Як змінились Збройні сили України за 25 років

Життя не стоїть на місці – все тече, все змінюється. Щось прогресує, щось деградує, а щось перебуває у процесі стагнації. Так і Збройні сили України з плином часу змінюються у певний бік. Depo.ua з нагоди Дня збройних сил вирішив підбити певні підсумки реформ в армії за останні 25 років.

Військовий бюджет

Мабуть, найбільш болюча тема за всі роки Незалежності. За оцінками експертів, ніколи українська армія не отримувала того об'єму коштів, які були б необхідними для її повноцінного функціонування. Не отримує вона і зараз, але то зовсім інша історія.

Власне, через таке недбале ставлення держави до своїх збройних сил, ми й отримали на початку 2014-го року ту картину, яку отримали: голу-босу-голодну армію, в якій не було чим заправити недорозпродані залишки військової техніки.

Після російської агресії в березні 2014-го року ставлення до збройних сил з боку української влади кардинально змінилося, але було пізно – армію довелося відбудовувати заново буквально на ходу. Хочеться відзначити, що держава тут досягла неабиякого прогресу, хоч і до ідеального стану чи, хоча б, до тих самих НАТОвських стандартів, ще дуже і дуже далеко.

Скільки фактично грошей виділялось на армію в рамках державного бюджету України за роки Незалежності, видно з таблиці:

Рік	Сума, млрд грн	Сума в перерахунку, млн дол.	Курс НБУ на момент прийняття бюджету, грн/дол.
1997	1,5	791,5	1,885
2002	3,4	642,1	5,295
2003	4,3	806,5	5,332
2004	5,3	994,0	5,332
2005	5,9	1111,9	5,306
2006	7,6	1504,9	5,050
2007	9,1	1802,0	5,050
2008	9,9	1960,4	5,050
2009	11,7	1485,0	7,879
2010	10,533	1321,6	7,970
2011	12,709	1596,0	7,963
2012	16,38	2050,1	7,990
2013	18,8	2352,1	7,993
2014	26,9	3365,4	7,993
2015	49,3	3126,4	15,769
2016	51,1	2175,6	23,488
2017	64,0274	2497,4	25,638

 

Організаційно-правова форма

Україна успадкувала від СРСР призовну систему комплектування збройних сил. У тій чи іншій формі вона збереглася й понині, однак починаючи з 2016-го року призовники залучаються виключно з метою підготовки резерву для проходження служби за контрактом. Всі інші функції виконують контрактники, які в 2016-му році остаточно замінили мобілізованих і становлять сьогодні в ЗСУ 100% від особового бойового складу.

Все це добре і цифри справді вражають, особливо враховуючи стан справ у ЗСУ ще два-три роки тому. Однак, чи все так просто і райдужно у цій темі, як здається на перший погляд? Адже мало лише залучити військовослужбовця до контрактної служби – його там потрібно ще й втримати.

Як часто розповідають самі військовослужбовці, реалії служби за контрактом не завжди відповідають очікуванням. Дуже багато бійців скаржаться на муштру та невиправдану, на їхній погляд, бюрократію та совковщину. Наприклад, дуже поширеною є скарга на командирів, ставлення і підходи яких досі залишились на рівні кількарічної давнини, коли армія нагадувала швидше один великий "стройбат".

При цьому, сьогодні військовослужбовці-контрактники, які на початку АТО уклали контракти "до завершення особливого періоду", можуть в односторонньому порядку розірвати контракт після 18 місяців служби – відповідний закон прийняла Верховна Рада України 12 липня цього року.

Тож у цьому плані невеличку, але все ж перемогу Україна здобула – професія військовий потроху стає престижною і затребуваною. Найкращим підтвердженням тому є відсутність 7-ї хвилі мобілізації, яка планувалась ще на березень поточного року, але так і не відбулась у зв'язку з залученням достатньої кількісті військовослужбовців на службу за контрактом.

Матеріальне забезпечення

Тут лише останнім часом можна констатувати певний прорив – якщо кілька років тому зарплата бійця розпочиналась від 1502 грн 50 коп., рік тому – від 2341 грн, то зараз мінімальна зарплата у військовослужбовця-контрактника становить 7000 грн. Так, "на гражданці" можна заробити й більше, але тенденція не може не радувати.

Більше того – в 20016-му році військовослужбовці повідомляли, що грошове утримання і премії виплачувались вчасно (максимум – затримка кілька тижнів) і навіть розповідали про випадки, коли за участь у бойових зіткненнях з ворогом отримували ті самі заповітні 1 000 грн добових.

Соціальні ліфти

Навіть в голодні 1990-ті кар'єра в армії мала певні переваги над цивільним життям. Але останніми роками, у зв'язку з масовим переходом на контрактну форму проходження військової служби, різного роду заманухи вийшли на передові ролі.

Більше того, станом на сьогодні армія вже для багатьох стала своєрідним соціальним ліфтом. Простіше кажучи, не маючи за плечима вищої освіти, можна піти на військову службу за контрактом, вивчитись на офіцера і стати кадровим військовим з подальшим просуванням кар'єрною драбиною. З цією метою навіть було збільшено граничний вік для прийому у військові ВНЗ до 30 років.

