Чому рибалкам на Дніпрі маряться під водою давні вали

Після відвідин німецького селища Ямбург Depo.Мандрівник, на завершення подорожі, відправляється до залишків двох фортець, одна з яких затоплена водами Дніпра, а друга захована у лісі у сучасному передмісті.

Для того треба повернутися у напрямку аеропорту та доїхати по вул. Яснополянській до Південного мосту. Праворуч побачимо, як диміть "енергетичне серце" регіону – Придніпровьска ТЕС.

На лівому березі Дніпра опиняємося у Самарському районі міста. Десь тут, по вул. Гаванській, на думку істориків, у 1660 році відбулася битва легендарного отамана Івана Сірка з татарами. Нині це місце позначене символічним каменем з пам'ятним надписом: "Місце битви запорізьких козаків з татарами під проводом Івана Сірка".

Громадським транспортом сюди добратися доволі складно. Потрібно спочатку дістатися до кінцевої зупинки на ж/м Придніпровськ, тоді пересісти на маршрутку №10 або №11, і попросити водія зупинитися біля будинку №23 по вул. Гаванський неподалік залізничного переїзду. Там, у зеленій зоні, і розташований камінь.

Це місце у гирлі Самари 10-тисячне татарське військо обрало для переправи. Вони прихопили з собою полонених, яких гнали до Криму на продаж, і зовсім не очікували, що з очерету на них нападуть козаки. Битва була настільки запеклою, що, як пишуть історики, "кров убитих просочила пісок глибиною на цілий аршин (трохи більше 70 см)".

Після розгрому татари нібито назвали цю місцевість "Огрен", що в перекладі означає "прокляте місце". Потім назва видозмінилася на Ігрень. Саме ж Кримське ханство після звістки про розгром, подейкують, на тиждень занурилося в траур, а отамана Сірка татари прозвали "урус-шайтаном" (руським чортом).

Слід зазначити, що Іван Сірко — один із найулюбленіших народних героїв козацької доби. Ще за життя йому було присвячено багато народних пісень і легенд. Саме з його ім'ям пов'язаний переказ про дотепний лист запорожців до турецького султана, що став пізніше сюжетом для відомої картини Іллі Рєпіна.

На пам'ятному камені встановлена табличка, яку вже неодноразово оновлювали через вандалів – крадіїв металу.

Навпроти, під товщею води, спочивають під водяною гладдю затоплені після запуску ДніпроГЕСу залишки Усть-Самарської фортеці, збудованої, за різними даними, у другій половині XVII – першій половині XVIII сторіччя.

У середині XVIII сторіччя російські правителі настирливо намагалися створити линію охоронних споруд. Так на місці колишніх козацьких укріплень з'явилися Новобогородицька фортеця і Усть-Самарський ретрашемент (фортифікаційна споруда).

Під час російсько-турецьких війн шлях російських військ пролягав через гирло річки Самари. І саме тут, на місці старого козацького укріплення, щоб не йти в обхід, у 1740 році було вирішено влаштувати переправу і дерев'яно-земляну фортецю, названу Усть-Самарським ретрашементом. Останній був опорним пунктом російської армії, а для його утримання залишався гарнізон у півтисячі солдатів і стільки ж козаків. Проіснував Усть-Самарський ретрашемент до 1783 року, коли з нього вивезли гармати і вояків, а також будівлі. З того часу укріплення лише повільно руйнувалося часом.

У 1932 році з запуском ДніпроГЕСу утворилося Дніпровське водосховище, яке поховало під своїми водами залишки фортифікаційних споруд. Втім, сучасні рибалки кажуть, що у сонячний весняний день скрізь товщу води ще можна побачити давні вали.

Щодо Новобогородицької фортеці, то її залишки сховані у сучасному передмісті обласного центру – селищі Шевченка. Дістатися до селища можна маршруткою №98, яка відправляється з центру Дніпра – з вул. Магдебурзького Права (раніше – вул. Гопнер). Листяний ліс, спокійна річка, просякнуте історичними спогадами повітря допоможуть гарно провести час у пішій чи велосипедній прогулянці. Любителям риболовлі можна прихопити з собою вудочки – ці місця славляться добрими уловами. За козацьких часів ці води були повні рибою, зокрема – осетрами.

Тут, у лісовій зоні, досі височать земляні вали, які колись слугували основою для дерев'яних фортифікаційних укріплень.

Серед вчених досі точаться дискусії щодо місця розташування Богородицької фортеці, побудованої гетьманом Іваном Мазепою у 1687 році за наказом царського уряду. Втім, більшість з них все ж схиляється до версії, що Новобогородицька фортеця протягом кінця XVII – початку XVIII сторіч неодноразово відновлювалася царським урядом саме на руїнах Богородицької. З часом її спіткала участь усіх фортець 300-кілометрової Української лінії.

В наші часи поблизу місця розташування фортеці проводиться фестиваль "Самар-Дніпро-Фест": конкурси, змагання, концерти, реконструкції боїв середньовічних лицарів, майстер-класи для дітей і дорослих з народних ремесел. Відбувається він на початку осені, вхід – вільний.

Славетна козацька історія Дніпра і досі живе в легендах, історичних свідченнях, у залишках фортифікаційних споруд. Любителі старовини можуть власноруч доторкнутися до просякнутих історією валів, намалювати в уяві колишню велич фортець, відвагу козацьких ватажків, хвилини їх слави і поразок.