ДОБРИЙ ХЛІБ
Що чекає на перший в Україні інклюзивний бізнес?
Текст, фото і відео: Олександр Хоменко
Є таке поняття - соціальне підприємництво. Так визначають бізнес-діяльність, спрямовану на позитивну зміну суспільства, а також пом'якшення або вирішення соціальних проблем. Показником успішності такого підприємства є не тільки фінансовий прибуток, але й "соціальна віддача", тобто вирішення певних суспільних проблем.

Окремою, на жаль поки не розвиненою в Україні нішею у цій сфері є так зване інклюзивне підприємництво, коли до бізнес-діяльності залучаються прошарки населення, які з різних причин не можуть повноцінно функціонувати в суспільстві. Передусім йдеться про людей з обмеженими можливостями.

Перше подібне підприємство в Україні відкрилося зовсім нещодавно - 3 вересня 2017 року. Пекарня Good Bread from Good People не має свого офісу як такого і розташована в глибинах промзони на київських Березняках. Але якщо ви захочете піти за вказаною адресою, то навряд чи її відразу знайдете - дві невеличкі кімнати пекарні загублені між гаражів, павільйонів і офісів, жодних табличок і навігації. Замовляють продукцію цього унікального закладу телефоном або через інтернет, а розвозить солодощі кур'єр Вітя - один із восьми "особливих" працівників Good Bread from Good People.
Людям з інвалідністю ніде реалізовуватися
Засновник пекарні - 21-річний Владислав Малащенко. Це його перший бізнес і виникло закономірне питання - звідки такий інтерес до людей з особливими потребами і до соціальних інновацій.

"Це був мій особистий біль, хоча я не маю родичів або дітей з інвалідністю. Є проблема в тому, що ці люди ніде не можуть себе реалізувати в житті після того, як стають повнолітніми", - пояснює Владислав.
Засновник пекарні Владислав Малащенко
Навіть ті люди з інвалідністю, яким пощастило знайти собі роботу або рід діяльності, постійно стикаються з неготовністю суспільства бачити в них повноцінних працівників. Наприклад, ми кілька місяців тому писали про Романа Кисляка - переселенця з Донбасу, який маючи ДЦП, навчився водити автомобіль і працював таксистом у Львові, проте з особистих обставин переїхавши до Києва і втративши автомобіль, довго не міг знайти роботу і лише нещодавно влаштувався водієм на один із телеканалів.

Але повернемося до пекарні. Владислав закінчив Інститут екранних мистецтв, але поки не планує працювати ані в кіно, ані на телебаченні. За другою освітою він - лікувальний педагог і з 16 років працює з особливими дітьми. Тобто його інтерес до проблем людей з вадами розвитку має своє коріння.
Кекси від добрих людей
Слоган пекарні Good Bread from Good People простий - "Ми робимо випічку і даємо можливість допомогти".

Восьмеро молодих людей з інтелектуальними порушеннями готують різноманітні кекси, мафіни, а також бананове варення. Безпосередньо керує ними мама одного з хлопців Оксана, однак роль супроводжувачів так чи інакше виконує кожен із шести працівників пекарні, які не мають відхилень у розвитку.

Наприклад, адміністратор Женя постійно перебуває на зв'язку із кур'єром Вітею, допомагаючи йому вирішувати логістичні проблеми при пересуванні містом.
Кур'єр Вітя - один із "особливих" працівників пекарні
У "особливих" пекарів свій графік роботи - з 8 ранку до 15 години вечора і позмінно, причому хлопці працюють у міру своїх потреб і можливостей - хтось може відпрацювати 4 - 5 змін на тиждень, в хтось приходить на кілька годин. Головне тут не виробіток, а терапевтичний ефект від ручної роботи.

Випічка проста і навіть трішки незграбна на вигляд, але при цьому надзвичайно смачна і зроблена винятково зі свіжих і натуральних компонентів. Наприклад, одна з "фішок" пекарні - шоколадно-банановий кекс - наполовину складається з печених бананів.
Складні числа
Найважливіший і найскладніший інструмент для "особливих" працівників пекарні - не піч, як можно було би подумати, а терези. Майже у всіх - розлади аутичного спектру, які зокрема виражаються у проблемах із найпростішою математикою. Для того, щоб зробити кекс, треба все виміряти на вагах. Попри те, що всі рецептури висять на стіні, хлопцям дуже складно самим все зважити і скласти, тут вони без головного пекаря Оксани як без рук.

