ВеСело у Веселому
      Проєкт «ВеСело». Сезон перший. Епізод п'ятий

      «А у селах у веселих і люди веселі».
      Т. Шевченко

      Мету нашого проєкту можна сформулювати і так — знайти в Україні найбільш веселі і оптимістичні села і розповісти про них якомога більшій кількості людей.
      Та навіщо їх шукати - можна просто відкрити мапу, і ось, будь ласка, - село Веселе в Київській області, Веселе в Запорізькій тощо. Ну а тут вже так: обізвався Веселим, то лізь у проєкт!
      В Україні щонайменше п'ять Веселих сіл, але нам сподобалося те, що в Херсонській області: просто тому, що в південні регіони ми ще не їздили. Чесне слово, коли ми вибирали саме це Веселе, ми ще не знали, що в ньому є свій власний винзавод. Ми просто зателефонували в приймальню старостату Веселого,і відбувся приблизно такий діалог:
      - Алло, це Веселе?
      - Так.
      - А чи весело у вас?
      - Ще б пак! Приїжджайте, самі переконаєтеся.
      - Виїжджаємо.
      Ну, хіба що ми трохи скоротили репліки, але суть була саме така. Їдемо!
      Маршрут
      Від Києва до Веселого - 609 км. Маршрут очевидний - Одеською трасою до повороту на Миколаїв, потім на Херсон і Нову Каховку. Є альтернатива - через Смілу і Кропивницький, але, даруйте нам, цього разу ми обійшлися без перевірки: різниця у відстані - всього сім кілометрів, але на дорогу ви витратите мінімум на півтори години більше. Навіть якщо поїхати прямо на Одесу, а вже звідти на Херсон, все одно буде швидше, хоча і на 117 км далі. Загалом, обидва варіанти нікуди не годяться.
      Про Одеську трасу ми вже писали в епізоді про Четвертинівку, цього разу ми проїхали трохи далі, але картина та сама: іноді все чудово, і лише відсутність придорожньої інфраструктури свідчить, що це не зовсім правильна міжнародна траса. А іноді асфальт раптово втрачає свою еластичність і перетворюється на щось зубокришильне, і таких ділянок чимало. Проте подорожувати можна швидко і комфортно, а от далі буде чимраз гірше. Трасою P06 переважно по одній смузі в обох напрямках, а рух щільний. Якщо ви не любите ризиковані обгони (і це правильно) - тут можна підвиснути. І дорога стає чимдалі гіршою, а десь у Новій Одесі – то вже справжнє катування. Втім, незабаром ситуація вирівнюється, і, починаючи з кільцевої Миколаєва, все непогано, а між Миколаєвом і Херсоном майже всюди просто чудово. Втім, сприйняття дороги суттєво залежить від підвіски автомобіля - іноді про ту саму дорогу можна прочитати найрізноманітніші відгуки: від «убита дощенту» до «європейський автобан». А почнеш з'ясовувати: у першого Focus RS, у другого Land Cruiser . Та у нас, можна сказати, була золота середина.
      Автомобіль проєкту
      Tiggo 8
      Tiggo 8 - найбільший кросовер Chery, найновіший і найпереконливіший..
      Він може похитнути впевненість навіть найупертіших скептиків. Втім, ми не маємо наміру переконувати і доводити, наше завдання - перевірити цей автомобіль під час тривалої подорожі, оцінити його готовність до таких насичених і напружених турів Україною. У проєкті брав участь автомобіль в семимісному виконанні в оснащенні Luxury з 1,5-літровим бензиновим двигуном потужністю 147 к. с., шестиступінчастим роботом із подвійним сухим зчепленням. Сьогодні таку машину можна купити за 623 290 грн, або $ 22 000 в еквіваленті, а базовий Tiggo 8 (теж не бідний, просто на механіці) - взагалі за $ 20 500. Про готовність до подорожей свідчать багажник об'ємом 892/193 л (якщо місць сім, все одно залишається 193 л), кліренс 200 мм, дуже просторий салон, в самий раз м'яка підвіска і заявлена витрата на рівні 7,6 л. Про особисті враження нашого екіпажу від спілкування з Chery Tiggo 8 - згодом.
