Ні для кого не є таємницею, що на початок активної фази російсько-української війни на Донбасі
українська армія була якщо не повністю розвалена, то дуже близька до цього. Багаторічне скорочення
фінансування Збройних сил України зробило свою чорну справу: частина військовослужбовців
не вміла і не хотіла воювати, а ті, хто хотіли – елементарно не мали чим.
Це
було не так давно, тому всі ми пам'ятаємо, як перші хвилі добровольців і мобілізованих йшли
на війну буквально голі, босі і голодні, а держава при всьому бажанні не могла їх забезпечити
всім необхідним – злочинна влада Януковича втекла з країни, прихопивши з собою залишки державної
казни. І хто знає, чим би все тоді завершилось, якби не раптово поставший потужний добровольчий
і волонтерський рух.
Десятки тисяч людей своєю працею та пожертвуванням надали
велику підтримку збройним силам, що зіграло ключову роль у збереженні країни.Участь волонтерів
у розвитку та реформуванні Збройних сил також була і залишається визначальною, оскільки вони
перші очолили процес перетворень.
Варто відзначити, що зачатки сучасноговолонтерства
сформувались ще на Майдані (причому, ще на "помаранчевому"), коли небайдужі люди, переважно
кияни, купували їжу і теплі речі і зносили їх на Майдан, а потім брали до себе на ночівлю
абсолютно незнайомих людей. Саме сучасного, тому що згадки про допомогу простих людей армії
сягають ще часів Директорії УНР.
Тож, коли почалася антитерористична операція
на Сході України і з'ясувалося, що українські воїни потребують буквально всього: від продуктів,
одягу і взуття, до медикаментів, бронежелетів, шоломів і тепловізорів – вмовляти нікого не
довелося. В різних регіонах почали виникати різноманітні волонтерські ініціативи не менш
різного профілю: хтось опікувався воїнами свого населеного пункту, хтось брав шефство над
військовим підрозділом чи добровольчим батальйоном, а хтось просто відсилав платні СМС на
потреби армії в цілому.
Згодом ситуація з українською економікою і, як наслідок,
з армією почала налагоджуватись і роль волонтерів стала зменшуватись. Однак, найбільш успішні
і активні з них знайшли собі застосування і у нових реаліях: хтось пішов у політику, хтось
отримав державні посади, а хтось – шанс реформувати армію.
Ще в листопаді 2014
року близько 10 представників волонтерського середовища за підтримки президента України та
міністра оборони були залучені до реформування Збройних сил та утворили так званий "Волонтерський
десант". Їхнім завданням було підсилення й оптимізація роботи Міноборони, його структурних
підрозділів та деяких служб.
За участі "Волонтерського десанту" в Міноборони
стартували реформи у сфері логістики та забезпечення, було розпочато перехід на електронну
систему закупівель, переглянутопідходи до харчування та медичної допомоги у військах ЗСУ,
розроблено нову військову форму. Саме "Волонтерський десант" заклав основи інституційних
змін вМіністерстві оборони України, і вже на початку 2015 року реформи та нововведення стали
набувати системного характеру.
Волонтери настільки добре себе зарекомендували,
що в серпні 2015 року на базі "Волонтерського десанту" було утвореноПроектний офіс реформ
– дорадчий орган при міністрі оборони України, який бере активну участь у всіх напрямках
реформування ЗСУ. В складі Офісу до волонтерів долучилися профільні експерти за окремими
напрямками та міжнародні радники, об'єднані спільною метою: реалізація системних реформ Збройних
сил України.
Однак, залишились і такі, хто продовжує волонтерську працю. Адже,
якщо харчування, одяг і амуніцію станом на сьогодні повністю покриває держава, то такі речі,
як покращені оптичні приціли, тепловізори, навігаційні планшети, безпілотники тощо – все
ще змушені постачати волонтери.
"Харчування, одяг, екіпіровка і зв'язок – це,
напевно, єдині напрямки, в яких Міністерство оборони на 100% почало забезпечувати військовослужбовців
на передовій. Але залишається не вирішеною досить велика проблема з нічною оптикою (тепловізори,
тепловізійні приціли, прилади нічного бачення) і з безпілотними апаратами. І судячи з тенденції,
у найближчі роки держава не зможе повністю закрити цю проблему, тому забезпечення військовослужбовців
високотехнологічним обладнанням, а також ремонт цього обладнання залишається на плечах волонтерів",
– розповів волонтер міжнародного благодійного фонду "Повернись живим" Андрій Римарук.
Крім цього важко переоцінити роль волонтерів у цивільному контролі над Збройними
силами Україні та впровадженні реформ.
Недаремно феномен українського волонтерства
вже набув світової ваги та став атрибутом гордості українського громадянського суспільства.