Де шукати церкву, побудовану на золото Залізняка

Фастівщина багата на релігійні споруди, які окуті історичними легендами, що надають їм ще більшого шарму

Текст: Денис Гонтар. Фото: Олександр Хоменко

Depo.Мандрівник вже розповідав про історичне місто Васильків та про палац польських шляхтичів Хоєцьких у селі Томашівка, що у Фастівському районі. Також ми відвідали своєрідну туристичну родзинку Фастова – музей-вагон, в якому можна дізнатися про підписання попередньої угоди за об'єднання Української та Західноукраїнської Народних Республік. Тепер же час розповісти про дві цікаві церкви. Розташовані вони у різних місцях: одна – у самому районному центрі, інша – у селі Кожанці. Проте, безперечно, обидві варті того, щоб їх відвідати.

Перша зупинка – Покровська церква на околиці Фастова, на самому березі річки Унава. Храм побудований у стилі українського бароко і є повністю дерев'яним. Збудована святиня ще 1740 року на місці ще давнішої і вже занедбаної на той час церкви. Коли була зведена попередниця – невідомо, але багато дослідників пов'язують її існування з легендарним полковником Фастівського полку і одним з керівників так званої Паліївщини – козацько-селянського повстання під приводом Семена Палія.

Палій фактично володів Фастовом на зламі ХVІІ-ХVІІІ століть. Саме це місто на початку 1700-х років стало центром антипольського повстання під проводом Палія. Причиною Паліївщини було рішення Речі Посполитої від 1699 року про ліквідацію козацтва на Правобережній Україні. Тоді ж Варшавський сейм ухвалив рішення, згідно якого мали бути ліквідовані козацькі полки у Київському та Брацлавському воєводствах. Крім цього, Палію наказали залишити місто Фастів, але він не підкорився. Пізніше козацтво подало протест на рішення Сейму, але його було відхилено. Після цього були довгі та виснажливі переговори між обома сторонами, які відбувалися на тлі постійних сутичок між військами Речі Посполитої та козаками.

Згодом у Фастові українські шляхтичі, козаки та представники духівництва ухвалили рішення розпочати антипольське повстання, щоб звільнити Правобережжя України від гніту Речі Посполитої. Почалася тривала боротьба. У 1703 році повстання вдалося частково придушити, не на Фастівщині. Допоміг полякам майбутній "зрадник Росії" Іван Мазепа: влітку 1704 року Палія заарештували за наказом гетьмана і згодом відправили на заслання до Сибіру. Без ватажка антипольське повстання досить швидко зійшло нанівець.

Та повернімося до Покровської церкви у Фастові. Серед дослідників є думка, що освячення церкви на честь свята Покрови Божої Матері вказує на те, що її засновниками були саме козаки. Вони завжди зводили православні церкви там, де тривалий час жили. А якщо раніше тут стояв старий храм, закладений за часів керівництва Фастовом славетним Семеном Палієм, могло додати особливої значимості цьому місцю.

Історія ж нинішнього храму складається з суцільних злетів і падінь: його то закривали на декілька десятиліть, то знову відновлювали. Крім того, сама будівля протягом своїх майже 280 років пережила кілька реконструкцій та перебудов.

Поруч з церквою стоїть і давня церковна дзвіниця, проте вона молодша і була зведена лише наприкінці ХVІІІ століття.

В середині ХІХ століття перед входом до святині був зведений так званий тамбур. Наразі в ньому облаштована церковна лавка.

На початку ХХ століття церкву знову "освіжили". Але найбільшу реконструкцію, як це не дивно, було проведено за часів СРСР: незважаючи на те, що радянська влада не дуже шанувала церкву, в середині 1970-х років були відреставровані та приведені до первісного вигляду усі конструкції зрубів та перекриття храму.

З великою вірогідністю, автентичними у споруди є лише двері, що ведуть з тамбуру до основної зали, яким, за словами місцевих церковників, вже "стукнуло" 276 років. Вже за часів Незалежності вони врятували церкву від грабіжників. Злодії хотіли зайти до основної зали, щоб поживитися іконами та іншими цінними речами, проти старі козацькі двері подолати так і не змогли. На згадку про ці не дуже позитивні події навіть залишився слід чи то від сокири, чи від якогось іншого інструменту, яким їх намагалися виламати.

Покровська церква у Фастові є пам`ятником архітектури, але при тому ж віддана у користування УПЦ МП, в храмі проводяться служби.

Щоб відвідати наступну історичну цікавинку, доведеться проїхати до села Кожанка, що в 15 км від Фастова. Цей храм також посвячений на честь Покрови Богородиці, і також дерев'яний. І майже такого ж віку – йому під 260 років.

Офіційно святиня прийняла перших прихожан у 1758 році. Втім, нинішній настоятель церкви отець Володимир розповідає, що згідно архівних записів, які досліджували мешканці Кожанки, Покровська церква була збудована у 30-х роках ХVІІІ століття. Якщо відштовхуватися від цієї дати, то храм у Кожанці навіть старший за фастівського "товариша" і має майже 300 років віку.

Мешканці Кожанки переказують, що гроші на будівництво храму дали гайдамаки. Спочатку кожанці самі збирали необхідну суму, але їх не вистачало. І от одного разу через село проїжджав "кортеж" лідера гайдамаків Максима Залізняка. Він поцікавився будівництвом храму, а коли дізнався, що грошей не вистачає, дав на церкву цілу шапку золота. На них начебто і був збудований храм, який спочатку називався Свято-Миколаївським – на честь угодника Божого Миколи.

Легенда, звичайно гарна, але трохи в ній не сходяться дати. Якщо гроші на церкву давав Максим Залізняк, то вона, по-перше, не могла бути збудована у 30-х роках ХVІІІ століття, як говорять певні дослідники, адже лідер гайдамаків Залізняк народився лише у 1740 році.

Якщо брати до уваги офіційну дату відкриття церкви у Кожанці, 1758 рік, то виходить, що Максиму Залізняку на той час було близько 18 років – замало для суворого гайдамака. Та й саме гайдамацьке повстання, яким і керував Залізняк, розпочалося лише 1768 року, коли церква у Кожанці вже 10 років, як була збудована, навіть за офіційними даними.

Як би там не було, а Покровська церква у Кожанці заслуговує на те, щоб її відвідати. Збудована вона на кам`яному фундаменті, стіни виконані з дубу. Спочатку церква була набагато меншою ніж зараз. За словами настоятеля храму отця Володимира, святиня була трьохкупольною, без так званих притворів. Саме ця основна частина храму є дубовою. Притвори ж добудувалися з часом, і виконані вони із сосни.

Місцеві переказують, що за часів радянської влади церква певний час була перетворена на комору. Нині ж храм відроджений, на стінах знову висять прикрашені рушниками ікони.

Але є і проблеми. Наразі одна з частин храму помітно похилилася, причому ні настоятель храму, ні місцеві мешканці не пам`ятають, коли це відбулося. Грошей на реконструкцію немає, гайдамаки цими краями більше не їздять. Так церква і стоїть перекошена.

Наразі місцеві мешканці подумують над тим, щоб збудувати новий храм перед вже існуючим. За задумом усе має бути так, щоб збудована церква не закривала вид на історичну дерев`яну церкву.