лідируючі позиції, він давно налагодив добрі відносини і з головою Миколаївської ОДА Вадимом Меріковим, і з чиновниками в київських кабінетах. Результат не змусив себе чекати - від президентської партії балотується безпечний для Гранатурова ректор Чорноморського університету Леонід Клименко.

Але пройти кампанію, як по маслу, у Гранатурова не вийде. Екс-глава Миколаївської облради Дятлов набагато молодше чинного градоначальника, вміло грає як на невдачах мера, так і на настроях протестного до нинішньої влади електорату (близько 15-20% миколаївців). Якщо в першому турі розрив між Гранатуровим і Дятловим виявиться невеликим, у другому можна буде очікувати перемоги будь-якого з кандидатів.

Вадим Бойченко

Маріуполь йде за Ахметовим

Владі не вистачило півтора роки, щоб сформувати в стратегічно важливому прифронтовому місті боєздатну команду. Тому на місцевих виборах «Опозиційний блок» виступає безумовним лідером електоральних симпатій. Це означає, що Рінат Ахметов отримає власну більшість у міській раді. А для повного контролю над містом власник СКМ готується посадити в крісло мера свою людину - директора з персоналу ММК ім. Ілліча Вадима Бойченка. Оскільки в Маріуполі розташовані основні підприємства СКМ, де трудяться тисячі городян, то схилити їх до підтримки кандидата Бойченка було не так уже й важко. З рештою, протягом останніх місяців активно працював агітпроп місцевого штабу «Опоблоку».

Основним конкурентом Бойченка в якості кандидата від влади міг би стати чинний мер Маріуполя Юрій Хотлубей. Але після дружньої розмови з представниками команди Ахметова він відмовився від мерських амбіцій і йде в депутати міськради від проекту «Наш край». А кандидатом від БПП «Солідарність» став Ігор Решетняк, з 2007 р перебуває на пенсії, а до цього десять років пропрацював старшим оперуповноваженим з особливо важливих справ управління по боротьбі з корупцією в ДПА Донецької області. На парламентських виборах в 2012 р. Решетняк балотувався по округу №58 (Маріуполь) і став третім з результатом 11,4%, а на торішніх в цьому ж окрузі - другим, набравши 8,3%.

Сергій Моргунов

Наступник Гройсмана поза конкуренцією

Переїхавши до Києва, уже колишній вінницький міський голова Володимир Гройсман залишив на господарстві Сергія Моргунова, з яким в тісній зв'язці працював з 2006 р. Тоді Володимир Борисович вперше виграв мерські вибори, а Сергій Анатолійович в перший раз був обраний секретарем Вінницької міськради. За результатами місцевих виборів 2010 р. вони були переобрані на свої посади. З лютого минулого року Моргунов суміщає посади секретаря міськради та в. о. міського голови. Гройсман зі столиці намагається тримати руку на пульсі, але всі важелі оперативного управління вже зосереджені у Моргунова. При цьому Вінниця прожила півтора року без будь-яких потрясінь. Тобто Моргунов справляється з обов'язками і сприймається міською громадою як «законний» наступник Гройсмана. Мабуть, Вінниця - перша в списку міст з населенням понад 90 тис., де з найменшою вірогідністю слід очікувати другого туру мерських виборів.

До офіційного старту кампанії голова Верховної Ради взяв одноденну відпустку, щоб презентувати в рідному місті партію «Вінницька європейська стратегія». Під цим брендом його команда пішла на місцеві вибори на чолі з Моргуновим - окремо від БПП «Солідарність». Остання обставина показує, що Петро Порошенко і Володимир Гройсман вирішили розділити відповідальність за дуже важливий для обох регіон, хоча на центральному рівні, звичайно ж, залишаються єдиною командою. Так що основна інтрига виборів у Вінниці не в тому, хто стане мером, а в якій пропорції «Вінницька європейська стратегія» і БПП «Солідарність» поділять голоси вінничан.

Володимир Миколаєнко

 Мер з «Укропа» проти екс-мера з «Нашого краю»

На виборах Херсонського міського голови два основні конкуренти - нинішній градоначальник Володимир Миколаєнко і попередній мер Володимир Сальдо. Решта кандидатів, у тому числі Олена Урсуленко від БПП, практично не мають шансів на вихід у другий тур.

