Поляки натякнули Порошенку, що час чітко визначитися, як боротися з Путіним

Не зважаючи на достатньо жваву кампанію - з активною і багатою медіа-компонентою, чимала частина якої була спрямована саме на активізацію електорату, не зважаючи на якнайширший вибір кандидатів - від підстаркуватих політиків до гламурної блондинки і рок-музиканта, лише третина поляків (34,41%, якщо бути точним) відчула вчора непереборне бажання порушити недільний спокій і сходити на виборчі дільниці. Для Польщі - з традиційно високим рівнем виборчої активності - це повний провал.

Крім того, перший тур виборів показав, що за умов загострення міжнародної ситуації поляки більше довіряють партії зі зрозумілою консервативною, пан-польською і частково ізоляціоністською програмою, аніж безконечним солодким обіцянкам "Громадянської платформи" (яка в оригіналі, до речі, називається "Платформою обивательською" - хоч у польській мові це слово й немає такого неприємного відтінку, як в українській).

Саме тому, схоже, не надто відомий чи впливовий Анджей Дуда з "Права і справедливості" зумів, за даними екзит-полів, набрати 34,8% голосів - проти 32,2% у чинного президента Броніслава Коморовського. Єдине питання щодо перемоги якого ще рік тому звучало наступним чином - в першому чи другому турі це станеться?

Звичайно, і вчорашній програш - це ще далеко не хрест на шансах Коморовського, оскільки чимало симпатиків кандидатів, які вибули з перегонів, підуть саме до нього. Хоча б тому, що піти до правих консерваторів просто не зможуть. Але помітне падіння популярності як чинного президента, так і ГП, яка його підтримує, стало вчора очевидним.

Схоже, задумана і створена як противага популістському Союзу демократичної лівиці, ГП і сама потроху перейняла методи ідеологічного противника. Не виключено, що однією з причин цього став відхід від активної польської політики Дональда Туска, який зайняв посаду голови Європейської Ради, залишивши замість себе слухняну і працьовиту, але далеку від ідеологічних тонкощів Єву Копач.

В будь-якому разі, яка не яка ідеологія, присутня в програмі і в діяльності ПіСу, виявилась полякам цікавішою, ніж позиція Коморовського, який не просто користується підтримкою достатньо амбівалентної "Громадянської платформи", але ще й залишається формально незалежним кандидатом, який обіцяє народу виключно "мир, порядок і стабільність" - не надто зупиняючись на способах і методах досягнення цілі. У мирний і ситий час подібний президент, котрий взагалі не надто часто нагадує про своє існування - а якщо й нагадує, то головно заявами, що все добре і буде ще краще - цілком підходив полякам. Але зараз, вочевидь, перестав.

Зрозумівши, що втратив мобілізацію, а як результат - і довести до дільниць "свій" електорат, Коморовський взявся гарячковито надолужувати упущене, зокрема, запустивши кампанію за проведення референдуму з дещо розпливчастою темою "чого хочуть поляки від політичної системи". Яка тема годилась би для симпозіуму соціологів, а не референдуму. Чи допоможе це йому відмобілізувати до наступного туру потенційних симпатиків - покаже час, але польський президент явно зрозумів небезпеку "заспокійливої" політики.

При тому майбутнє українсько-польських стосунків, насправді, не надто сильно залежить від результатів польських виборів. Як один, так і другий кандидат займають виразно антиросійську позицію, тому просто приречені на співпрацю з нами. Більше того, Анджей Дуда на початку року заявляв про теоретичну можливість надання Україні військової допомоги - що є набагато радикальнішою проукраїнською позицією, ніж та, яку практикує "Громадянська платформа" і, особливо, польський прем'єр Єва Копач. Тому надміру переживати через можливу зміну президента в сусідній державі українцям ніби й не доводиться - принаймні, поки мова не йде про антиукраїнськи налаштованих радикалів, які набрали вчора свої мізерні радикальні відсотки і попрощались з політичними перегонами.

В той же час, вимагаючи від власних політиків чіткого ідеологічного визначення, поляки через тих самих своїх політиків, в тому числі і нового президента, вимагатимуть того ж і від української влади. Це і є головний меседж цих польських виборів Україні.

У момент нестабільності, складної і відверто небезпечної соціальної та геополітичної ситуації громадяни хочуть знати реальні плани своєї влади, її бачення ситуації. А також впливати на них. Вони хочуть брати участь у процесі управління своєю країною - а не слухати заспокійливі "звіти про надої та урожайність" від "наших хороших хлопців, котрі керують державою". Навіть якщо ці хлопці й насправді непогані - як то можна з певністю сказати про Броніслава Коморовського. І чого, на жаль, не можна так однозначно сказати про помітну частину їхніх колег в Україні.

Насправді, це погана новина для багатьох українських політиків - будь то пропрезидентський блок чи навіть популярна політсила одного провінційного мера, яка, за чутками, охоче користувалась послугами польських політконсультантів. Без чіткого "плану на майбутнє" - і співставних з реальністю звітів про його виконання, самими лиш обіцянками про "всебудедобре" електорат можна загнати в апатію - або в ряди підтримки політичних конкурентів. Що наочно продемонструвала політика поки що чинного польського президента.

Читайте також: Меркель віддає Путіна на поталу українцям