Коли ми робили цей репортаж, йшов холодний зимовий дощ. Собаки і коти - безпритульні жителі київських вулиць - ховалися під парапетами, в коробках, в підвалах жилих будівель. Вогкі, тремтячі, голодні.

Люди, які викинули їх, або їхніх пращурів, запалювали світло у вікнах, приймали гарячу ванну, сідали вечеряти. Чи згадують вони, хоча б інколи, тих, кого викинули на двір, помирати від холоду, голоду і щурячої отрути? Чи не ці люди пишуть на "Фейсбуці", що стерилізувати тварин - це жорстоко і неприродньо?

Олександра Мезінова розгрібає наслідки цього "гуманізму" вже 18 років. Безпритульні собаки і коти, які винні тільки в тому, що набридали власникам, цуценята і кошенята – наслідки безладного статевого життя домашніх тварин, яких не захотіли стерилізувати. Олександра збирає їх по всій Україні в свій притулок, де покинуті тварини доживають свій вік, або знаходять нових власників.

Це як геріатричний пансіонат і сиротинець. Звідси також не часто виїжджають у свій новий дім.

За місяць привезли 35 собак, а забрали – сімох.

Олександра Мезінова – власниця найбільшого в Україні приватного притулку для безхатніх тварин "Сиріус".

"Спочатку я тягала тварин додому, - розповідає вона. - Але вдома родина. Вони поблажливо ставилися до мого захоплення, проте не настільки, щоб обростати собаками. Тим паче, що в нас вже було чотири собаки, маленька дитина і жили ми в орендованій квартирі. Тож я стала шукати місце для притулку, орендувала приміщення на жахливих умовах за страшними цінами, аж поки на мене не вийшла дружина народного депутата. Вона вже знала про мою діяльність, купила приміщення, потім один депутат також купив, потроху стали збиратися спонсори і так виник цей притулок. Побудували вольєри, паркан, зробили ремонт"

Четверо новоприбулих жителів "Сиріуса" - маленькі, ще молочні цуценята. Люди, мабуть власники їхньої мами, поклали їх в пакет, залили водою, зав'язали і викинули на смітник. Коли пакет знайшли волонтери, троє з п'яти вже загинули.

Ще двох підкинули в коробці до притулку, під паркан.

Наталя – працівниця притулку, годує цуценят з пляшечки. Ті жадібно ковтають, давляться, нетерпляче скавчать, крутять у повітрі лапами – мнуть уявну цицьку уявної мамки. Можливо, цим малим пощастить і догодовувати їх вже будуть нові власники.

Ніку, метиса стаффордширського тер'єра, власники привезли разом із будкою "бо не гавкає". А треба було, щоб охороняла територію. Все життя Ніка провела в притулку, ніхто її не забрав. Бійцівські породи не дуже користуються попитом.

Притулок живе на благодійні пожертви, є постійні і періодичні спонсори, час від часу наїжджають волонтери – допомагають прибирати і вигулюють собак. На чотирьох гектарах притулку, що виник на місті колишнього радгоспу, собак живе близько двох тисяч. Великі – у вольєрах на вулиці, маленькі – в приміщенні, разом з котами. Але місця вже не вистачає і клітками заставлено навіть операційну, куди приїжджає працювати ветеринар.

Власне, це гучно сказано – операційна. Крихітна кімнатка без вентиляції, до стелі заставлена коробками з ліками і клітками із хворими тваринами.

У кутку на підлозі, під ковдрою з білого хутра – з такого шиють дитячі іграшки – лежить жива іграшка. Далматинець. Старий, тому власники викинули його помирати на вулицю. Його ще ніяк по-новому не звати, бо собака тут тільки чотири дні. Два дні тому з ним стався інсульт і віднялася ліва сторона. Лежить тепер в підгузку, Олександра змащує йому фіолетовою рідиною пролежні. Пропонує корм і воду. Трохи попив. Від їжі відмовився.

Худий, в очах застигло виття відчаю.