Сальдо керував містом десять років - з 2002-го по 2012-й, з 2006-го очолював міську організацію «регіоналів». На парламентських виборах 2012 р. він став висуванцем ПР в окрузі №182 (з центром у Суворовському р-ні Херсона) і переміг, набравши 38% голосів. А містом залишилася керувати його права рука - секретар міськради Зоя Бережна.

Відразу після революції фракція ПР у міськраді саморозпустилася, Бережна подала у відставку. Секретарем міськради був обраний Миколаєнко, що і стало для нього трампліном на пост мера. 25 травня 2014 року він отримав 36% голосів, у кілька разів випередивши найближчих конкурентів. Сальдо тоді не балотувався, оскільки міцно тримався за своє парламентське крісло і депутатську недоторканність. ЗМІ повідомляли, що він підозрюється у сепаратизмі і спробах організувати на Херсонщині «референдум, як в Криму».

У жовтні на виборах до парламенту Сальдо знову балотувався в окрузі №182 вже в якості безпартійного самовисуванця, але посів лише третє місце з результатом 19%. Зараз він йде на вибори мера від партії «Наш край», очолюючи заодно її список до міськради. Кандидат від БПП у депутати міськради Олег Зайченко стверджує, що Сальдо має в якості підтримки першого заступника голови президентської адміністрації Віталія Ковальчука. Коли міськвиборчком відмовився реєструвати Сальдо, Центрвиборчком розпустив міськвиборчком, сформував новий і зобов'язав його зареєструвати цього кандидата. Хоча той же ЦВК не допустив до виборів партію «Блок Володимира Миколаєнка», через що меру довелося балотуватися шляхом самовисування. Кількох людей з його команди приютив у своєму списку «Укроп», а сам Миколаєнко тепер публічно виступає на підтримку цієї партії.

Владислав Атрошенко

Атрошенко хоче формалізувати статус

Народний депутат Владислав Атрошенко, що має статус неформального «куратора від Банкової» в Чернігівській області, надумав повернутися з Києва на малу батьківщину в якості міського голови Чернігова. З ним намагаються конкурувати діючий градоначальник Олександр Соколов, керуючий обласним центром з 2001 р., і перший заступник мера Микола Миргородський, за яким стоїть сильний регіональний осередок партії «Батьківщина». Однак шансів у них небагато. Атрошенко на останніх парламентських виборах переміг в окрузі №206 (м. Чернігів), отримавши 51,34% голосів. Очевидно, Владислав Анатолійович буде щосили прагнути закінчити справу в першому турі. Тут йому в допомогу підтримка голови облдержадміністрації Валерія Куліча, що є давнім вірним соратником Атрошенка і брендом партії «БПП «Солідарність», за яку минулої осені проголосувало 25% жителів Чернігова.

Олександр Мамай

 «Матч-реванш» Матковського і Мамая

Вибори мера Полтави будуть являти собою «матч-реванш» попередніх виборів, що відбулися п'ять років тому. Колишній градоначальник Олександр Матковський має намір повернути своє крісло, відібравши його у нинішнього міського голови Олександра Мамая.

Матковський переміг в 2006 р, будучи кандидатом від «Батьківщини». Мамай, який володіє сільгосппідприємством «Інтер-Агро» - однією з найбільших агрофірм на Полтавщині, тоді теж висунувся, але потім зняв свою кандидатуру. До наступної кампанії він підготувався серйозніше: у 2009 р. заснував громадське об'єднання «Наш дім - Полтава», яке назвало своєю метою благодійну допомогу і підтримку найбідніших верств населення. З січня 2010 р. розгорнулася «соціальна програма» Мамая, в рамках якої проводилася видача продуктових наборів жінкам-пенсіонеркам. На виборах мера в жовтні 2010 р. Мамай балотувався від партії «Совість України» і отримав 61,6% голосів, а Матковський - тільки 14,3%.

У липні 2012 р. на обласній партконференції Партії регіонів було оголошено, що Мамай проміняв «Совість України» на партквиток ПР. Проте зараз він знову балотується на пост мера від «Совісті України». А кандидатуру Матковського висунув Блок Петра Порошенка «Солідарність».