При цьому, бойовим офіцером за прискореною процедурою може стати рядовий чи сержант Збройних сил України, якщо він має вищу освіту не нижче бакалавра. Для учасників бойових дій процедура ще простіша: за наявності вищої освіти їм присвоюється військове звання молодший лейтенант без курсів перепідготовки і навчання.

На жаль, повну статистику отримати нам не вдалося, тому що це є інформація з обмеженим доступом, але з відкритих джерел відомо, що протягом останнього року близько тисячі сержантів і рядових із бойовим досвідом отримали офіцерські звання у ЗСУ за прискореною процедурою.

В цьому контексті досить цікавою виглядає наступна статистика:

Рік	Кількість осіб, яким було присвоєно вище офіцерське звання генерал-майора (контр-адмірала)
1999	41
2000	23
2001	23
2002	19
2003	12
2004	19
2005	21
2006	19
2007	18
2008	15
2009	26
2010	7
2011	25
2012	19
2013	14
2014	13
2015	14
2016	9

 

Зрештою, враховуючи те, що процес реформування армії ще триває, у цьому питанні можна поставити кому і уважно слідкувати за розвитком подій.

Озброєння

Військова техніка, яка знаходиться на озброєнні Збройних сил України, до недавнього часу була переважно радянською. Власне, вона й зараз залишаються переважно такою, однак, є певні зрушення у кращий бік. Наприклад, з радянського танка Т-64 українські зброярі зробили модерновий Т-64БМ "Булат", який станом на сьогодні перебуває на озброєнні лише Збройних сил України.

Крім цього на озброєнні української армії знаходиться цілий ряд різноманітної бронетехніки як вітчизняного, так і зарубіжного (західного) виробництва. Це і БМД-2 "Будка", і БТР-80, і БТР-4Е "Буцефал", і ББМ "Дозор-Б", і американський HMMWV, також відомий, як "Humvee", а в народі просто "Хаммер".

Також непоганим модельним рядом можуть похвалитись гармати, а саме: 100-мм протитанкова гармата МТ-12 "Рапіра", 152-мм гаубиця 2А36 "Гіацинт-Б", 152-мм гаубиця 2А65 "Мста-Б", 152-мм гаубиця 2С19 "Мста-С", 122-мм гаубиця 2С1 "Гвоздика", 203-мм гаубиця 2С7 "Піон", БМ-21 "Град", БМ-30 "Смерч", Тактичний ракетний комплекс 9К79 "Точка-У".

Війська проти-повітряної оборони також не пасуть задніх. Навіть навпаки – за деякими даними є найбільш боєздатним підрозділом української армії.

Крім цього всього українські зброярі не перестають розробляти та вдосконалювати все нові та нові види військової техніки. Найкращі її зразки було представлено в Києві на виставці  "Зброя та безпека", яка проходила 11-14 жовтня цього року. Подібне різноманіття дозволяє забути про ті жахи, які творились в Збройних силах в 1990-х та 2000-х роках, коли вся техніка або консервувалася, або розпродавалася закордон.

Військова форма

Це окрема і досить болюча тема. За всі роки існування Збройних сил України військовій формі приділялась увага за залишковим принципом, тому починаючи з 2014-го року її довелося створювати з нуля. Створювати, не в останню чергу, завдяки волонтерам.

Причому, мова йде не лише про забезпечення армії військовою формою, зокрема зимовою, але й про створення радикально нового дизайну як повсякденної, так і парадно-вихідної форми. Цей процес лише розпочався, тому тут варто запастись терпінням і дочекатись його завершення.

Харчування

Ні для кого не секрет, що в гарячі кризові часи, які настали з початком російської агресії навесні 2014-го року, ситуацію в армії врятували американські сухпаї і гіперактивність волонтерів. Але весь час на цьому виїжджати було неможливо, тому в довготривалій перспективі потрібно було придумати щось інше, що б мало системний характер.

16 вересня 2015-го року в Національній академії сухопутних військ у Львові, та одній з військових частин Західної військово-морської бази Військово-Морських Сил Збройних Сил України в Одесі стартував пілотний проект реформи харчового забезпечення Збройних Сил України, яке залишалось незмінним з 1960-х років.

Також було повідомлено про подальші наміри реформаторів "Ми працюємо над тим, щоб з січня наступного року плавно, але масштабно почати впроваджувати нову систему харчування в Збройних Силах України" – повідомила керівник проекту "Реформа харчового забезпечення Збройних Сил України Діана Петреня 29 вересня 2015-го року.

І ось, коли країна завмерла в очікуванні тотального реформування системи харчового забезпечення Збройних сил, "прокинулись" бюрократи середньої ланки Міністерства оборони.

У підсумку, левову частку 2016-го року реформатори, замість того, щоб працювати над розширенням експерименту в масштабах усієї країни, провели у боротьбі за збереження його у згаданих двох військових частинах у Львові та Одесі. Це при тому, що вартість порції в експериментальних частинах виходила дешевшою, аніж при "традиційному" забезпеченні, а якість навіть порівнювати незручно.