      Перед прірвою
      Напевно, кожен, хто хоч раз проїжджав трасою P06, бачив покажчик «Музей Ракетних військ стратегічного призначення», і напевно, мало хто звертав на нього увагу. Логічно - музей якихось військ, та ще й незрозумілого призначення, що там може бути цікавого. А до речі, даремно - з траси треба буде з'їхати всього на пару кілометрів, і ви потрапляєте в місце, що не має аналога ніде у світі - це єдиний музей на базі реальної стартової позиції міжконтинентальної балістичної ракети. І тут можна побачити цілком всю систему, і навіть спуститися на командний пункт, до того ж це не реконструкція, не муляжі, все справжнє. Навіть знаменита SS18 Satan. Кожна така ракета несла десять бойових блоків потужністю 750 кілотонн. Для порівняння: в Хіросімі ядерна бомба потужністю 15 кілотонн вбила близько 140 тисяч чоловік. Тут, у «Сатані», - 500 таких бомб. У 1994 році в Україні було 176 ракет, хоча переважно це були агрегати дещо простіші - SS-24 Scalpel.
      Щоправда, нам трохи завищеною здалася ціна: з екскурсоводом - 120 грн з людини, а без - ...теж 120. Тож беріть екскурсію, її проводять колишні військові, і з їхньою інформацією екскурсія набуває зовсім іншого змісту - можна дуже виразно зрозуміти, наскільки близько людство підійшло до ядерної прірви. Екскурсія зі спуском на командний пункт - 250 грн з людини, тож якщо у вас велика сім'я, може бути витратно.
      Радон-стоп
      Тим, хто надає перевагу безкоштовним враженням, варто проїхати трохи далі. Зупинка через 37 кілометрів, за Первомайським, в селі Мигія. Майже до межі села трасою, і там, навпроти кіоска з пиріжками, вам направо до лісу, до урочища Протич заповідника «Гранітно-степове Побужжя».
      Усі рафтери чудово знають це місце, але ми не задля цього: рафтинг - це довго і наполегливо, а ось якщо трохи не доїжджаючи дорогою до паркінгу «Протичанський» повернути ліворуч в ліс, можна виїхати прямісінько до радонового озера. На трасі є оглядовий майданчик, і вигляд звідти відкривається чудовий, але влітку немає нічого кращого, ніж спуститися вниз і зануритися у завжди прохолодну, ідеально чисту воду. Тільки будьте обережні. Озеро - це колишній гранітний кар'єр, і спуститися до води тут складно, а вийти - ще важче, дно відверто неласкаве. А глибина озера - близько 40 метрів. Принаймні так говорить легенда, як і про те, що на дні досі спочиває техніка, яку не встигли прибрати тієї ночі, коли гранітний кар'єр відразу заповнився водою. І друге - ми не готові говорити про шкідливість чи користь радону, бо газ радіоактивний, отже вирішуйте самі. Але красиво тут неймовірно! Проте довго затримуватися не будемо - далі прямісінько в Веселе!
      Перлина степу
      Цілком можливо, навіть якщо ви ніколи не чули про існування села Веселе, ви однак мали якийсь вплив на його долю. Чи вам знайомі назви «Наддніпрянське», «Перлина степу», «Оксамит України»? Так от, це все звідси. Село засноване 1889 року. 33 тисячі десятин землі тут придбав князь Трубецький, і саме він почав тут розведення винограду і зайнявся виноробством. В радянські часи це все перетворилося на винрадгосп імені Леніна, проте вино було відоме. Зараз у Веселому - знову «Виноробне господарство князя Трубецького», знову приватне виробництво. Здавалося б, все це безпосередньо пов'язано і з назвою села, і з оптимізмом його жителів, аж ні.