Втім, у Мамая і Матковського є серйозні конкуренти. З одного боку, це губернатор Полтавщини часів Януковича Олександр Удовиченко, з яким Мамай в ті часи дуже тісно співпрацював. У 2010 р. Удовиченко підтримав Мамая, але зараз вирішив висунутися сам від партії «Рідне місто». Хоча Удовиченко очолював обласну організацію ПР, але тепер намагається переконати полтавчан у тому, що він не «регіонал», а господарник. Не виключено, що Удовиченко вийде в другий тур замість Мамая.

З іншого боку, від «Свободи» висунутий народний депутат Юрій Бублик. Рік тому він переміг на парламентських виборах в окрузі №145, що включає Київський район міста Полтави і два сільських райони. Якщо Бублик відбере багато голосів у Матковського, то у другий тур можуть вийти Мамай і Удовиченко.

Одарич проти всіх

Чинний міський голова Черкас Сергій Одарич під час своєї першої мерської каденції в 2006-2010 рр. воював з колишніми соратниками з «Батьківщини». У 2010-2014 рр. воював з «регіоналами», що зуміли усунути його з займаної посади. Сьогодні Одарич знову воює - одночасно з президентською командою, «Опозиційним блоком» і «біло-серцевими». Хто саме з названих конкурентів замовив зняття мера Черкас і його команди з «Партії вільних демократів» з виборів - розібратися складно, оскільки Одарича не люблять всі, а він платить усім взаємністю. Однак місцевий міськвиборчком відпрацював це замовлення на совість, відхиливши всі протести і прохання «вільних демократів».

У результаті скандал дійшов до Києва, і Центрвиборчком вирішив розігнати черкаську ТВК, повернувши Одаричу та його соратникам право бути обраними. Юридична тяганина ще триває, але, швидше за все, чинний мер таки побореться за переобрання і проведе у міськраду список «вільних».

Другий ймовірний кандидат на перемогу в Черкасах - нинішній секретар міськради та висуванець від БПП «Солідарність» Олександр Радуцький. Він добре відомий городянам, багато місяців трудився над своїм іміджем і має підтримку адміністративної вертикалі в області. Якби скандал з Одаричем закінчився його зняттям з виборів, Радуцький був би основним зисконабувачем.

Андрій Деркач (фото УНІАН)

Деркач тисне на «Батьківщину»

Після «дещербанізаціі» області сумчани воліють голосувати за мерів-політиків, а не господарників. У 2006 р. вибори виграв Геннадій Мінаєв, який активно відзначився за часів першого Майдану зі своїм проектом «Нічний дозор». У 2010-му на хвилі колишньої слави він зумів повторно виграти вибори. І втратив пост градоначальника після другого Майдану - був відставлений міською громадою як той, що мав занадто тісні зв’язки з «регіоналами». Торік дострокові вибори виграв представник «Батьківщини» Олександр Лисенко. Сьогодні він намагається зберегти за собою це крісло, але знаходиться в непростих умовах - на тлі серйозного роздраю в міському комунальному господарстві.

Використовуючи специфіку моменту, хоче провести свою людину в мери неформальний куратор Сумщини, народний депутат Андрій Деркач. Застосовується схема з двома кандидатами і одним «клоном». По-перше, балотується 70-річний Анатолій Єпіфанов - перша особа сумської політики часів Леоніда Кучми. Для сумчан він батько-засновник розташованої в місті Української академії банківської справи, людина, чиї якості господарника точно не поступаються компетенціям Лисенка. Його завдання - переполовинити або хоча б серйозно прорідити число прихильників чинного мера. По-друге, «відкусить» якусь частину голосів 22-річний безробітний електрозварник Олександр Іванович Лисенко, який в бюлетені стоятиме акурат перед Олександром Миколайовичем. По-третє, їх спільний внесок повинен забезпечити другий тур, куди з високою ймовірністю пройде неформально підтримуваний Деркачем Сергій Клочко (однофамілець губернатора Миколи Клочко). У цього кандидата хороша «кредитна історія» - в 2005-2006 рр. він був секретарем Сумської міськради і виконував обов'язки міського голови; в 2006-му на мерських виборах посів друге місце, поступившись Мінаєву; в 2006-2011 рр. обіймав посаду заступника голови облради; в 2014-му знову був другим на виборах градоначальника; восени минулого року на парламентських виборах у міському мажоритарному окрузі зібрав 14,9 тис. голосів (програв Олегу Медуниці). Тобто Сергій Клочко - відомий місцевий політик, багато років користується стабільною підтримкою сумчан. Якщо у другому турі на нього, крім іншого, попрацює бренд БПП «Солідарність», він може виграти у Лисенка. (Кандидат від президентської партії, молодий активіст, начальник управління молоді та спорту Сумської ОДА Дмитро Лантушенко бере участь у кампанії за олімпійським принципом.)