Однак, у окремих чиновників з Міноборони, мабуть, своя логіка. Тому що в той час, як з різних куточків України доносились новини про харчові отруєння у військових частинах внаслідок несвіжих та неякісних продуктів харчування, вони вимагали, по суті, згорнути експеримент і повернути дві згадані військові частини у Львові та Одесі до стану "як було".

Ситуацію вдалося частково "розрулити" 20 липня цього року після зустрічі Діани Петрені з Президентом України та Верховним головнокомандуючим Петром Порошенком.

Схожа історія і з новими сухпаями. Згідно державного бюджету на 2016-й рік, такі сухпаї обходяться державі по 96 грн за штуку і особливого ентузіазму у військовослужбовців не викликають. Однак, протягом поточного року вже згаданий Проектний офіс реформ розробив новий сучасний сухпай, який, принаймні, виглядає їстівним.

Здавалося б, всі повинні бути "За!" і радіти впровадженню такої новинки. Однак, є нюанси: коштує він не 96, а всі 110 грн у базовій комплектації і 150 грн з додатком і розігрівачкою, а тому Міністерство фінансів, м'яко кажучи, не в захваті від такої ініціативи реформаторів. Плюс деякі ланки Міноборони відверто саботують реформу, тому що вони або звикли нічого не робити і їм так комфортно, або тому що сидять на відповідних "схемах".

"Ми боремось за цей сухпай вже більше року, пробиваючи неймовірний опір як "тилових" щурів (не стільки Служба тилу, скільки просто – тих, що сидять в тилу), так і цивільних саботажників. Особливо "відзначився" Мінфін, який ганяє по колу погодження на цей сухпай вже четвертий місяць" – пише на своїй сторінці в Фейсбуці радник президента України Юрій Бірюков.

В цілому ж реформа системи продовольчого забезпечення та харчування ЗСУ, як і будь-яка інша системна реформа в Україні, відбувається долаючи несамовитий супротив системи, яку реформують. І, як би це пафосно не звучало, успіх реформи залежить не в останню чергу від того, наскільки вистачить терпіння та ентузіазму в реформаторів.

Рух до НАТО

В тій чи іншій формі розмови про вступ України до НАТО ведуться протягом всього періоду Незалежності. Однак, реальних обрисів вони набули лише зовсім нещодавно.

6 червня 2016-го року президент України ввів у дію Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року "Про Стратегічний оборонний бюлетень України", в якому прописані основні напрями реалізації воєнної політики України та розвитку сил оборони до кінця 2020-го року, зокрема чітко визначений напрямок руху до НАТО.

"Стратегічний бюлетень визначає шляхи досягнення цілей оборонної реформи, зокрема щодо збільшення спроможностей сил оборони до рівня, що дасть змогу забезпечити виконання завдань оборони держави і відновлення її територіальної цілісності, активну участь у реалізації Спільної безпекової і оборонної політики Європейського Союзу та активне співробітництво з НАТО з досягненням критеріїв, необхідних для набуття повноправного членства в Організації Північноатлантичного договору".

Певний рух в цьому напрямку почався вже у поточному році.

Втрати

На жаль, без цього розділу картина була б неповною. Отож, за даними Міністерства оборони України, станом на 21 листопада 2016-го року в АТО загинуло 2 145 військовослужбовців Збройних сил України, з цієї кількості 691 особа з числа призваних під час часткової мобілізації. Серед загиблих 335 офіцерів і 1807 солдат і сержантів (старшин). При цьому загальна кількість поранених – 7091 військовослужбовець. Чисельність же небойових втрат ЗСУ на становить 487 осіб.

Повну статистику бойових і небойових втрат за всі роки Незалежності знайти не вдалося.

Перспективи

Відповідно до Стратегії національної безпеки України та Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України щорічне бюджетне фінансування сектору безпеки і оборони має становити не менше 5% від валового внутрішнього продукту. Згідно проекту Державного бюджету України на 2017 рік, ця сума повинна скласти 129,3 млрд грн.

Однак, безпосередньо армія, через Міністерство оборони, отримає лише 64,0274 млрд грн. Решта 65,2726 млрд грн піде до Апарату Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України і Державної служби України з надзвичайних ситуацій, з метою фінансування заходів щодо підвищення обороноздатності і безпеки держави, матеріально-технічного забезпечення названих структур, будівництва (придбання) житла для військовослужбовців, які перебувають у їх підпорядкуванні, тощо.

Отож, ж у наступному році Збройні сили України повинні себе почувати, як мінімум, не гірше, аніж у поточному. За нинішніх не самих простих економічних умов це, скажемо прямо, далеко не найгірший сценарій розвитку подій.

В цілому ж Збройні сили України протягом 25 років розвивались по чітко вираженій косинусоїді: з 1991-го по 2013-й рік рух вниз, а з весни 2014-го поступовий рух нагору. Хочеться вірити, що цей рух не лише не припиниться, але й розвинеться. Тому що наскільки Україні потрібна сильна армія – ми всі переконались протягом останніх трьох років.