      Шато і п'ятачок
      Людмила Аннас
      Людмила Аннас, староста Веселовського старостату Новокаховської ОТГ, впевнена, що назва жодним чином не пов'язана з вином. У Веселому раніше були вишневі сади краси неймовірної, а в них - гойдалки, і молоді хлопці та дівчата на них гойдалися-веселилися, що аж сміх було чути по всій околиці. Погодьтеся, красиво? А винне господарство - так, сьогодні відчутна підмога для села, це і відрахування в бюджет, і винний туризм (на території підприємства є і готель, і ресторан). Але тільки частина його життя.

      Така ж, як, наприклад, «П'ятачок». Це як інь і янь села Веселе в його первісному значенні – затінений бік гори і її осоння. По-перше, дуже гарна алегорія для села, де все про виноград, а по-друге - дуже наочно: і тут продаж вина, і там, однак яка різниця! П'ятачок - це перехрестя у Веселому, де є ринок, тут же поруч магазинчики-кафе, і життя тут кипить навіть уночі. Можна купити рибу, фрукти-овочі та що завгодно - зокрема і вино, і коньяк. Не скажу, що нам на П'ятачку сподобалося більше, ніж в шато у Трубецького, але не менше. Це було кумедно. Принаймні вже тут стало зрозуміло, що у Веселому - точно не нудно, і люди тут не сидять, очікуючи манну небесну, а займаються справою.
      Як до людини
      Насамперед, звичайно, сільським господарством, бо південь. Але зі своїм колоритом, його тут хоч греблю гати.

      Для нас було напрочуд дивно, що далі, за Херсоном, кавуни не в пошані. Напевно, тут теж є баштанні, але ось у Веселому фермери, з якими нам пощастило поспілкуватися, надають перевагу винограду, малині, полуниці, ожині, лохині. І тут ми були вражені в самісіньке серце – ягід такого розміру ми ще не бачили ніколи: вони неймовірно великі і до того ж, що вже геть дивно, - дуже смачні.
      Ставлення і у моєї родини до винограду, і у багатьох людей, у яких ми вчимося, особливе. До нього треба ставитися, як до себе. Та й до всіх рослин, вони відчувають турботу, - каже Михайло Павлівський.
      Для нас це виявилося цілковитою несподіванкою: не те, що рослини відчувають, а те, як людина відчуває рослини і що із цього стається. Ми собі уявляли неоковирно зібрані теплиці, де ростуть якісь ягідки, а потрапили на суперсучасну ферму, де використовуються технології різних країн світу, із сучасним обладнанням, дуже розумним ставленням до організації праці. Один складський комплекс із системою підготовки ягід до транспортування в особисте підсобне господарство «Павлівські» перекреслює всі наші уявлення про фермерів України. Це дуже освічені, яскраві і наполегливі люди, що самі у себе, на своїй землі створюють нову Україну - працелюбну і сучасну.
      До того ж просто посеред тепличних плантацій у Михайла стоїть симпатичний чималий будинок з колонами і скульптурами - але вочевидь не житловий. На наше запитання: «А що ж це таке?» Михайло щиро (або іронічно?) дивується: «Як що? Конференц-зала". Виявляється, тут є спеціальний будинок, де відбуваються зустрічі однодумців, де фермери збираються на семінари, діляться досвідом, тут же можуть вийти на територію і все оглянути «наживо». Ба більше! Тут відбуваються і лекції для студентів. Можливо, це нормальна практика для фермерів, хтозна, але нас це вразило, так само як поєднання прагматично-європейського ставлення до господарювання із сентиментальним ставленням до землі і того, що на ній росте.