Сергій Сухомлин

У Житомирі «Солідарність» зійшлася з «Батьківщиною»

Передвиборчу ситуацію в Житомирі жартома називають поділом заслуг між в. о. мера Любов'ю Цимбалюк та її замом Сергієм Сухомлином. Так буває, коли начальник і підлеглий стають конкурентами на виборах. Сухомлин розраховував збільшити собі поле для маневру, звільнившись з мерії, і побудувати кампанію як би з опозиції до місцевої влади. Але депутати міськради двічі відхилили прохання про відставку заступника міського голови.

З іншого боку, змагаються не просто начальниця і підлеглий, а висуванці двох партій парламентської коаліції - БПП «Солідарність» і «Батьківщини».

Більшість експертів упевнені в неминучості другого туру, проте не так категоричні щодо складу його учасників. У Сухомлина може бути й інша суперниця - Наталія Чиж, кандидат від «Самопомочі». Вона відома в місті завдяки мережі юридичних приймалень, комп'ютерним курсам, волонтерському центру і навіть кружками для пенсіонерів. Її результат може стати сюрпризом для Цимбалюк. Кажуть, що в житомирському штабі кандидати від БПП «Солідарність» вельми остерігаються подібного повороту, оскільки впевнені, що Сухомлину буде легше перемогти Цимбалюк, яка за час перебування на посаді в. о. мера встигла набратися негативу, аніж не заплямовану ніякими скандалами кандидатку від «Самопомочі».

Костянтин Чернилевський

 Розкол у «Батьківщині» допоможе «Солідарності»

Ще навесні місцеві ЗМІ в один голос стверджували: основним претендентом на посаду мера Хмельницького буде в. о. міського голови, соратник Юлії Тимошенко Костянтин Чернілевський. Але влітку в міській «Батьківщині» стався розкол, через який Чернілевський йде в мери самовисуванцем, а від партії балотується депутат Верховної Ради чотирьох попередніх скликань Олег Лукашук. На минулорічних виборах до парламенту він отримав в списку «Батьківщини» 50-е місце, яке виявилося непрохідним, і тепер дуже хоче повернутися у велику політику.

Дуже сподівається на дезорієнтацію електорату «біло-сердечних» депутат міськради, кандидат від БПП «Солідарність» Сергій Мандзій. Спочатку він вів кампанію під брендом громадської організації «Сильне місто». Але потім зумів вибити собі статус кандидата від президентської партії. Мандзій - давній друг попереднього мера, Сергія Мельника, який керував містом з 2006 по 2014 рр. Мельник був єдиним мером обласного центру, який за часів Януковича зберіг членство в «Батьківщині». Він залишався в цій партії і тоді, коли висунувся в парламент по 187-му округу в обласному центрі, але, здобувши перемогу, зволів вступити у фракцію БПП.

Серйозно збільшує шанси Мандзія відсутність у списку кандидатів представника партії «За конкретні справи». Це іміджевий проект сімейства Герег, що вважаються серйозним центром впливу в області. Список партії в облраду веде особисто народний депутат Олександр Герега. Довгий час по місту ходили чутки, що його дружина Галина Герега (була секретарем Київради минулого скликання і керувала мерією після відставки Леоніда Черновецького) буде балотуватися на пост міського голови Хмельницького. Однак вона не тільки не пішла в мери, але прізвища Герега немає і на чолі списку «За конкретні справи» в міськраду обласного центру. Швидше за все, Олександру Герезі пояснили, що власне Хмельницький - це не його територія, і обережний співвласник «Епіцентру» вирішив за прапорці не заходити.

