Жемчугов розповів, як намагався покінчити з собою, щоб не потрапити у руки терористів

Про це він розповів в інтерв'ю ТСН, передає depo.ua.

Жемчугов зазначив, що потрапив у полон, виконуючи завдання у рамках своєї участі в партизанському підпіллі.

"Я фактично український партизан луганського підпілля. Партизанський загін там діє й не один. І люди продовжують боротьбу. Війна там йде і в окупації. Хоча партизани там себе проявляють не щодня, але рух партизанський там є. Тому багато розповідати не можна, бо це ризик для людей, які там залишились і які борються проти російських окупантів та проти зрадників України продажних. Багато людей там є й заляканих, багато ошуканих. Багато людей сприйняли це як революцію та можливість змінити своє життя – вони беруть участь у цьому спектаклі, який називається "Луганською народною республікою", у цьому ляльковому режимі", - каже колишній в'язень терористів.

Боротьбу з російськими окупантами Жемчугов почав, ставши розвідником ЗСУ.

"Фактично я пішов у активну боротьбу. Починав з розвідника ЗСУ. І Збройні сили до мене придивлялись, бо фактично росіянин за національністю, місцевий, у мене все було добре, і до них пішов не за гроші – і тут я сам проявив ініціативу. Спочатку до мене й українська армія обережно поставилась, бо я їм був не зрозумілим. А потім, коли вже аналітичні відділи побачили мою роботу, зрозуміли, що я все роблю й нічого не боюсь. Потім вже були партизанські загони – і я вступив до такого загону. І я почав вже не розвіддіяльність, а бойову діяльність, і вже вів озброєну боротьбу проти російських солдатів, зрадників та всього цього режиму", - розповів Жемчугов.

"28 вересня 2015 року я повертався з бойового завдання, я успішно його виконав, і зайшов в темноті на старе мінне поле, яке залишилось від бойових дій 2014 року. Там ще багато мінних полів нерозмінованих залишилось. Я пам'ятаю, як зачепився ногою, розвернувся – був хлопок й одразу вибух. Потім пояснили, що я підірвався на розтяжці. Я впав і зрозумів, що я важко поранений. Мінно-вибухове поранення – це найважче поранення, яке може бути. Я подумав, що помираю, полежав трохи, відчув, що сили ще є, і поповз на звуки, де було чути машини. Доповз до дороги, там мене вже підібрали. Потім прийшов до тями вже в реанімації, а коли отямився, мене одразу почали допитувати", - розповів чоловік.

"Він мені розповідав, що коли повз до дороги, в нього була одна думка – аби не потрапити до полону, поповзти до дороги та кинутись під машину", - додала дружина Жемчугова Олена.

"Був такий момент, аби не потрапити до полону. Там траса була Краснодон-Луганськ і вночі цією трасою йдуть "Урали" з Росії зі снарядами, які поступають на молодогвардійські склади. Вночі ці колони перекидаються сюди далі на Луганськ, на Стаханов. Так, дійсно, коли я відчув, що не помираю, вирішив покінчити з життям. Я поповз до дороги не для того, щоб врятуватись, а щоб мене добили. В полон не хотів потрапляти", - сказав Жемчугов.

"Я був не один, я був у загоні партизанському, і виконував бойове завдання конкретне. До полону не хотів, бо полон – це катування, а під катуванням люди ламаються, можна щось розповісти, зрадити. Я цього не хотів", - додав він.

Нагадаємо, 17 вересня з полону були звільнені Володимир Жемчугов і співробітник ООН Юрій Супрун.