      Подвійне життя
      У Сергія Анастюка масштаб господарства трохи скромніший, але запал – не менш бойовий. Теж полуниця, виноград, ожина, дорога сучасна система опалення і поливу та інше обладнання і те саме бажання постійного розвитку і пошук нового. Дивовижні люди! Здається, вони перебувають у безнастанному пошуку досконалості, і річ не лише в грошах. А може, цілком не в них - і Михайло, і Сергій про гроші говорять просто і невигадливо: так, треба працювати, щоб прогодувати сім'ю, треба постійно щось робити і розвиватися, але дуже помітно, що для обох фермерство - це не тільки гроші, це любов і натхнення. Втім, як і Михайло, Сергій теж нас вразив, хоча й іншим фінтом. У розмові раптово з'ясувалося, що він не тільки міцний господар, а й непоганий музика, як мінімум на всі міські свята його групу «Веселівський оксамит» залюбки запрошують. Отже, вдень фермер, ввечері і на свята - музикант!
      Кожен другий
      З музикою у Веселому взагалі відбувається щось неймовірне. Може, то назва села спонукає... Рахуйте самі. Сьогодні в загальноосвітню школу Веселого ходить близько 250 дітей. А в музичну школу - 128. Тобто за статистикою виходить, що кожна друга дитина Веселого ходить у музичну школу! Ну гаразд, трохи в статистку втручається сусіднє Козацьке, та однак феноменально. Ми навіть заскочили до музичної школи, все перевірили, познайомилися з учнями і трохи принишкли: все напрочуд серйозно, академічно: і в ставленні до музики, і до життя.
      Легенда про Шила
      Саме село Веселе не аж таке мальовниче, звичайне південне село. Але без естетики і тут ніяк - і це ми не про П'ятачок. Якщо трохи проїхати трасою в бік Херсона, буквально на межі села ви потрапите в Шилову балку.
      За легендою, в цій балці колись було озеро, біля якого жив сліпий кобзар Данило Шило. І грав так, що слава про нього йшла по всій околиці, через що навіть яничари з фортеці Кизи-Кермен приїхали послухати унікального кобзаря. Але під час пісні один із яничарів вигукнув щось по-українськи, і розлючений комендант фортеці зарубав шаблею і воїна, і кобзаря. А балка після цього стала називатися Шиловою. Втім, за іншою версією, вона просто належала купцеві Івану Шилу, про предка якого, козака Шила, теж є легенда, як поїхали запорожці в Польщу і зупинилися там у місцевої господині. А вона, коли козаків з дороги розморило, зачинила двері на засув і побігла попередити поляків. Козаки прокинулись вчасно, але вибратися з будинку не могли, і лише маленький і сухорлявий Шило вибрався через віконце в сінях і звільнив товаришів.
      Зараз у балці озера немає, але є цілий каскад напрочуд мальовничих ставків. Тут можна спокійно посидіти з вудкою, і приїжджим теж - але вже за гроші, тому що ставки - це не просто ставки, а серйозне рибоводне господарство. І скидаючи шапку перед місцевими жителями, зазначимо, що величезними у них виростають не тільки ягоди, а й коропи та інші карасі. Дуже красиво, акуратно, все по-хазяйськи - здорова і смачна риба реалізується через ринки Херсонщини, всі задоволені.
      Вікова варта
      Є ще одна визначна пам'ятка – вежа Вітовта, що розташована прямо в селі. Побудована вона в XIV столітті: тоді південно-західна Україна належала великому князеві литовському Вітовту. Кордон пролягав по Дніпру, і на ньому розташовувалися митниці - ось для контролю однієї з них і спорудили вартову вежу. За часів князя Трубецького вежа була відреставрована, і сьогодні виглядає вона дуже переконливо і навіть свіжо.

      Ось тут, під вежею, ми і попрощалися з Веселим - селом, що на сто відсотків підтвердило свою яскраву назву, а заодно і рядок Шевченка «А у селах у веселих і люди веселі».
