Навіщо Наливайченко грається в пасочки зі зрадниками

Вчора радний а заодно і головний піарник Служби безпеки України Маркіян Лубківський відрапортував про вдало проведену спецоперацію з привітання зрадника України колишнього начальника Управління СБУ в Криму Петра Зими з професійним святом.

З відчуттям глибокого задоволення від власної роботи пан Лубківський зазначив, що "контррозвідка Служби безпеки України не була б контррозвідкою Служби безпеки України, якби в такий оригінальний спосіб не "привітала" зрадників СБУ в українському Криму".

Суть спецоперації полягала в наступному: перед будинком зрадника Зими у Сімферополі був встановлений білборд з логотипом служби контррозвідки, привітанням та нагадуванням про майбутню зустріч, яку в СБУ Україн "чекають з нетерпінням". До того ж аналогічне привітання з‘явилося і на одному з кримських новинних сайтів.

За задумом наших спецслужбовців, прочитавши цей звіт, українці мали б отримати не лише естетичне та моральне задоволення а й отримати всеоохоплюче відчуття гордості за безстрашних та винахідливих українських "джеймсів бондів".

Але такого відчуття зовсім не виникає. Мабуть через те, що спецоперація з привітання зрадників (на яку було витрачено і час, і людські ресурси, і бюджетні гроші) згодилася б для групи народних месників-аматорів а аж ніяк не для спецслужби серйозної європейської держави. Для кращого пропагандистського ефекту "орлам" Наливайченка варто було б спробувати притягти когось зі зрадників до реальної відповідальності за українськими законами, а хизування білбордами, нехай і дотепними та влучними, залишити для романтичного юнацтва.

Тим більше, що в історії достатньо прикладів по-справжньому ефективної роботи спецслужб. Навряд чи жителі Ізраїлю в далекому 1960-му дуже зраділи, аби "Моссад" відзвітував, що написав на паркані аргентинської вілли нацистського злочинця Адольфа Ейхмана "Адольфіку, ми тебе не забудемо". У такому випадку євреї, які дуже добре пам‘ятали жахи Холокосту, як мінімум вимагали б відставки шефа "Моссаду" за профнепридатність.

Але "Моссад" в післявоєнні роки не займався дитячими забавками, а мав славу найефективнішої спецслужби світу. Тому оберштурмбаннфюрер Ейхман не мав можливості насолоджуватися білбордами і привітаннями в аргентинських газетах. Натомість есесівець, повертаючись теплого осіннього вечора в свій затишний будиночок в передмісті Буенос-Айреса, раптом опинився в якісь автівці в наручниках та з кляпом у роті. А буквально за кілька днів Ейхман був уже на Землі обітованій, де постав перед судом. А всі спроби есесівських поплічників Ейхмана, яких в післявоєнній Аргентині було хоч греблю гати, знайти зниклого оберштурмбаннфюрера та не допустити його вивозу до Ізраїлю виявилися марними.

До того ж, проводячи подібну спецоперацію, Ізраїль, звісно, порушував міжнародне право, адже діяв на території суверенної держави, і в результаті мав певні зовнішньополітичні ускладнення. Україні з цим значно простіше, адже Крим де-юре є невід‘ємною частиною нашої держави, і СБУ має повне право заарештовувати там тих, хто на це заслуговує.