Олексій Каспрук

Каспруку заважають «газовики»

У Чернівцях конкурують нинішній градоначальник - креатура «фронтовиків» Олексій Каспрук, екс- «регіонал» Віталій Михайлішин і висуванка від БПП «Солідарність» Наталія Якимчук. На думку місцевих політологів, Каспрук міг би виграти в першому турі, але Арсеній Яценюк, точніше його найближчий соратник Максим Бурбак, чиєю людиною вважають мера Чернівців, не домовилися з президентською партією про єдиного кандидата.

Основним конкурентом Каспрука є колишній секретар міськради, висуванець партії «Рідне місто» Віталій Михайлішин. Нагадаємо, в березні 2011 р. під його кураторством в місті був здійснений переворот: депутати міськради висловили недовіру багаторічному меру Чернівців Миколі Федоруку. Михайлишин, будучи секретарем міськради, де-факто очолив місто і керував ним до 20 лютого 2014-го. Він був відставлений тими ж депутатами, якими довго диригував, під страхом народного гніву після перемоги Майдану. Однак на тому неприємності для Михайлішина і закінчилися. А тепер про нього говорять як про реального претендента на другий тур виборів.

У столиці Буковини підозрюють: екс-секретарю міськради уникнути відповідальності вдалося завдяки заступництву «газовиків», які непогано влаштувалися при новій владі. Поборотися за Чернівці для цієї групи питання принципу. Це не тільки мала батьківщина Яценюка і багатьох людей з його найближчого оточення, але і місто, в якому проходило становлення Дмитра Фірташа.

Неможливо довести, що саме «газовики» вплинули на рішення президентської партії відправити на вибори свого кандидата в піку команді прем'єра. Але участь Наталії Якимчук реально ускладнює життя Каспруку. З одного боку, додатковим вантажем на нього лягає політична девальвація бренду «Народний фронт». З іншого - присутність у бюлетені кандидата від БПП «Солідарність» дає сигнал виборцю, що в Києві на Каспрука не ставлять. Нарешті, не слід забувати, кандидат від президентської партії - не тільки шанована в місті людина, професор Чернівецького університету, а й дружина прокурора області Миколи Якимчука. Так що Чернівці здатні піднести сюрприз, який ускладнить відносини між прем'єрською і президентською командами на центральному рівні.

Володимир Хомко

Мер-самовисуванець проти людини Яценюка

Головним конкурентом Володимира Хомка, нинішнього градоначальника Рівного, вважається Дмитро Якимець, який очолює «Рівненський громадський контроль». Цю організацію Якимець заснував на початку 2013 р. незабаром після свого переїзду до Рівного, до того він жив у Сарнах - райцентрі на півночі Рівненщини, був там приватним підприємцем, очолював фракцію «Фронту змін» у райраді. У Рівному він зберіг зв'язки з командою Арсенія Яценюка, був активним учасником революційних подій. Тому нікого не здивувало, коли він став кандидатом від «Народного фронту» на виборах до парламенту по 152-му округу, який охоплює майже весь обласний центр. Якимець посів друге місце, програвши з рахунком 17,8% проти 24,5% висуванцю «Свободи» Олегу Осуховському. У листопаді-грудні, коли вирішувалося питання про губернатора Рівненщини, Яценюк просував на цей пост саме Якимця, але область дісталася Віталію Чугуннікову з БПП. У нинішніх місцевих виборах «Народний фронт» не бере участь, але це не зв'язало руки Якимцю, який очолив облорганізацію партії «Громадський контроль». Вона ще 14 вересня висунула Якимця на пост мера, представила свій список кандидатів у міськраду і програму «Рівне - нове місто».

А ось місцева організація БПП «Солідарність» довго не могла визначитися, чи підтримати нинішнього градоначальника. Хомко керує містом з кінця 2008 р, до того очолював облводоканал. Але його імідж господарника зіпсований багаторічною лояльністю до Януковича. Після роздумів президентська партія вирішила висунути на посаду міського голови власника ТОВ «Сталь-М», члена виконкому міськради Олексія Муляренка. У минулому році він був кандидатом від БПП по 153-му округу, який охоплює малу частину Рівного, Острогу і чотири сільських райони, але програв висуванцю «Народного фронту» Юрію Вознюку з рахунком 27,5% проти 35,7%. На виборах мера Муляренко буде переманювати електорат і у Якимця, і у Хомка, якому довелося стати самовисуванцем. Але пробитися в другий тур йому буде нелегко навіть за допомогою губернаторського ресурсу.

