Чому Тимошенко небезпечна для України

Вже у вівторок в парламенті нас очікує нове шоу від Тимошенко - боротьба за створення ТСК з розслідування корупції в уряді Яценюка. Тимошенко та інші міноритарії коаліції чітко роблять свої коньком підвищення тарифів на послуги ЖКГ. Як сьогодні було заявлено на погоджувальній раді самою Тимошенко у неї є вланий звіт, який чітко демонструє, що уряд Яценюка новими тарифами займається просто здирництвом. Підспівує їй і "Самопоміч". Одним словом, маємо нову версію "юліної тисячі".

Звісно, діяльність (чи бездіяльність на ниві реформ) Кабміну Яценюка вимагає не розслідування, а відставки і створення справжнього уряду реформаторів. Що, звісно, виглядає утопією в нинішніх політичних реаліях.

Однак, Тимошенко зараз не потрібна відставка Яценюка. Її цікавить процес, а не результат. До речі, Юлію Володимирівну мало хвилює те, що вже існує робоча група з розслідування заяв екс-керівника Держфінінспекції Гордієнка. Власне, ця група і займається розслідуванням корупції в уряді Яценюка. Але Юлії Володимирівні цього мало, бо групу очолює Борислав Береза, який почав власну політичну гру. А бути в якогось Берези на підтанцьовках Тимошенко не звикла. От виникла потреба ще й в ТСК. 

Зрештою, це не новина, що під місцеві вибори (а там дивишся й позачергові парламентські намалюються) Яценюк, зі своїм пікіруючим униз рейтингом, якраз як ніхто інший потрібний Тимошенко, Ляшку, Садовому і навіть БПП в якості прем'єра. БПП це потрібно менше всіх, адже, президентська політсила найбільше ділить відповідальність за стан справ з Яценюком і "Народним фронтом". А от тріо коаліційних мінорітаріїв серйозно розраховують поділити на виборах електорат НФ.

Навряд чи нам слід жаліти Яценюка та "Народний фронт", а от до Тимошенко є питання - якщо уряд такий поганий, то чому б їй не залишити коаліцію? Вона цього не зробить, бо коаліція спокійно існуватиме і без Тимошенко, а вона хоче і уряд критикувати, і дівіденди від перебування у владі отримувати.

Загалом, ми маємо типову гру Тимошенко, яку ми спостерігали протягом 2005-2010 років - одною ногою у владі, другою - в опозиції. І все це помножено на нестримний популізм. І це давало свій результат - до 2009 року рейтинг Тимошенко тільки ріс. Можливо дещо цинічно прозвучить - але нам пощастило, що в 2010 році президентом став Янукович, тупість та захланість якого вже за чотири роки призвели до Революції гідності. Якщо б перемогла Тимошенко, то Україна отримала б свого Лукашенка, який би створив залізобетонний електоральний блок пенсіонерів та бюджетників і постійно без зайвих проблем вигравав би вибори. При чому Тимошенко на відміну від Лукашенка не бавилася б в нову радянізацію України, а, навпаки, усіляко демонструвала би помірну українськість. Це би їй забезпечило рівномірну прихильність пенсіонерів та бюджетників на Сході, Заході та у Центрі. Ця прихильність би підгодовувалася з бюджету, тягар наповнення якого цілковито ліг би на плечі середнього класу. Що стосується олігархів, то одних би показово покарали... на користь інших. Тих кому відійшли статки нещасних покараних показувати народу не обов'язково.  У зовнішній політиці знову б запанувала багатовекторність, якої не зумів триматися феноменальний клептоман Янукович. Він був змушений був відмовитися від одного з векторів, щоб позичити гроші. Тимошенко набагато розумніша і до такої ситуації себе не довела б. Про поступ країни в такій системі координат можна було б забути надовго.

Чи вдасться Тимошенко зараз вибитися із середнячків українського політикуму в лідери, сказати важко, але вже існують певні тенденції - в середовищі пенсіонерів та бюджетників Юлія Тимошенко стає справжньою героїнею через критику тарифів на ЖКГ. На жаль, українці дуже забудькуваті і вже понад 20 років ми спостерігаємо на політичній арені все тих же персонажів - Порошенко, Яценюк, Тимошенко, Ляшко, екс-регіонали, а ближче до виборів знову намалюється "вічномолодий політик" Тігіпко і може навіть з'явиться "реформатор" Хорошковський. Зрозуміло одне. Щоб вийти з цього зачарованого кола потрібні нові люди, а для цього в країні як мінімум повинна з'явитися справжня опозиція. Не п'ята колона з екс-регіоналів, не критики влади, які самі сидять у владі - а-ля Тимошенко, Ляшко та панство з "Самопомочі", а люди з поза системи. Попит на них є, що показав скандал із Сашею Боровиком. Залишилося знайтися людям.