Вчені кажуть, що жінки позіхають частіше чоловіків

Про це йдеться в статті, опублікованій в журналі Royal Society Open Science, передає depo.ua. 

"Жінки більш емоційні і частіше проявляють емпатію, ніж чоловіки, в багатьох сферах життя, і в цього феномена є цілком просте біологічне пояснення - жінкам природою уготовано піклуватися про дітей. Ми хотіли перевірити, чи вплине ця риса стане на заразність позіхання, і виявилося, що це дійсно так ", - заявила Елізабетта Палагеі з університету Пізи.

Палагеі і її колеги вивчають феномен так званих "заразних позіхів", що стрімко набирає популярність сьогодні у світі психології, нейрофізіології та антропології. Він проявляється в тому, що людина, а також шимпанзе і собаки, часто неусвідомлено позіхають, "відповідаючи" на позіхи родичів або оточуючих.

Причиною подібної незвичайної і на вигляд безглуздої поведінки є емпатія, здатність до співпереживання близьким та оточуючим, якою володіють всі три види ссавців, схильних до цієї "хвороби". З ними не погоджуються багато інших вчених, які вважають, що позіхання не є "заразним".

Група Палагеі одночасно перевірила цю теорію і дізналася, що жінки частіше піддаються "заразному позіханю", спостерігаючи протягом року за сотнею добровольців, які погодилися на те, щоб вчені стежили за ними в повсякденній обстановці - на роботі, вдома і в дорозі, з сьомої ранку і до другої ночі.

Ці спостереження показали, що частота "заразних" позіхів залежала від двох параметрів - того, наскільки добре були знайомі один одному люди, а також від їх статі. В середньому, чим краще були знайомі добровольці, тим частіше вони позіхали у відповідь на позіхи присутніх поруч людей. Майже так само сильно ця схильність залежала від статі. Жінки позіхали на  30-35% частіше, ніж чоловіки.

В цілому, як вважає Палагеі і її колеги, їм вдалося показати, що заразне позіхання все ж скоріше існує, ніж ні, і що йому більше схильні жінки через характерне для них вміння співпереживати оточуючим. Як вважають вчені, це вміння допомагало жінкам швидше знаходити спільну мову з оточуючими і забезпечувати виживання себе і своїх дітей в глибокому минулому.