Андрій Табалов

Сутичка м'ясника з молочником

Лідерами мерської гонки в Кіровограді є висуванець «Нашого краю» Андрій Табалов і кандидат від БПП «Солідарність» Андрій Райкович. Третій фаворит - екс- «регіонал», самовисуванець Артем Стрижаков. Швидше за все, його місія зведеться до того, щоб стати зручним спаринг-партнером для провладних кандидатів - Табалова або Райковича, - якщо виборці в першому турі раптом запалять червоне світло перед кимось із них.

Шанси Табалова і Райковича оцінюються приблизно однаково. Обидва - відомі підприємці. Райкович очолює м'ясокомбінат «Ятрань», Табалов - молочну компанію «Волошкове поле». За останніми тягнеться неприємний шлейф. Нагадаємо, батько і син Табалови в 2012-му були обрані до парламенту під брендом об'єднаної опозиції і, отримавши мандати, відмовилися вступити у фракцію «Батьківщини». За що колишні колеги охрестили Табалових «тушками» і організували їм жорстку обструкцію. Втім, судячи з лідируючих позицій Табалова-молодшого в боротьбі за крісло мера Кіровограда, виборці цю історію вже забули.

Райкович має менше скелетів у шафі. У 2012-му він був довіреною особою Олександра Шаталова - кандидата в депутати від Партії регіонів, креатури тодішнього губернатора області, а нині одного з лідерів «Опозиційного блоку» Сергія Ларіна. Шаталова обіграв якраз Андрій Табалов. Але такі дрібниці тим більше ніхто не пам'ятає.

Звертає на себе увагу відсутність потоків компромату - звичайна справа, коли рейтинги конкурентів приблизно однакові. Однак у Кіровограді кажуть, що кандидатури Райковича і Табалова були узгоджені з представниками місцевого великого бізнесу, тому між ними і немає жорсткої конкуренції - обидва змушені тримати своїх штабних в рамках пристойності. Або ж зброю головного калібру приберігайте на майже неминучий другий тур. А в ньому переможе той з кандидатів, хто зможе залучити на свій бік більше виборців-«ватників».

Віктор Анушкевичус

Насалик і Шевченко борються за Івано-Франківськ

За крісло міського голови Івано-Франківська борються відразу чотири відомих в місті політика: нинішній мер Віктор Анушкевичус, який представляє Українську народну партію, народний депутат VII скликання «свободівець» Руслан Марцинків, а також два діючих парламентарія - представник Блоку Петра Порошенка Ігор Насалик і висуванець від «Укропу» Олександр Шевченко. Спочатку Шевченко вважався фаворитом мерських перегонів як переможець у міському мажоритарному окрузі на останніх парламентських виборах - як кандидат від БПП він набрав 40,7%. Але місяць тому про свої мерські амбіції заявив Насалик, який отримав у цьому поході благословення Банкової і підтримку облдержадміністрації.

З урахуванням того, що серйозні фінансові і адміністративні ресурси мають в своєму розпорядженні Шевченко і Насалик, вони мають найбільші шанси вийти в другий тур виборів. У цьому випадку шанси на остаточну перемогу будуть вище у Насалика. По-перше, за ним президентська команда, яка користується в області найбільшою популярністю в порівнянні з іншими політичними силами. По-друге, Шевченко бере участь у кампанії під не дуже вдалим брендом - місцеве населення поки неохоче підтримує «Укроп». Крім того, Насалик добре відомий городянам своїми минулими мерськими успіхами в сусідньому Калуші та уникає відритих протистоянь зі своїми суперниками. У той час як Шевченко неабияк зіпсував свій імідж затяжної інформаційної війною з місцевими «свободівцями».

