Як в Хорватії амністували сепаратистів

Амністію сепаратистів Донбасу планують проводити, враховуючи відповідний досвід Хорватії.

Про це заявив заступник голови фракції "Блоку Петра Порошенка", коментуючи результати переговорів "нормандської четвірки" у Парижі.

"Ключова позиція президента така - ніякої стовідсоткової одночасної амністії не буде. Кожна персоналія, кожен злочинець, кожна справа буде розглянута судом, і вже після розгляду судом буде прийнято рішення по кожній конкретній людині", - сказав Кононенко.

За його словами, у Хорватії амністія відбувалася 11 років.

"Ми, мабуть, плануємо йти по цьому шляху", - додав Кононенко. Окрім того, ватажок донецьких терористів Олександр Захарченко ні в якому разі не братиме участь у місцевих виборах на Донбасі.

"Захарченко не братиме участь у місцевих виборах. Його місце на лаві підсудних", - заявив у кулуарах Верховної Ради нардеп Луценко, наголосивши, що амністія стосуватиметься лише тих бойовиків, хто не запідозрений у вбивствах та катуваннях українських бійців і мирних громадян.

Хорватська амністія

Ідеєю амністії в Хорватії була нормалізація післяконфліктних ситуацій; "вибачення" дій, які тривали в ході конфлікту, і повернення до нормального життя. Амністія застосовувалася до вже скоєних політичних злочинів, таких як зрада, заклик до заколоту і повстання.

Під час громадянської війни, практично кожен житель басейну Дунаю Хорватії старший 17 років брав участь у збройному конфлікті, воював на сербській або на хорватській стороні. Для того, щоб реінтеграція між колишніми ворогами переросла у мир, розробили правила Амністії. Таким чином і був створений хорватський Закон про амністію, який набув чинності 3 жовтня 1996. Також були проведені переговори між місією ООН і урядом Хорватії, щоб конкретизувати винятки у цій загальній амністії. В результаті цих переговорів виник список зі 150 можливих "військових" злочинців, затверджений у президента Туджмана і оприлюднений міністром юстиції 13 березня 1997.

"Закон про "Загальну амністію Республіки Хорватії" складається з двох сторінок, що забезпечують загальне регулювання амністії. Згідно з ст. 1 Закону про загальну амністію, всі злочинні діяння, вчинені під час або у зв'язку з конфліктом між 17 серпня 1990 і 23 серпня 1996 будуть амністовані: "За цим законом загальна амністія надається винним у злочинних діях, вчинених в ході агресії, збройного повстання або збройних конфліктів або щодо агресії, збройного повстання чи збройних конфліктів в Республіці Хорватії ". Два типи злочинів офіційно звільнені від загальної амністії: військові злочини і злочини проти людства, а також "звичайні" кримінальні злочини.

Ті, що вчинили військові злочини і злочини проти людства мали бути притягнуті до відповідальності, залежно від тяжкості вчиненого і через зобов'язання Хорватії переслідувати їх. Військові злочини, як описано в статті 119-137 Основного Кримінального кодексу Республіки Хорватії 8 не амністовані відповідно до Закону про загальна амністію. Статті 119-137 наголошують визначити злочинні діяння проти людяності і міжнародного права, наприклад, геноцид (119) і військові злочини проти цивільного населення.

Другий виняток до загальної амністії не пов'язаний з військовими злочинами: скоєння "звичайного" кримінального злочину, нехай і під час війни, не повинне було отримувати вигоду з Загальної Амністії. Закон про амністію явно говорить, що "злочини, не скоєні під час або у зв'язку з конфліктом, не підпадають під амністію".

Таким чином, автоматично амністувалися всі, хто вчинили злочини проти держави (державна зрада, антидержавна пропаганда та агітація, участь в насильницьких діях та повстанні).

Амністії не підлягали ті, хто вчинив військові злочини, злочини проти людяності та кримінальні злочини, не пов'язані з веденням військових дій.

При тому Хорватія зобов'язалась прозоро розслідувати військові злочини як сербів, так і хорватів.