      Останній відступ
      Але перед тим як лягти на зворотний курс, ми вирішили зробити ще один відступ. Від Веселого до заповідника «Асканія-Нова» рівно година їзди, і якщо люди з Києва спеціально приїжджають у таку далечінь, хіба можна було знехтувати моментом! І ми не пошкодували. Дорога до заповідника - гарна, степ - безмежний, ви лише від самої подорожі отримаєте масу позитиву. У самій «Асканії» нам трохи не пощастило: пройшли зливи, і екскурсійний маршрут «Ретрофотосафарі» виявився закритий. Але, по-перше, зараз він знову діє, а по-друге, і без сафарі все виявилося дуже цікаво - чудовий зоопарк, приголомшливий дендропарк, вельми доглянута територія, чисто, акуратно, мило. Погуляти тут можна собі на втіху та ще й не дорого - квиток для дорослого коштує 65 грн.Отож, нові тварини вдвічі дешевші за старі ракети. Рекомендуємо.
      Потрапити в заповідник «Асканія-Нова» проїздом не вийде - далі-то і їхати нікуди, тож доведеться подумати про те, де заночувати. У самій Асканії є готель, але ми все-таки рекомендуємо зупинитися у Новій Каховці - їхати всього годину, а тут і цивілізація, і краєвиди на Дніпро чудові, і вибір готелів більший. Ми зупинилися в готелі Premier - і не пошкодували: дуже гарна територія, чисто, красиво, на третьому поверсі є відмінний оглядовий майданчик на Дніпро, в самих номерах охайно і затишно. Не дивлячись на те, що на першому поверсі комплексу ресторан і конференц-зали, а на другому - боулінг, у номері - тихо, і ніякі зайві звуки вас не потривожать.
      Не ті акценти
      Наша думка про Chery Tiggo 8 після півтори тисячі кілометрів Україною виявилася відчутно відкоригованою - і цей той випадок, коли помилятися в очікуваннях виявилося приємно. Ми розраховували на великий і комфортний кросовер з ухилом на місткість, великий кліренс і великий багажник - можна сказати, мінімальні вимоги для неблизької мандрівки. І справді, все це було, але найбільше Tiggo 8 вразив навіть не цим. Несподівано сильно новий кросовер виступив у номінації «Керованість». А це дуже важливо, коли ти проводиш за кермом по 8-9 годин на день. Тут спереду Макферсон, ззаду – багатоважільна підвіска, на трасі машина стоїть чудово, ви просто не втомлюєтеся - кермо пружне, на високих швидкостях гостре, маневрування на трасі не завдає жодного клопоту. Невеликі крени є, але це неминуче при кліренсі 200 мм. Водночас на бездоріжжі кермо легке, що дає змогу безпечно і точно маневрувати. Ба більше, електропідсилювач керма має ще й регулювання Comfort і Sport. Зрештою, симпатичний кроссовер із гарним салоном, в якому просто приємно перебувати, справді дуже місткий і комфортний, вразив і своєю чудовою поведінкою. Якщо говорити про мінуси – ну, хіба що про QDLink, аналог Mirror Link. Те, що в машині немає Android Auto, за наявності QDLink і через обрізані в Україні функції Android Auto, навіть непогано. Мені останній подобається значно більше, це просто перенесення екрану вашого смартфона на великий монітор Tiggo 8 (діагональ 10,25 дюйма, насичені кольори, тач-скрін). Просто у нас під час повторного запуску для конекту часто доводилося перезапускати додаток - ось і все. Проте під час подорожі наші читачі поставили про цей автомобіль дуже багато запитань, і ми охоче відповімо на них під час нашого наступного етапу. Стежте за нами в соціальних мережах.
      Експеримент виявився вдалим - подорож була дуже насиченою, яскравою, багатою на знайомства з гарними людьми, а назва «Веселе» - не просто кумедний топонім, а справжнє кредо для людей, що тут живуть, і відпочивають та працюють весело. До нової зустрічі!