Чому Станко і Мінооборони мають вчитися у РосЗМІ в "ДНР"

В зоні АТО знову гаряче. Терористи відновили активні обстріли по всій лінії зіткнення. Важка ситуація, як і раніше, в Авдіївській промзоні, де українські десантники з 95-ї, 79-ї та 81-ї бригад тримають оборону у кількох бетонних ангарах. Промзона дуже важлива для терористів, оскільки контролюючи її українські військові можуть прострілювати шматок траси E-50, яка сполучає Горлівку і Донецьк. 

Зрозуміло, що військові кореспонденти з України, Росії та інших країн намагаються потрапити в "промку" аби отримати гарячий матеріал. Нещодавно журналісти "Громадського ТБ" Анастасія Станко та Костянтин Реуцький знімали там сюжет, 6-го липня. Ці журналісти від початку конфлікту є частими гостями в зоні АТО, не раз знімали в Авдіївці, тому десантники їх знають і довіряють. Але за даними прес-центру АТО, Станко та Реуцький допомогли потрапити на позиції української армії в промзоні кореспонденту російської "Нової Газети" Юлії Полухіній. Росіянку журналісти "Громадського ТБ", за даними прес-центру АТО, представили як свого працівника.

Журналісти відзняли обстріл терористами промзони, а також двох загиблих внаслідок потрапляння міни в бліндаж десантників.

8-го липня цей сюжет вийшов на "Громадському", але після його перегляду воїни звернулися з вимогою зняти його, що і було зроблено.

Зрозуміло, що росіянка Полухіна подібного не зробила і вже зараз її репортаж із сюжетом розлетівся по всіх російських ЗМІ та засобах масової інформації "ДНР".

Що такого страшного у сюжеті 

Справа в тому, що у зоні АТО працює досить багато військових кореспондентів. Регулярно з Авдіївки робить сюжети той самий телеканал 1+1. Але різниця в тому, що у сюжеті росіянки Полухіної чітко видні позиції і розташування наших військових і їхні обличчя, за якими на тому боці легко зможуть вичислити особу та рідних цих людей. Подібний сюжет Станко і Реуцького зняли з "Громадського".

За великим рахунком для російсько-терористичних військ не є секретом, що позиції наших військ розташовані в бетонних ангарах, оскільки вони мають велике стратегічне значення. Саме з них прострілюється Ясинуватська розв'язка і об'їзна Донецька дорога. Бойовики постійно запускають у небо безпілотники для розвідки позицій наших військових. Після цього криють їх мінометами 120 мм і 122 мм артилерією. Але про обстановку всередині ангарів, позиції наших автоматників, приблизну кількість особового складу, рівень охорони об'єкту та ін., можна було дізнатися саме із сюжету, який відзняли журналісти.

Хто винен

Звичайно, можна звинувачувати Станко і Реуцького у кількох речах. По-перше, навіщо вони взяли у, мабуть, найгарячішу точку в зоні АТО, яку наші десантники утримують ризикуючи життям щохвилини, російську журналістку, ще й у той спосіб, про який ми зазначали вище. По-друге, українські журналісти мають розуміти, що головний принцип в умовах війни має бути "не нашкодь". Російські воєнкори, які знімають пропагандистські фільми і сюжети про терористів, і війну, роблять це саме за таким принципом. Там майже ніколи не можна побачити жодної інформації про позиції бойовиків. Здебільшого кадри незрозумілої на перший погляд місцевості. В цьому плані ми не маємо діяти інакше.

По-друге, Мінооборони має понести відповідальність за те, що недопрацювання прес-офіцерів могло коштувати життя нашим воїнам через витік інформації про розташування наших військових.

Саме прес-офіцери мають допомагати журналістам уникати таких ракурсів та кадрів, які можуть розкрити цю інформацію. А журналісти та редактор мають слідкувати за тим, щоб в кінцевий матеріал ця інформація не потрапила. 

Варто додати, що Мінооборони бажано розробити план, за яким сюжети з особливо гарячих точок, на зразок Авдіївської "промки" та Мар'їнки, перед виходом в ефір мають переглядатися військовими для того, щоб уникнути подібних випадків у майбутньому.

А російських журналістів взагалі не має бути у місцях розташування наших військ. 

Прес-центр штабу АТО вже клопоче перед СБУ про призупинення акредитації журналістів "Громадського ТБ" Анастасії Станко, Костянтина Реуцького та спеціального кореспондента "Нової газети" Юлії Полухіної до з’ясування всіх обставин. Краще пізно, ніж ніколи.