"Сфотографуйте, може потрапить на очі власникам. Може в них в душі щось перевернеться.
Якщо вона є…"

І Олександра і її співробітники (в притулку працює більше 20 людей), не виключають, що з далматинцем стався інсульт через пережитий шок. Домашній собака опинився на вулиці, втратив власників. Чимало тварин помирають, не в змозі таке пережити.

"До нас привезли собаку, яка два тижні лежала під дверима на половику. Розповідали,що власниця квартири померла, а її собаку нові власники викинули і закрили двері. Тварина нічого не їла і періодично вила, поки сусіди не звернулися до мене, ми її забрали. Зараз вона жива і здорова. Поліція і комунальники часто "презентують" нам таких тварин – власники помирають і нові господарі, родичі тих власників, виставляють собак і котів на двір, як непотрібну частину спадку".

Хочеться тільки побажати таким людям, щоб їхні померлі родичі кожної ночі приходили до них уві сні і вимагали знайти та повернути ту викинуту за двері тварину…

Поки ми говоримо, операційною гоцає маленька, сіренька собачка. Чіпляється до всіх по черзі, лиже долоні, повисає на рукавицях. Зрештою, заспокоюється коли Олександра бере її на руки.

Звати собаку Чортик. Вона ж - Соня, вона ж – Джесі. Підібрали її на Милославській, собака була в ошийнику від бліх. Швидше за все - "потєряшка", хоча може і викинули.

Друга "потєряшка", що живе в операційній – пекінес. В неї поки що нема імені. Знайшли в Борисполі в районі ринку. Тинялася, скавчала. І теж невідомо, загубилася чи ні. Їй десь 3-4 роки, але виглядає зовсім старенькою, бо в жахливому стані - в неї як мінімум блошиний дерматит.

Раптом в операційну забігає Наталя, з інтонаціями пожежника вривається в розмову: "Вікторівна, дзвонили якісь люди, кажуть, в нас в кінці забору четверо цуценят вискакують на дорогу!" Вікторівна (це Олександра) командує: "Беріть Люду і ідіть, спробуйте спіймати".

"Це хтось підкинув, - пояснює нам. - Вже знають, що тут притулок. Але ні щоб зайти і власноруч віддати - мабуть бояться, що стидатимемо, що попросимо грошей. А те, що живих тварин біля дороги кинули, і вони під колеса можуть потрапити – ну яка цим людям різниця? Нам ще з Куренівки (там де ринок тварин, так звана "птічка", - ред.) іноді привозять мішки з цуценятами. Повні мішки цуценят. Ми відбираємо тих, які зверху і ще живі, а інших ховаємо. Буває таке, що собак кидають і вони самі приходять сюди. Я не знаю, як вони до цього додумуються. До нас так вівчарка прийшла – відкриваємо хвіртку, а вона стоїть. Кішки так само приходили".

Буває таке, що власники самі приносять тварин до притулку, бо виїжджають за кордон на ПМЖ, або в дитини алергія.

"Але знаєте, зазвичай брехня все це, - каже Олександра. - Видно по людях, коли справді безвихідна ситуація – тоді, незалежно від рівня добробуту, прагнуть цю тварину на весь термін її життя в притулку забезпечити. Дзвонять і питають про неї, навідують".

Коти, маленькі собаки і цуценята живуть в окремій будівлі з опалюванням - тут її називають "котячий будинок" ( або російською "кошкин дом"). Дорогою туди минаємо склад із дровами, майданчик, де будують нові вольєри, заходимо на кухню, де у величезних котлах на пічці варять кашу для всіх мешканців притулку. Каша складається з бульйону на субпродуктах, в якому розмочують дешевий сухий корм, хліб і макуху. Котам ще дають чисті сухі корми – коли є. За добу, каже Олександра, притулок з'їдає чотири з половиною тонни харчів. Їжа, пісок і дрова – це постійні тутешні потреби.