"Найчастіше плутаються із грамами. Наприклад, потрібно чогось 50 грамів, а вони можуть побачити 500", - розповідає жінка.
Оксана допомагає Вові зважувати родзинки для апельсиново-імбирного кекса
Навколо Оксани бігають Сергій і Вова, сьогодні вони на зміні. Сергій балакучий і про щось постійно говорить, поки ретельно відмиває форми від уже спечених кексів, а потім вижимає апельсиновий сік, Вова уважно і по багато разів заглядає в листок із рецептом апельсиново-імбирного кекса, Оксана уважно дивиться за тим, що і скільки бере Вова.

Поруч у печі достигає півдесятка кексів, до печі Оксана спокійно підпускає своїх підопічних - вони дуже обережні і ретельні, ніхто ще жодного разу навіть не обпікся.
У куточку робить бананові мафіни Оля зі своїм супроводжувачем Анною. Якщо Сергій із Вовою працюють стабільно як мінімум дві-три зміни на тиждень, то Оля приїжджає всього раз на кілька годин - вона "найважча" серед усіх, хто працює в пекарні і навіть короткої трудотерапії їй цілком достатньо.
Сергій і Вова
Особливі пекарі
Олі 22 роки, вона народилася майже цілком глухою, з часом проявилася і затримка розвитку. За допомогою слухового апарата вона може трохи чути мову, але не розуміє її і говорить винятково мовою жестів. Закінчила школу "Сонячне подвір'я", в якій навчають особливих дітей. У цю школу Оля приходить і зараз тричі на тиждень на трудотерапію - готує їжу, отримуючи за це зарплатню.
Ці гроші вона дуже цінує, бо має дві жіночі слабкості - креми для рук і солодощі. Любить ходити в кіно, хоч і не сприймає звуку - картинка все одно дає багато інформації.

В Олі є дві молодші сестри без вад розвитку, вона про них дуже турбується, завжди цікавлячись, де вони і з ким.
Сергію майже 28 років. Він дуже комунікабельний і на все має свою думку, хоча улюблена тема його розмов - зміни погоди. Найбільше любить готувати апельсиново-імбирний і гарбузово-морквяний кекси.

"Тут добре, затишно і безпечно. Кожен день щось нове випікаємо. Я вже практично все вмію, тільки трохи плутаюся, але в принципі вже краще, ніж це було місяць тому", - розповідає Сергій.
Він працює у пекарні з 1 жовтня. Уже пробував удома власне меню вигадати і випробувати, щоб запропонувати потім у пекарні.

"Це моя робота, це мій спосіб життя". - зізнається Сергій, - "Я для того і прийшов сюди, щоб чомусь навчитися. А смисл удома сидіти? Тільки штани протирати і деградувати".

Сергій може раптово щось крикнути або заспівати під час роботи. Таким чином він просто отримує розрядку від напруження. Загалом кожен із "особливих" пекарів у свій оригінальний спосіб бореться зі стресом.
Вові 29 років, він живе аж в Обухові, тому їздить до пекарні лише двічі на тиждень - у вівторок і четвер. Крім того, по четвергах він займається у плейбек-театрі для людей із вадами розвитку, про який Depo уже розповідав колись.

Він повна протилежність Сергію, мовчазний і трохи розсіяний, на питання відповідає переважно короткими реченнями. Скаржиться, що відколи почав їздити сам у маршрутках з Обухова, часто не хочуть пускати на безкоштовне місце за посвідченням, не довіряючи документу.
Найдовше і найбільше - від самого відкриття - в пекарні працює Женя. Він же перший, хто отримав "відпустку" від роботи і з'їздив відпочити у Богуслав. Працювати йому подобається. Хоча зізнається - початково важко собі це уявляв, тому що досвіду не було і тісто місити не вмів.

Зі страв пекарні найбільше любить лимонний і гарбузово-морквяний кекси, але загалом улюблена їжа - оселедець під шубою.
Женя любить поп-музику і гурт "Ненсі", уже двічі був на їх концертах у Києві. Зустрічається з дівчиною на ім'я Юля, мріє з нею одружитися, хоча ще боїться будувати далекосяжні плани.

