Чи допоможе Ярош виростити з УКРОПа націоналістів

Минуло півтора роки після Майдану, а від тих політичних розкладів, які були актуальними тоді, не залишилося й сліду. Чого варті хоча б зубожілі рейтинги майданівської трійки Яценюк-Тягнибок-Кличко. Втім, зараз мова йде навіть не про них, ще вчора - топ-політиків. В принципі, тут все зрозуміло: кожен з них пройшов довший шлях, встигши у той чи іншій формі побувати при владі. І зараз, після того, як вони себе «показали», ці політики поступово починають сходити з політичної сцени.

Але в будь-якому разі, всі вони у політиці в тій чи іншій іпостасі знаходяться більш ніж десять років. І мали успіхи. Чого не скажеш про головний постмайданівський проект, який називали найбільш перспективною політичною силою після втечі Януковича - "Правий сектор". Складно собі уявити, але ця політсила, якій без року не тиждень, практично здулася. Широка розкрутка російською пропагандою, здавалося, давала всі шанси реалізуватися на політичному ґрунті. Але протягом останніх півтора роки керівництво "правосєків" на чолі з Дмитром Ярошем наробило купу помилок, які фактично поставили партію на межу виживання. Небажання Яроша займатися партійною розбудовою, а також роздача обласних структур партії у франшизу різноманітним місцевим князькам, перетворили "ПС" на розгалужену систему мафіозних банд, які до того ж майже не підкорялися центру. Все це призвело до історії у Мукачеві, яка остаточно продемонструвала всі ці вади, фактично добивши залишки позитивного реноме "ПС".

Учора Ярош намагався зробити хорошу міну при поганій грі, влаштувавши пафосний, по-радянськи формалізований з'їзд. Тоді ж він публічно заявив про те, що "Правий сектор" не братиме участі у місцевих виборах. І хоча він спробував влаштувати шоу з перейменуванням проекту, заявивши, що в зв'язку з тим, що вони, мовляв, починають "новий етап революційної боротьби" й перейменовують військово-політичний рух "ПС" у Національно-визвольний рух "ПС". Концептуальна різниця... У будь-якому випадку,  ця показна активність все більше похожа на передсмертні конвульсії. Відмова від участі у виборах фактично формалізувала "похорон" "Правого сектору", як політичного проекту. Адже не може існувати партія без регулярної роботи з виборцями.

Варто звернути увагу на той момент, що що в Україні знову не має жодного пасіонарного націоналістичного проекту. З одного боку, ми побачили провал "Свободи", яка повністю себе скомпрометувала завдяки "успішній" роботі Олега Махницького у ГПУ та Андрія Мохника разом з Ігорем Швайкою в Кабміні. З іншого - кінець "Правого сектору", який, судячи з усього, вливатиметься до партійного проекту Ігоря Коломойського "УКРОП". Логічно, що такий союз дає серйозний бонус "приватівцям» на майбутніх місцевих виборах. Варто зазначити, що "ПС" до сих пір має досить вагому підтримку на Заході Україні, а також у великих містах, що дасть можливість "УКРОПу" розраховувати на непогані результати там, де він на це й не сподівався.

Втім, залишається відкритим питання, хто в Україні займе "правий сектор" - себто стане головною націоналістичною партією України. З одного боку, за логікою речей, це має бути «УКРОП". Втім, попри пафосні патріотичні заяви, ані Корбан, ані Філатов на націоналістів не схожі. За манерою поведінки та фактичною ідеологічною порожнечею, скоріше, цю партію краще порівнювати з Олегом Ляшком та його "радикалами". Втім, порожньою націоналістична ніша навряд чи пробуде довго. Тому можна прогнозувати, що одразу після місцевих виборів про себе заговорить новий проект націоналістичного спрямування, який отримає нові симпатії.