Президент з шоколадкою на шиї

Вчора Липецька кондитерська фабрика Roshen виграла суд у Федеральної податкової служби Росії. За даними інформагентств, обласний арбітраж визнав незаконним рішення ФНС нарахувати фабриці 35 млн рублів пені та штрафів.

І тут замість потішитись за рідного президента, який навіть в путнській Росії обстоює верховенство права і святість приватної власності, підозріливі українці вирішили, що щось тут не так. Не могла українська фабрика просто взяти і виграти суд в Росії.

Подумали-подумали - і невдовзі зрозуміли, у чому річ. Випустивши на волю зграю більш чи менш заплутаних конспірологічних теорій стосовно того, який саме шматок України продав президент за зняття штрафних санкцій.

Благо, і думати надто довго не довелось - от продавлює Порошенко зміни в Конституцію, а чому? Сказати, що це він за американські печеньки від Нуланд робить - якось не з руки, хоч така версія і найправдоподібніша. Бо ж ті печеньки, якщо вірити русоЗМІ, раніше весь Майдан їв, вони, вважай, тим освячені. А от продаж інтересів України і її Основного закону в обмін на списання 30-ти мільйонного боргу перед російськими податківцями (це в рублях, не в доларах - в доларах вийде трохи більше 0.5 мільйона) - саме те.

Зрозуміло, що подібними гіпотезами харчуються не надто вибагливі споживачі інформаційного продукту. Але яка різниця - вони теж є громадянами України і виборцями. Рівно як і їхні рідні, близькі та знайомі, яким вони ретранслюють просте і зрозуміле пояснення наміру президента виконувати Мінські домовленості. І які належним чином реагують на подібний інформаційний фон. Не залежно від того, наскільки подібна конспірологія пов'язана з реальністю.

Власне, "шоколадні історії" переслідують чинного українського президента фактично весь час перебування на посаді.

Людям не подобається, що продукцію липецької фабрики буцімто знаходили в сухпаях російських диверсійно-розвідувальних груп. Людям не подобається, що в голодний 2014 рік київська кондитерська фабрика "Рошен" заробила майже в 10 разів більше, ніж попереднього року. Як людям - навіть не прихильникам конспірології - неприємно думати, чи не співвідносяться поступки у зовнішній політиці України із поступками у фіскальній політиці Росії.

При тому що вчорашньою історією російські маніпуляції з липецьким Roshen, ясна річ, не завершаться. Бо рішення обласного арбітражу можуть оскаржити. А претензії до фабрики мали не тільки російські податківці, а й Слідчий комітет. І змінами в Конституцію непопулярні рішення президента не обмежаться. Ще ж буде й демілітаризована зона, і багато-багато інших непростих моментів довкола Донбасу - не залежно від того, миром чи війною розквітне наш серпень.

Тому президенту України потрібен сильний хід. Липецької фабрики йому конче треба позбутись. Продавши, чи, якщо заважає арешт - припинивши діяльність. Як би боляче й неприємно це не було.

І народ зрозуміє. Зрозуміє що президент готовий пожертвувати чимось вельми для себе цінним, своєю тяжко і довго будованою шоколадною імперією, задля чогось, цінного для всіх решту. Задля великої, недоладної, пошарпаної війною й політичною нестабільністю держави. Задля України. Народ зрозуміє - і оцінить.