Вхід на "котячу" половину має два відсіки: двері, тамбур, ще одні двері і потрапляєш на чисте затишне подвір'я, яким гуляє кілька вгодованих котів. А в будинку, за дверима їх близько трьох сотень. Тут тепло, є килими, дивани, пуфи, котячі будиночки, коробки і коти - всюди як барвінки на ганку. Варто виставити руку над підлогою, як під нею одразу опиняється вигнута пухнаста спинка. І ще десятеро поряд, у черзі.

"Це в нас кімната для зняття стресу, - сміється Олександра. – Людина сідає в крісло, коти її обліплюють і починають мурчати. Наші відвідувачі звідси не хочуть виходити".

Котів у притулку значно менше ніж собак, але не тому, що їх рідше викидають власники. Просто вік безпритульного кота на вулиці значно коротший, ніж у собаки. Вони частіше замерзають до смерті, їх розривають безпритульні пси.

Ще в котячому будинку живуть цуценята і кілька старих собак: Кенгуру – вона потрапила під трамвай і залишилася без лапи, ще одна маленька "потєряшка" в ошийнику і велика сліпа собака.

"Нещодавно ми три тижні поспіль знаходили сліпих собак, на одній вулиці, - розповідає Олександра. – Це одна з них. Лікар констатував травматичне осліплення, тобто хтось це навмисно їй завдав. Мабуть, били. І невідомо хто, тож можливо ця особа мучить тварин і досі"

Люда і Наталя повертаються з цуценятами – спіймали всіх чотирьох. Замерзли, трусяться, у всіх червоні підморожені лапи. Мабуть, бігали під парканом з ночі.

Якби законопроект 7220 "Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження обліку домашніх та безпритульних тварин)" вже набув сили, людей, які викинули цих чотирьох, могли б знайти і притягнути до відповідальності.

Олександра каже – якщо не ділитися дурними жартами на "Фейсбуці", а перечитати цей документ, можна побачити в ньому багато хорошого. Звісно, для тих, хто не вважає домашню тварину за одну з частин інтер'єру.

1. Місцеву владу зобов'яжуть створювати притулки і стерилізаційні центри

2. Всіх тварин, і домашніх і вуличних буде піддано реєстрації.

3. Власників зобов'яжуть прибирати за своїми собаками. Бажано, щоб стояли урни для збору фекалій, паперові пакети і картонні совочки.

4. Власників зобов'яжуть повідомляти про смерть тварини і причини, з яких вона наступила.

5. Заборонять розведення не племінних тварин. "Я як власниця найбільшого в Україні притулку дуже підтримую цей пункт, тому що саме через відсутність цього пункту притулок і виник", - коментує Олександра.

6. Власники бійцівських порід обов'язково муситимуть пройти психіатричну експертизу

7. Ліцензування племінного розведення. Бо люди часто розводять кого завгодно з ким завгодно, а потім викидають на двір "наслідки невдалих експериментів"

Щодо критики вищезазначеного документа, Олександра наголошує, що перед тим як штрафувати за те, що тварину не стерилізовано, треба дати час і створити умови: побудувати стерилізаційні пункти, ветеринарні клініки. В пенсіонерів мають бути пільги на реєстрацію тварин (відповідно до законопроекту, власники тварин обкладаються не податком, а одноразовим збором за реєстрацію, від 150 до 180 грн), а основний принцип роботи з тваринами на найближчі роки має бути ВСВ (відлов, стерилізація, випускання). В законопроекті вказано, що треба відловлювати, стерилізувати і здавати в притулок, але в Україні притулків дуже мало, вони зубожілі і перенаповнені.

Непогано було ще власників тварин, які їх без будь-яких поважних причин викинули на двір, чи в смітник, зав'язавши в пакет, не штрафувати, а відправляти на громадські роботи. В той самий собачий притулок. Мінімум на рік. І на все життя позбавляти права завести ще одну тварину.

Але так, це швидше за все незаконно, бо не гуманно. Це ж люди, а не цуцики якісь…