Який компромат Наливайченко має на Порошенка

Подібні чутки ширяться зазвичай після кожної гучної відставки чергового очільника СБУ. Але чутки зазвичай так і залишаються чутками. Адже уявлення про валізи компрометуючих матеріалів, які виносять з офісу СБУ - це радше виплеканий шпигунськими фільмами стереотип, ніж реальність буття.

Для прикладу можна згадати, що за чотири роки правління Януковича в Україні змінилося три голови СБУ - Валерій Хорошковський, Ігор Калінін та Олександр Якименко. Останні двоє зараз переховуються в Росії, а перший за західним кордоном, і ніщо, за великим рахунком не заважає втікачам-СБУшникам вилити ночви компромату на нинішніх високопосадовців. Але, цього не відбувається з однієї простої причини - ніякого особливого компромату у них нема.

В реальному житті, на відміну від уявного світу фільмів та серіалів, компромат не з‘являється сам по собі, його потрібно довго і ретельно вишукувати оперативними засобами. Певні можливості для проведення подібних заходів у Служби безпеки, звісно, є, але не треба забувати, що не менші можливості мають і МВС, і Генпрокуратура, але про очільників міліції та прокуратури значно рідше говорять, як про людей, що мають на всіх теки з компрометуючими документами.

Крім того, потрібно розуміти, що для того аби отримати якісь можливо компрометуючи докази, людину треба, говорячи сленгом силовиків, "брати в розробку" з залученням досить широкого кола учасників. І якщо мова йде про людину наділену владними повноваженнями і якимось впливом, то зробити це, зберігаючи повну таємність, зазвичай просто неможливо. Високопосадовці мають власні джерела інформації у спецслужбах і досить швидко дізнаються, що вони "у розробці", а це, по-перше, завжди потенційний скандал, а по-друге - можливість заховати кінці у воду.

Також не варто забувати, а який саме компромат може бути на наших політиків. Нерозбірливістю у політичних зв‘язках в Україні нікого не здивуєш, тому це і не компромат, за великим рахунком. Інша справа - корупція, але тут все настільки пов‘язано між собою, що копаючи під когось одного, завжди можна потягнути "паровозом" таку кількість "поважних людей", що наслідки будуть просто непередбачуваними. Тому залишаються лише справи інтимні - коханки та коханці. Але тут не такий уже великий простір для маневрів. Зазвичай українці досить терпляче ставляться до амурних пригод інших. Виняток стосується хіба що гомосексуальних історій, але вони все ж одиничні.

Тому ніякого гучного компромату від Наливайченка чекати не варто, якщо щось і буде, то швидше за все лише необгрунтовані звинувачення. За кілька місяців Наливайченко так і не спромігся продемонструвати хоч якісь докази вини путінського помічника Владислава Суркова у розстрілі українського Майдану. Дещо наївно сподіватися, що з іншими буде все серйозніше і грунтовніше.