Сергей Надал

Тернопіль залишиться за «Свободою»

Тернопільська область залишається останнім форпостом партії Олега Тягнибока, тут «свободівці» розраховують отримати найбільший відсоток підтримки серед усіх регіонів. А осередком впливу виступає мерія Тернополя, господар якої готується вдруге виграти вибори. У Сергія Надала так і не з'явилося сильних суперників, і, можливо, кампанія обійдеться без другого туру. Інакше думають два основні конкуренти міського голови - висуванець від партії «Самопоміч» Тарас Пастух і соратник голови облдержадміністрації Степана Барни Ігор Вонс, який балотується від БПП «Солідарність». Останній кандидат - засновник фірми «Колумбус» та керівник Центру антикорупції, ніколи раніше не брав участь у публічній політиці і не займав ніяких державних посад. А оповідань з рекламних площ Тернополя про те, як він ненавидить корупцію, Вонсу, очевидно, не вистачить для перемоги над нинішнім градоначальником.

З іншого боку, Надалу вже не доведеться працювати в таких комфортних умовах, як в нинішню каденцію, - «Свобода» гарантовано не зможе знову отримати більшість у міськраді. І багато що буде залежати від загального результату БПП «Солідарність». Якщо за підсумками кампанії більшість сформується навколо президентської партії, неминучий буде і дрейф Надала в цьому напрямку.

Микола Романюк

Луцьк розіграють «приватівці»

Прийдешні вибори голови міськради обласного центру Волинської області, схоже, обійдуться без особливої ​​інтриги. Фаворитом цієї виборчої гонки є діючий мер Микола Романюк. За свою кар'єру він встиг побувати в «Нашій Україні» (2006-2009 рр.), «Сильній Україні» (2010-2011 рр.), з якою брав участь у місцевих виборах 2010 р., а тепер балотується від БПП «Солідарність». Крім того, в минулому Романюк грав за команду Ігоря Коломойського - з 1993-го по 2007 р очолював обласне відділення Приватбанку. В останні роки мер Луцька зблизився з командою «Континіуму», але після загибелі лідера цієї групи Ігоря Єремєєва зробив ставку на президентську партію. Проте легкою прогулянкою ці вибори для Романюка не стануть. Його рейтингу не вистачить для перемоги в першому турі, а в другому його чекатиме основний конкурент - керівник фонду екс-голови Одеської ОДА Ігоря Палиці Олександр Товстенюк. Сам Палиця, відмінно знайомий з місцевим виборцем (він контролює ТОВ «Паладій», ТД «Любарт», ТОВ «Мавекс», ПАТ «Універмаг «Луцьк»), витратив чималі ресурси на розкрутку особистого і партійного («Укроп») політичних брендів в рідній Волинської області. Так що Луцьк з дуже високою ймовірністю чекає сутичка двох «приватівців» - колишнього і нинішнього. Враховуючи специфіку ведення «Приватом» виборчих кампаній, найбільші сюрпризи чекають Романюка у день голосування.

Сергій Ратушняк

Балога залишиться без фіналіста в Ужгороді

Нинішній міський голова Ужгорода Віктор Погорєлов зміг виграти мерські вибори за підтримки Віктора Балоги, але потім переметнувся до Олександра Ледиді (був губернатором Закарпаття з березня 2010-го по лютий 2014), допомагаючи вірою і правдою обслуговувати інтереси «регіоналів». Погорєлов знову балотується, але його шанси на перемогу, враховуючи провальне керівництво містом, оцінюються як дуже низькі. Фаворитами Балоги серед 24 кандидатів у мери Ужгорода називають двох: його кума, голову Закарпатської облради, члена партії «Єдиний центр» Володимира Чубірко та заступника міського голови Ужгорода Богдана Андрєєва. Основна проблема обох кандидатів в тому, що ужгородцям добре відомі прізвища їх неформального патрона, і ця обставина різко знижує їхні шанси хоча б на потрапляння у другий тур - жителі міста не хочуть голосувати за ставлеників Балоги, з них вистачило і Погорєлова. Тому експерти виводять в фаворити перегонів іншу пару: колишнього мера Ужгорода Сергія Ратушняка і кандидата від БПП «Солідарність», відомого місцевого підприємця, депутата облради, гендиректора підприємства «Турбогаз» Михайла Качура. Ратушняк - це вибір тих, хто втомився від безгосподарності Погорєлова, а Качур – тих, хто сподівається на швидкий кінець клану Балог.

Автори: Юрій Вишневський, Євген Півнєв, Дмитро Буковський, Юрій Васильченко