У побуті Женя виконавчий, але дуже повільний, розповідає Оксана. Буває переживає, трусяться руки.
Кирило (фото з facebook-сторінки пекарні Good Bread from Good People)
Разом з Оксаною у пекарні працює її син Кирило. Він навчався в школі-інтернаті, займався тенісом і легкою атлетикою, навіть здобував призи на змаганнях. Але школа закінчилася і Кирило почав маятися без діла.

"Головна проблема Кирила - розрахунок. Він не розуміє здачу, не розуміє гроші. Тобто в грошовому номіналі він розуміється, а приплюсувати-відмінусувати його не може. Тому він розраховується тільки своєю пенсійною банківською карткою", - пояснює Оксана.

Про відкриття пекарні дізналися від представника благодійного фонду "Джерела", який опікується дітьми з особливими потребами. Відтоді Кирило - одне з облич пекарні, їздить не тільки з мамою на роботу, але і з Владиславом на ефіри, розповідаючи про їх новий бізнес.

А ще Кирило до запаморочення любить усе, що пов'язано з морем, і може годинами говорити про кораблі і воду.
Перші зміни на краще
Головна функція пекарні - давати роботу людям із вадами розвитку, дозволяючи їм отримувати задоволення від самореалізації і спілкування. Вони тут можуть бути такою ж частиною суспільства, як і ми з вами, говорить Владислав про сутність проекту.

Хлопці помітно змінилися за час роботи. Наприклад, раніше Женя був непунктуальним, міг десь у дорозі затриматися і запізнитися на годину-півтори, а зараз переживає за роботу, приходить вчасно, розповідає Оксана про підопічного.
Біля стелажів із реманентом і легкими продуктами закріплені фотографії, на яких зафіксоване правильне розташування речей на полиці - щоб хлопці поклали все по місцях після завершення роботи
"Вони розкрилися". - ділиться жінка спостереженнями, - "Раніше не могли контактувати один з одним, а зараз за чашкою чаю теревенять, розпитують один одного про новини".

Активізувалися соціальні навички, турбота про ближнього. Хлопці можуть сказати "ой Оксано, ви вже стомилися мабуть із восьмої ранку, посидьте попийте чаю, а ми попрацюємо".
Кирило менше ніж за три місяці подорослішав, у нього підвищилася самооцінка. Хіба що не навчився ще давати раду з емоціями, тому сильно перенапружує себе.

"Робота з тістом - дуже лікувальна". - нагадує Владислав. - "Крім того, при спілкуванні з "особливими" пекарями проявляються також певні педагогічні моменти. Але на жаль, трудотерапія - це єдине, на що ми зараз здатні, щоб їм допомогти".
Україна не готова до інклюзії
Запитую у Владислава про стан справ із так званою інклюзією - включенням людей із вадами розвитку у соціальне життя. У відповідь він скрушно хитає головою.

"Інклюзія в Україні сама по собі - дуже дивна річ. Я вважаю, що її, по суті, немає. Навіть якщо десь є якісь проблиски, то вони на мою суб'єктивну думку досить награні. Тому що сама Україна не готова до інклюзії, я зараз говорю про школи передусім. У викладачів просто немає відповідної освіти для того, щоб вести інклюзивний клас. Вони не розуміють, що робити з такими дітьми і часто роблять тільки гірше", - розповідає чоловік.

Думку Владислава підтверджує на власному прикладі й Оксана. Проблеми свого Кирила з математикою вона намагалася пом'якшити за допомогою репетиторів у його школі-інтернаті, однак у відповідь почула страшну для батьків фразу: "Ну що ви хочете? Ви їх сюди привели і скажіть спасибі що живими і здоровими забрали".
Люди з вадами розвитку отримують пенсію, її навіть нещодавно збільшили. Але при цьому вони фактично не можуть ніде офіційно працевлаштуватися - це дуже сладна і обтяжлива процедура для роботодавців. Крім того, офіційне працевлаштування для людей із вадами означає, по суті, втрату статусу інваліда, а значить і пенсії.

