Зрада чи реформи: Чому українська армія ризикує повернутися в минуле

До 2020 року, згідно Стратегічного оборонного бюлетеня, українська армія має перейти на стандарти НАТО. Загальна кількість цих стандартів - 1250 (20% з них стосуються техніки та озброєнь, трохи менше - адміністративних стандартів, а більшість - оперативних моментів). Сьогодні вже 2 тисячі військових на території України пройшли підготовку за цими стандартами.

Президент України Петро Порошенко урочисто передає військовим нову техніку - це показують на всіх вітчизняних телеканалах. Військові чини розповідають про пріоритети контрактної армії, а також рапортують про те, що від початку 2016 року контракт підписали понад 59 тисяч воїнів, 6,5 тисяч з них - офіцери. Повільно, але впроваджується харчова реформа, затверджуються нові сухпаї. Все той же президент Порошенко ледь не у кожній своїй промові із гордістю промовляє про українського воїна, якого "ми обули, одягли, нагодували"... Невже може бути інакше і це таке досягнення? Швидше, обов'язок. І ніби все чудово, повільно, але рухаємося вперед. Немає мобілізації, зарплата солдатів та офіцерів зросла, кількість бажаючих піти на контракт збільшилася. Проте, волонтери, які досить часто бувають на передовій, раз по раз у соцмережах та ЗМІ публікують крик власної душі, який особливим підвидом "диванного стада" відразу ототожнюють зі "зрадою", насміхаючись над ними. Мовляв, у нас же все чудово. Збільшується військовий бюджет. 

Не так давно волонтер Юрій Мисягін вже вкотре описав проблеми, які існують в нашій армії - від відсутності вантажного транспорту і нової техніки на передовій, до браку будівельних матеріалів.

Зацитуємо кілька речень із розповіді волонтера.

"Телефонують і просять допомоги морпіхи під Маріуполем, 93-а бригада в Луганській обл, військові під Павлополем та ін. Телефонують і пишуть рідні, військові та знайомі. І всі говорять одне. Прийшов холод, а люди на передовій не забезпечені матеріалом для будівництва, утеплення, зміцнення укриттів і бліндажів. Називається повернулися в 2014 рік. Ось уже 10 місяців ми займаємося допомогою 54-й бригаді, яка воює на Світлодарській дузі під Дебальцевим.

 За всі ці 10 місяців в батальйони піхоти, а їх там чотири - це 1-й, 2-й, 3-й і доданий до них 25-й, колишній батальйон Київська Русь, не передано жодної нової машини. Як вантажних, так і джипів. Я знаю, що подібна ситуація і в інших бригадах де є батальйони піхоти. Я б зрозумів якби видали одну машину, потім ще одну. Тобто показали, що робота йде. Але нового вантажного транспорту немає взагалі. Про медицину в батальйонах піхоти, я навіть не хочу писати, бо скоро не буде нікого, хто зможе правильно накласти бинт і зробити укол", - розповідає Мисягін.

Ми досить часто писали про те, що на передовій досі їздять на старих "Таблетках" і навіть помитися не мають змоги. Ми піднімали тему проблем із медичним транспортом на передовій. Ми також писали про те, чому не можна купувати для армії замість турнікетів джгути Есмарха часів Першої світової. А також висвітлювали баталії з одягом для воїнів. Волонтери волали про проблеми, виходили навіть на командування. Проте, схоже, стара система, яка панувала до війни, і лише під час загострення війни трошки прогнулася під активістів, волонтерів і мобілізованих, починає повертати своє. 

"Адекватні військові з хорошим досвідом і повагою в колективі, на жаль, йдуть з армії. За 2,5 роки війни на теренах ФБ з'явилося дуже багато бойових військових, з великою кількістю підписників. У них був славний бойовий шлях. Ви багатьох з них знаєте самі. Їх реально було дуже багато. Але майже нікого з них не залишилося на передовій, так і в армії теж. Чому? Тому що в армію повернулося все те зло і всі ті порядки, які були в ній всі ці роки. Ніхто не витримає, коли перевірок різних приїжджає більше, ніж відбувається нічних атак від сепарів на позиції. Коли доводиться користуватися старим мотлохом, а по телевізору роздають нову військову техніку. Коли немає можливості списати щось пошкоджене обстрілами або обладнання, що вийшло з ладу. Коли тобі навіть не дають розпочати розслідування про списання, наприклад кабелю, який згорів від обстрілу противником, тому що цього не може бути. Війни немає. У нас перемир'я", - додає Мисягін.

