Звичайно, можна було відправити іменну табличку з гордим «Краще село 2020 року» поштою — тим більше в цей час, коли служби доставки стали важливішими за будь-які інші форми комунікацій. Але, по-перше, ми відверто засиділися на місці, і як тільки закінчилося голосування на сайті depo.ua, ми стали збиратися в дорогу. По-друге —якщо чесно, просто ще раз хотілося з'їздити в Обертин, і не тільки подивитися, як виглядає село, яке так нам сподобалося взимку, але і зустріти старих знайомих — тому що у всіх селах, куди ми приїжджали з проєктом, у нас залишилися добрі друзі. Ну а тут до друзів — та ще й з такою приємною місією! Звичайно, їхати.

Цікаво, що наші літні рекомендації щодо обраного шляху виявилися не те щоб неспроможними, але злегка підкоригованими сезоном. Найшвидший річний (і найдовший) маршрут через Рівне і Дубно зараз виявився не таким вже й швидким: на дорозі Київ — Любар — Збараж — Тернопіль — Івано-Франківськ транспорту виявилося зовсім мало. Дорога тут не кращої якості, проте спокійно і мальовничо. Тільки на дорогу треба дивитися уважно, і ви без проблем доберетеся до Івано-Франківська годинок за вісім. А ось на шляху через Дубно — забігаючи вперед — нас підстерігали і пробки через сніг, який раптово випав взимку, і навіть справжній затор через аварію, так що зворотний шлях зайняв набагато більше часу, хоча природно, траса від Рівного до Києва, як і раніше, не в приклад краще. Як і в минулу поїздку, на ночівлю ми зупинилися в Івано-Франківську, щоб в Обертині бути рано-вранці.

І ми там були. Рівно о десятій, як і домовилися заздалегідь з Віктором Броніславовичем Хамутом, головою Обертинської сільської ради. Хоча ми, чесно кажучи, до цього договору поставилися легковажно — ну, будемо в десять, або в одинадцять, колись одного ранку. Але, на щастя, виручила природна пунктуальність, і до будівлі сільради ми підкотили в п'ять хвилин на одинадцяту з метою дзвонити голові і шукати людину, яка разом з нами урочисто прикрутить табличку на будівлю. Але не тут-то було. Шукати Віктора Броніславовича не довелося. А втім, нікого шукати не довелося, тому що все село зустрічало нас. З хором і короваєм. От би нам було незручно, якби ми запізнилися і через нас замерзли і хор, і дітки в національних костюмах, і весь люд, який зібрався.

Це було здорово! Дуже зворушливо і мило, з різдвяними піснями і колядками, теплими словами та подяками, але описати всі емоції цієї зустрічі складно — так що пропонуємо вам просто подивитися наш відеозвіт цієї поїздки:

Одне можна сказати точно — проєкт «ВеСело» зажив своїм самостійним повноцінним життям, і для жителів Обертина це не просто якась табличка на будівлі ради, а справжня дорога оцінка всього того, що зроблено сьогодні в Обертині.

І це саме так — адже наше завдання як авторів проєкту тільки показати вам те чи інше село і постаратися розповісти якомога докладніше і яскравіше про його жителів і про те, як вони відстоюють своє право жити в сучасному і процвітаючому українському селі, партнерах та інвесторів, які допомагають українським селам вийти на нормальний, людський рівень існування, про процеси децентралізації, які дозволяють сьогодні абсолютно по-новому підійти до питання «оживлення» сіл.

Ми їхали привітати жителів села Обертин із заслуженою перемогою в першому сезоні проєкту «ВеСело», а в підсумку самі отримали ще більший заряд енергії, оптимізму і масу позитивних емоцій, так що зараз з великим натхненням готуємося до старту нового сезону проєкту — вибираємо кандидатів, прораховуємо маршрути, плануємо поїздки. Так що якщо ви хочете, щоб і ваше село через рік прикрасила табличка «Краще село 2021 року за версією проєкту «ВеСело» — пишіть нам за адресою [email protected], і ми обов'язково до вас приїдемо. А потім в січні 2022-року, можливо, і повернемося!