Перші переселенці заселилися до санаторію у серпні 2014 року. Сім'ї неповноспавних заселяли групами
– відповідно до типу вади людини. Останніми переїхали багатодітні родини – їх спершу не хотіли
брати, але після акції протесту із перекриттям вулиці змінили своє рішення. Загалом в санаторії
проживало майже 450 переселенців.
Спершу нових мешканців заселили у незахищену
і неопалювану північну частину здравниці. Але коли настала зима, і кімнати стало задувати
снігом через нещільні вікна, переселенці попросилися у більш пристосовані приміщення. За
кімнату на південній частині санаторію у них попросили тисячу гривень.
Згодом
плата за проживання і комунальні послуги була суттєво підвищена. Адміністрація аргументувала
це тим, що витрати на проживання переселенців не покриваються державою, і санаторій працює
у збиток, поступово занепадаючи. Самі ж переселенці не могли платити потрібної суми, оскільки
жили значною мірою на державні виплати, частину з яких ще й витрачали на медикаменти.
Невдовзі заговорили про виселення, людям почали відключати комунікації – світло,
газ, воду. Відключили банкомати, які працювали на території санаторію. Як наслідок, майже
всі переселенці покинули "Куяльник" восени 2016 року.
Більшість мешканців здравниці
переїхали до санаторію "Святі Гори" у Святогорську на Донеччині. Але цей варіант виявився
прийнятним не для всіх. Адміністрація нового місця проживання відмовила багатодітним сім'ям
і тим, хто прописаний у сусідніх районах Донецької області, навіть розташованих у зоні АТО.
В Одесі також залишилися ті, хто потребує постійного доступу до медпрепаратів. Крім того,
кількадесят інвалідів повернулися на територію, підконтрольну бойовикам.