Коли був 2014 рік, тоді, ще весною, ми всі пам'ятаємо черги біля військоматів. Шість хвиль мобілізації під час яких, особливо у перші з них, до війська мобілізували багатьох розумних людей, включаючи журналістів. Вони хотіли змінювати систему і активно працювали у цьому напрямку. Проектний офіс реформ здійснив досить багато гарних справ у реформуванні ЗСУ. Волонтери, які долучалися до цих реформ, здійснили зрушення у плані забезпечення армії - всі ті слова Порошенка про одягли, обули і нагодували.

Проте сьогодні, коли була демобілізована остання 6 хвиля, відомі військові, активісти, втомилися і йдуть від війська, а на їхнє місце приходять нові контрактники. Стара "пострадянська" система із штабними офіцерами і "паперовим покращенням", яке існувало в армії завжди (все було добре лише на папері), можуть взяти реванш. 

Мобілізація внесла клопіт у життя штабних - вона змусила їх ворушитися, бо в армію потрапила свіжа кров. Ці люди виявили багато проблем, а контроль і тиск суспільства змушував цих штабних офіцерів щось змінювати. Тепер можливий реванш системи. Тоді, коли суспільство втомилося від війни. Воно втомилося контролювати реформи в армії. Поступово суспільство буде втомлюватися допомагати армії - наразі волонетри ще витягують ситуацію, але і їхні сили не безкінечні. Окрім тих представників із їхньої братії, котрі заробляють відсотки на допомозі.

Мобілізовані, так чи інакше, були вільними людьми всередині системи. Їх призвали або примусово, або вони прийшли за власним бажанням. І те й інше давало їм свободу у системі від якої вони залежали не повністю. Більшості з них було плювати на старі порядки в армії і штабних офіцерів, котрі жили ще радянським минулим. З контрактниками ситуація буде трошки інакшою - вони не будуть йти прготи системи. В них є зарплата, а все інше - не їхня справа. Стара система зможе заткнути рота особливо борзим за статутом. Навіть тим, хто воював і підписав контракт. Розірвати ж його під час особливого періоду не можна. 

Учасник АТО Леонід Мандзюк розповідає нам, що він ще тоді, у 2015 році, бачив реванш "совка" в армії.

"Совок насправді нікуди не зникав. Були окремі командири, які хотіли щось змінити, покращити систему. Як приклад - аватари. Скільки з ними воювати намагалися, законними методами і не дуже. Стукалися у двері, просили вплинути на політику військоматів із відбором людей, на чинів з Міноборони і Генштабу - нікому нема діла до проблеми. Аже поки, не дай Боже, аватар когось не поранить чи не пристрелить. Тоді відразу всі зарухаються, а винним буде ще й командир. А ці перевірки постійні - особливо, в тилу. На передову більш рідко їздять, страшно, мабуть", - зазначає Мандзюк.

"Стара система не помре поки не будуть звільнені старосистемщики і не замінені новими, молодими офіцерами. Так робила Грузія, а ми десь пасемося. Все залежатиме від кількості навчань - контрактників потрібно навчати. А навчання - це гроші. Простіше, трошки економити на цьому, як було колись. А війна - перемир'я ж. Погана якість навчання відразу дасть бойові втрати. І буде видно, чи зможе армія уникнути повернення до старого, чи ні.", - додає він.

Волонтери кричать про реванш старої системи, а тим часом з екранів ТБ ми бачимо про реформи, які ведуть нас у світле майбутнє НАТО. І хоч у багатьох моментах в армії вже не буде так, як раніше, через війну. Проте системно все може відкотитися у далекий, але такий близький 2014 рік. Все залежатиме виключно від еволюції кадрів у вищих кабінетах, які напряму формують стратегію наших ЗСУ.