Тобто або тихо сиди вдома без діла і отримуй свою пенсію, або готуйся до проблем із державними службами.

"Якби держава переживала за таких, як ми, то було би в нашій країні краще, мінялось би щось. Якщо в людини, припустімо, друга група інвалідності, але вона при цьому може працювати, хай і не вміючи добре рахувати чи думати, то можна було би переписати закон і платити їм зарплатню за роботу так само, як виплачують іншим людям", - впевнений Сергій.

Але поки, на жаль, про це навіть мова не йде.
Хвороби росту
Пекарня Good Bread from Good People існує вже майже чотири місяці. Невдовзі мають відкритися аналогічні франчайзингові пекарні у Харкові та Ізраїлі. Є люди, які прагнуть підхопити цю ідею в багатьох інших містах України, але поки все впирається в організаційні і фінансові труднощі. Для того, щоб започаткувати таку пекарню, треба вкласти в неї мінімум 10 тисяч доларів, розповідає Владислав.

Продукцію пекарні купують переважно через вау-ефект, пов'язаний із особливими працівниками закладу, але цей ефект може легко вичерпатися після одного-двох замовлень. Найчастіше смачну випічку купують офіси і компанії, один раз ресторан замовив 20 кексів. Серед відомих клієнтів: посольства США та Ізраїлю, компанія Ernst&Young тощо.
Женя позує з нагородою HR-бренд року в номінації "Рівні можливості",
яку пекарня здобула на початку грудня
Однак для подальшої реалізації продукцію Good Bread from Good People поки не купують. Певний час кав'ярні брали їх на перепродаж, але потім відмовилися від цього, тому що мовляв кекси і мафіни не мають якогось крутого естетичного вигляду.

Подібний бізнес не так просто утримати на плаву.

"Зараз стоїть питання про пошук нових інвестицій - бізнес розвивається не так добре, як хотілось би. З вересня по жовтень у нас конверсія була 1000%, це багато, з жовтня по листопад - 300%, але з листопада по грудень не збільшилася, впала навпаки", - зізнається Владислав.

Він принципово не хоче шукати спонсорів для закладу, щоб пекарня залишалася саме бізнесом, а не дотаційним підприємством. Тому довелося застосувати фандрейзинг.
Скріншот із Facebook-сторінки пекарні
Кілька тижнів тому на Facebook-сторінці організації з'явився пост із повідомленням про необхідність збору коштів для розширення матеріальної бази - з тим обладнанням, яке є, бізнес ніяк не може вийти на самоокупність.
Скріншот із Facebook-сторінки пекарні
106 тисяч гривень, необхідних для додаткової пічки та холодильника, були зібрані всього за тиждень і тепер замовлення на випічку будуть виконуватися набагато швидше. Крім того, у Good Bread from Good People уже шукають додаткових пекарів і кур'єрів.
Не зупинятися на досягнутому
Попри те, що пекарня ще тільки стає на ноги, у Владислава серйозні плани на майбутнє. Взимку він сподівається відкрити ресторан, в якому також працюватимуть передусім люди з вадами розвитку.

"Там буде повна інклюзія, в хорошому смислі цього слова, коли звичайна людина зможе відчути людину з особливостями розвитку. Це буде концептуальний ресторан, там будуть певні фішки в інтер'єрі і в меню, які допомагатимуть відчути таких людей", - ділиться планами Владислав.
Кухар Оксана і адміністратор Женя упаковують кекси для передачі їх замовникам
Де буде розташований ресторан, чоловік розповісти відмовився. Зараз проект перебуває на стадії пошуку інвестора. Це складний процес, тому що проект на порядок дорожчий і організаційно складніший за пекарню. Крім того, потенційні інвестори поки ставляться до ідеї інклюзивного ресторану без особливого захоплення, кажучи, що краще масштабувати пекарню і розвивати далі цей бізнес.

Але, схоже, Владислав вірить в успіх започаткованої справи. Тому не зважає на скептиків, плануючи далеко наперед поки що унікальний для України бізнес. Сподіваємося, ці ініціативи знайдуть відгук, і в нашій державі з'являться інші інклюзивні бізнес-підприємства, які даватимуть людям із різноманітними вадами розвитку можливість для самореалізації.