Ризький саміт, труп Росії і широко закриті очі Порошенка

Росію сором'язливо згадали лише раз, а Порошенка здивували європейці, які йому відкрили очі - реформи в Україні не йдуть

Тарас Паньо
Журналист отдела международной политики
Ризький саміт, труп Росії і широко закри…

Наші проєвропейські прагнення "визнано" - але не більше того. Наші зусилля, спрямовані на досягнення безвізового режиму "вітають" - хоча й рекомендують довести їх, врешті-решт, до кінця. Після чого обіцяють дуже-дуже серйозно подумати про безвізовий режим. Учасники саміту тішаться і з успішного початку імплементації угод про асоціацію.

А ще - говорять багато-багато правильних речей про потребу деескалації стосунків, встановлення миру і потребу поваги до територіального суверенітету. Не уточнюючи, як саме досягти цих благих цілей. При тому вони старанно уникають самого слова "Росія". Вона в цілісінькій декларації взагалі згадується лише один раз - там де ЄС обіцяє сприяти нашим з Росією газовим переговорам. А так - як про покійника, не кажуть нічого, бо доброго згадати не можуть.

Натомість президент Порошенко закликав європейців до більшої "амбіційності та далекоглядності" - вочевидь, пропонуючи не звертати уваги на наші дрібні, але дошкульні промахи на шляху до європейського братерства. Хоча це мало б в такому разі називатись, як популярний діагноз в окуліста - "далекозорість", а не "далекоглядність".

А ще Порошенко раптом засумнівався, чи зможе ініціатива "Східного партнерства" відігравати більш важливу роль і дати відповідь на виклики - проведення реформ, забезпечення кордонів, безпеки та миру. Якось упустивши з виду, що реформи, безпека і все решту за його списком у випадку з Україною є першочерговим завданням президента цієї країни, а не європейської ініціативи.

Відповідно, не встигли засохнути чорнила на декларації, як почалась улюблена розвага української бюрократії - "нагородження непричетних і покарання невинуватих".

Президент Петро Порошенко вимагає кадрових рішень і висновків відносно керівників тих служб, що зволікали з виконанням певних пунктів плану дій візової лібералізації.

В когось зі сторони могло б виникнути враження, що президент України, батько нації, тільки від європейців довідався, що Україна, бачте, чогось там десь не виконала. Певно, весь уряд, вся АП, "придворні" політологи та експерти - геть-чисто всі переконували Порошенка, що все ідеально виконано, і тільки сьогодні він довідався, що трапилась прикра несподіванка - якщо навіть не підступна зрада. Всі попередження, до чого йде справа - від журналістів починаючи, і послом України при ЄС закінчуючи - якось пройшли повз августійших вух. Буває. І тільки-но почувши про наявні проблеми, батько нації суворо грюкнув кулаком по столу, вимагаючи "кадрових рішень".

"Забити" на якусь проблему і зробити потім здивоване обличчя - ця політична позиція в арсеналі Порошенка, схоже, була запозичена ним в незабутнього Віктора Андрійовича. Не найкраще запозичення, безумовно - краще б бджіл навчився розводити. Щоправда, можливо, все це в Петра Олексійовича ще попереду.

І "попереду" Порошенка, насправді, доволі-таки сильно залежить від того, як складеться подальша доля безвізового режиму. В разі його успішного отримання, президенту буде з чим йти на вибори. Прийшовши під гаслами євроінтеграції, Порошенко зможе чесно відзвітувати, що все, що зміг - зробив, списавши повільну реалізацію решти інтеграційних перспектив на не надто активних "європартнерів". Врешті, вибори-виборами, а тут є реальний шанс потрапити в історію. Мається на увазі, в ту історію, котра в шкільних підручниках, а не в жовтій пресі чи судовому залі.

Але не в Порошенкові, звичайно, все розходиться. Безвізовий режим міг би не тільки зберегти українцям гроші й нерви, змарновані в посольствах - і біля них, в "прикормлених" фірмах та фірмочках.

Вільне пересування по Європі допомогло би знайти місце роботи для тих, хто її не має - просто завдяки можливості поїхати і роздивитись у тих місцях, до яких раніше і діла не було через надмірно заморочливу візову процедуру. Безвізовий режим розширив би нашим дітям дорогу до європейських навчальних закладів. Безвізовий режим зробив би набагато більше, ніж будь-яка проєвропейська агітація, показавши практичну реальність "іншого світу" для українців. "Бездуховного" світу з рівними дорогами, заможними пенсіонерами і спокійними дітьми.

Тому за отримання цього режиму треба боротись не тільки Порошенку, а й кожному з нас, по мірі сил і можливостей. Іншого шляху до Європи, схоже, немає. Хіба через бориспільські термінали. В особистому, так би мовити, порядку.

Больше новостей о событиях в Украине и мире на Depo.ua

Все новости на одном канале в Google News

Следите за новостями в Телеграм

Подписывайтесь на нашу страницу Facebook

deneme